Справа №583/5367/24
Провадження №2/751/266/25
23 січня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі головуючого-судді Топіхи Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Островської А.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Єфіменко Лідії Іванівни,
представника відповідача - адвоката Скляр Марини Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
І. Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення
3 246 гривень 46 копійок на відшкодування вартості медичних препаратів, придбаних за призначенням лікарів та витрачених на лікування тілесних ушкоджень, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди 20 серпня 2024 року та 30 000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 20 серпня 2024 року о 18 годині
18 хвилин відповідачка ОСОБА_2 на вул. Київській, 87, у м. Охтирка Сумської області, керуючи автомобілем марки «Renault Mеgane» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч на пров. Штагера, не надала перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному автомобілю напрямку прямо, в результаті чого допустила зіткнення з ним, чим порушила вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху України. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічні пошкодження, зокрема було пошкоджено велосипед марки «Velox energі». Крім того, ОСОБА_1 в результаті зазначеної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою ділянки лівого колінного суглобу, садна передньої поверхні правої гомілки.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від
15 жовтня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.
У період з 21 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року він був тимчасово непрацездатним та перебував на лікуванні в КНП ОМР «Охтирська центральна районна лікарня». Під час лікування оглядався спеціалістами, проходив обстеження, купував за власні кошти ліки, які йому призначалися, всього було придбано та використано ліків на загальну суму 3 246 гривень 76 копійок. Позивач зазначає, що після лікування повне одужання не настало, у нього болить лівий колінний суглоб у зв'язку з чим він перебував на амбулаторному лікуванні з 23 вересня 2024 року по
04 жовтня 2024 року. Вартість придбаних ним медикаментів відповідачем не відшкодована.
Зазначає, що крім матеріальної шкоди відповідачкою було заподіяно йому також значної моральної шкоди, яка полягає в тому, що він у поважному віці отримав тяжкі для його здоров'я та віку травми, переніс біль та продовжує страждати від болі в колінному суглобі. Тривалий час перебував на лікуванні та на реабілітації, був змушений ходити до лікарів, відвідувати аптеки та приймати медичні препарати. Після травмування, не може користуватися велосипедом, так як має проблеми з колінним суглобом і після події з острахом відноситься до їзди на велосипеді, при тому, що це основний вид транспорту, яким він постійно користувався, їздив з м. Охтирка до с. Доброславівка на дачу, на роботу, до магазину та в інші місця. Ці вимушені зміни в житті є тяжкими для нього, оскільки вирішення простих побутових питань стало дуже складним. Фактично він позбавлений можливості активно жити. При більшому навантаженні відчувається втома, працездатність після події значно зменшилася. Велосипед до цього часу не відремонтований, він не може знайти майстра і щоб це не дорого вартувало, так як самі запчастини дороговартісні і придбати їх на даний час важко.
За весь час, який пройшов після дорожньо-транспортної пригоди відповідачка жодного разу не цікавилась здоров'ям позивача та наслідками, до яких привели її протиправні дії, а також не вибачилася за заподіяну шкоду. Завдану моральну шкоду оцінює у 30 000 гривень, вважає цю суму розумною, справедливою та такою, що обумовлена фізичними та душевними стражданнями, а також протиправними діями відповідачки у вигляді заподіяння йому тілесних ушкоджень та пошкодження велосипеда.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року справу передано за підсудністю до Новозаводського районного суду міста Чернігова.
Ухвалою судді від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
06 січня 2025 року від представника відповідача - адвоката Скляр М.С. надійшло клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді з проектом мирової угоди та зупинення провадження у справі, а також заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 06 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, оскільки сторона позивача не погоджувалася із запропонованими умовами мирової угоди, та зупинення провадження у справі, розгляд справи відкладено.
14 січня 2025 року представник відповідача - адвокат Скляр М.С. подала відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву прийнятий судом до розгляду, оскільки стороною відповідача його надано після відмови у проведенні процедури врегулювання спору за участю судді.
Відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі через необґрунтованість доказів, що долучені до позову, вважає його таким, що підлягає задоволенню лише в частині відшкодування матеріальної шкоди. Указує на те, що дійсно постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 жовтня 2024 року визнано винуватою ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Із пояснень, які містяться у матеріалах справи, вбачається та не заперечується позивачем, що відповідач ОСОБА_2 їхала на зелене світло світлофора на власному автомобілі марки «Рено» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , на перехресті пропустила мотоцикл і не помітила велосипедиста, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого зачепила його бампером.
Позивач у своєму позові стверджує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди його велосипед марки «Velox energi» був пошкоджений, в зв'язку з чим позивач зазнав матеріальних збитків. При цьому, жодним доказом дана обставина позивачем не підтверджена. До позовної заяви не долучені належні, допустимі, достовірні і достатні докази витрат зроблених позивачем на відновлення начебто пошкодженого велосипеда, належного позивачу. Зауважує, що після дорожньо-транспортної пригоди велосипед позивача знаходився у цілком справному стані, оскільки одразу після оформлення події, онука позивача поїхала на цьому велосипеді додому.
Отже, дана дорожньо-транспортна пригода не мала тяжких наслідків (тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, знищення майна), за які передбачена кримінальна чи адміністративна відповідальність. За наслідками цієї дорожньо-транспортної пригоди не було заведено кримінальне провадження та статусу потерпілого у кримінальному провадженні позивачу не присвоювалося. Відповідач ОСОБА_2 жодним чином не намагалася уникнути відповідальності за вчинене правопорушення та не заперечувала своєї вини. Натомість, як водій причетний до дорожньо-транспортної пригоди вчинила усі необхідні дії відповідно до пункту 2.10. Правил дорожнього руху. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 , на відміну від відповідача, яка одразу пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння, категорично відмовився проходити перевірку на вміст алкоголю в крові. У довідці Охтирської центральної міської лікарні від 20 серпня 2024 року № 8553 зазначено, що ОСОБА_1 від обстеження КТ (комп'ютерна томографія) колінного суглоба відмовився, госпіталізований не був та не потребує стаціонарного лікування, а отже за критерієм розладу здоров'я такі ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. З огляду на дані фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, твердження позивача щодо тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є дещо перебільшеними, а сама тяжкість ушкоджень не підтверджена жодним медичним висновком чи актом медичного освідчення. Відповідач ОСОБА_2 є добропорядною, законослухняною громадянкою та жодним чином не відмовляється компенсувати позивачу понесені ним витрати на лікарські препарати, про що свідчить пропозиція відповідачки мирного врегулювання спору, від якої позивач категорично відмовився. Вважає заявлений розмір моральної шкоди значно завищеним, необґрунтованим, неспівмірним із самим правопорушенням та тяжкістю завданих ушкоджень здоров'ю позивача. Зіткнення з позивачем було обумовлено причинами, які не залежали від волі відповідача, оскільки він не мав технічної можливості попередити зіткнення, враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, а також відсутність умислу відповідача, його представник вважає, що позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 гривень необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Враховуючи глибину душевних та фізичних страждань з приводу травмування та дискомфорту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідач вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень (а.с.79-81).
Ухвалою від 15 січня 2025 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача.
23 січня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Суд приймає до розгляду зазначену відповідь, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відзив на позовну заяву безпосередньо на адресу позивача не направлявся.
Позивач указує на те, що він не заявляв вимогу про відшкодування матеріальних збитків, завданих пошкодженням спортивного велосипеду, на якому його збив автомобіль, а лише в обґрунтуванні завданої моральної шкоди посилається на те, що не може користуватися велосипедом, який до теперішнього часу не відремонтовано, через біль у колінному суглобі та через страх після події рухатися на велосипеді по автодорозі. Щодо посилання у відзиві на його відмову в проходженні перевірки на стан алкогольного сп'яніння, позивач указує на те, що після його доставки до лікувального закладу, його оглянули троє лікарів, у довідці від 20 серпня 2024 року № 8553 у графі щодо наявності ознак алкогольного/іншого видів сп'яніння дані відсутні. Зазначає, що при перевірці на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 працівниками поліції було допущено порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ від
09 листопада 2015 року № 1452/735, за що працівники поліції за його зверненням були притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Звертає увагу на те, що представник позивача помилково вважає, що йому було призначено КТ колінного суглобу, від проходження якого він відмовився. Указує на те, що йому було призначено КТ головного мозку, від проходження якого він дійсно відмовився, та рентгенографію колінного суглобу, яку йому було проведено.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач ОСОБА_1 також вказав на те, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 так перед ним і не вибачилася за заподіяну шкоду.
Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, посилаючись пояснення надані у відзиві, при цьому зазначила, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у сумі 3246 гривень 76 копійок відповідач визнає.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2024 року 20 серпня 2024 року о 18 годині 18 хвилин відповідачка ОСОБА_2 на вул. Київській, 87, у м. Охтирка Сумської області, керуючи автомобілем марки «Renault Mеgane» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч на пров. Штагера, не надала перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному автомобілю напрямку прямо, в результаті чого допустила зіткнення з ним, чим порушила вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху України. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічні пошкодження (а.с.7).
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від
15 жовтня 2024 року в справі №583/4356/24 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень (а.с.9-10).
Відповідно до довідки інспектора СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області від 21 серпня 2024 року за результатами розгляду матеріалу від 20 серпня 2024 №№ 12004, 12005 за фактом повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими в м. Охтирка, вул. Київська, не встановлено у події ознак кримінального правопорушення (а.с.11).
Відповідно до довідки про звернення за медичною допомогою до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги від 20 серпня
2024 року ОСОБА_1 встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій лівого колінного суглобу, садно правої гомілки.
Згідно із консультаційним висновком спеціаліста КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 встановлено діагноз - забій лівого колінного суглобу, забійні садна правої гомілки (а.с.14).
Відповідно до довідки виданої КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» 03 вересня 2024 року при обстеженні 21 серпня 2024 року ОСОБА_1 встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Призначено лікування та виписаний лист тимчасової непрацездатності з
21 серпня 2024 року до 30 серпня 2024 року (а.с.15).
Згідно з довідкою КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» від 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в реабілітаційному відділенні з 23 вересня 2024 року по 04 жовтня 2024 року з діагнозом забій лівого колінного суглобу після ДТП (а.с.16).
На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивач надав суду копії фіскальних чеків, що підтверджують витрати на його лікування на загальну суму 3 246 гривень 76 копійок (а.с.19).
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з положеннями ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Факт завдання шкоди здоров'ю/майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає в її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
При вирішенні позову, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 05 грудня 2018 року в справі
№ 757/59802/16-ц, про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачу протиправними діями ОСОБА_2 , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із цими діями останньої.
Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених позивачем у зв'язку із пошкодженням його майна та заподіяними йому тілесними ушкодженнями, перенесеним болем від ушкоджень, вимушеними змінами у повсякденному ритмі та режимі життя, витраченого часу на лікування, відвідування лікарів та реабілітаційних процедур, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 15 000 гривень.
Оскільки ОСОБА_2 на день пред'явлення позову у добровільному порядку кошти на відшкодування матеріальної шкоди не сплатила, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному розмірі в сумі 3 246 гривень 46 копійок.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач, як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 1187, 1188, 1194 ЦК України, статтями 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 3 246 гривень 76 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя Р.М. Топіха