Провадження номер 3/741/91/25
Єдиний унікальний номер 741/2389/24
іменем України
22 січня 2025 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення (протокол серії ВАВ № 049056) щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,
передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
26 листопада 2024 року о 23 год 40 хв гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання, а саме: в буд. АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, указав, що вони з дружиною ОСОБА_2 примирилися, вона не має до нього претензій, а тому просив не притягувати його до адміністративної відповідальності.
У судове засідання потерпіла ОСОБА_2 не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій указала, що вони з чоловіком примирилися, вона не має до нього претензій, просить не притягувати його до адміністративної відповідальності.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на це, суд робить висновок про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, всебічно, повно й об'єктивно дослідивши всі обставини справи, керуючись законом і правосвідомістю, суд робить нижченаведений висновок.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення правопорушення, була передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст.173-2 КУпАП, у редакції, чинній на час вчинення правопорушення, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Ураховуючи вищенаведене, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, суд уважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та його дії вірно кваліфіковані органом поліції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:
- обставинами, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 049056 від 26 листопада 2024 року (а. с. 2);
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25 листопада 2024 року (а. с. 4);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , наданими інспектору СРПП ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області 25 листопада 2024 року (а. с. 5);
- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника ОСОБА_1 від 25 листопада 2024 року, постраждала особа ОСОБА_2 (а. с. 3).
На підставі викладеного, суд уважає доведеним, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у редакції, чинній на час вчинення правопорушення.
Разом з цим, згідно зі ст. 33 КУпАП обираючи вид стягнення, суд враховує особу правопорушника, характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У відповідності до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Вирішуючи питання про вид та міру відповідальності ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. ст. 33, 34 КУпАП суд ураховує фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до порушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, дані про особу винного, ступінь його вини у вчиненому, заяву потерпілої, яка указувала, що жодних претензій до чоловіка не має, просила не притягувати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку з досягнутим між ними примиренням, з урахуванням сукупності наведених обставин, суд робить висновок про визнання дій ОСОБА_1 малозначними і можливе його звільнення від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення.
На думку суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для його виправлення та досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
У відповідності з ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, тому судовий збір з ОСОБА_1 не стягується.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 283 та 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за малозначністю скоєного адміністративного правопорушення, оголосивши йому усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Анатолій КРУПИНА