про залишення заяви без розгляду
23.01.2025
Справа № 2-942/93
Провадження №2-во/522/22/25
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Ярема Х.С. розглянув в письмовому провадженні (без виклику сторін) заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом - Цейтліною Вікторією Євгенівною про виправлення описки в рішенні суду.
09.01.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою, якою просить суд:
- «виправити описку допущену в 1-ому абз. резолютивної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.09.1993 у справі №2-942/93 (№2-942.1993), зазначивши, що замість слів «актовий запис №386 від 25 червня 1993 року» слід читати «актовий запис № 386 від 30 червня 1993 року».
Заяву пояснює тим, що в 1993 році звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 з приводу оспорювання батьківства. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.09.1993 визнано недійсним актовий запис №386 від 25.06.1993 про батьківство ОСОБА_1 . Згодом ОСОБА_1 звернувся до відділу РАЦС щодо виконання рішення суду від 01.09.1993. Однак йому роз?яснено про неможливість виконання його заяви, оскільки в архіві РАЦС є актовий запис про народження ОСОБА_3 за №386 від 30.06.1993, де батьком дитини записаний ОСОБА_1 . Тобто, дата складання актового запису наявного у архіві РАЦС не відповідає даним акту, зазначеним у рішенні суду. Вважає, що суд допустив описку в рішенні суду, зазначивши неправильно дату оскаржуваного актового запису від 25.06.1993, замість правильного 30.06.1993 та ця описка підлягає виправленню.
Перевіривши доводи заяви, матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ст. 269 ЦПК України питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Частина 3 ст. 2 ЦПК України однією з засад цивільного судочинства визначає неприпустимість зловживання процесуальними правами.
До таких принципів відноситься правило про можливості звернення до суду з одним і тим же позовом/заявою лише раз.
Частина 2 ст. 44 ЦПК України передбачає, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Згідно з ч. 3 ст. 44 ЦПК України наслідком визнання судом подачі заяви зловживанням процесуальними правами, з урахуванням обставин справи є залишення заяви без розгляду або її повернення.
Відповідно до ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема, якщо , у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Наслідки ст. 257 ЦПК України за аналогією можуть застосовуватись і до заяв.
Судом з'ясовано, що 04.11.2024 ОСОБА_4 вже звертався із заявою, якою просив суд: “виправити описку допущену в першому абзаці резолютивної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.09.1993 у справі №2-942/93 (№2-942.1993), а саме вважати вірним і читати: “Визнати актовий запис №386 від 30 червня 1993 року, вчинений відділом ЗАГС Приморського районну міста Одеси про батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Заявник мотивував звернення тим, що в 1993 році він звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 з приводу оспорювання батьківства. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.09.1993 визнано недійсним актовий запис №386 від 25.06.1993 про батьківство ОСОБА_1 . Згодом ОСОБА_1 звернувся до відділу РАЦС щодо виконання рішення суду від 01.09.1993. Однак йому було роз?яснено про неможливість виконання його заяви, оскільки в архіві РАЦС є актовий запис про народження ОСОБА_3 за №386 від 30.06.1993, де батьком дитини записаний ОСОБА_1 . Тобто, дата складання актового запису наявного у архіві РАЦС не відповідає даним акту, зазначеним у рішенні суду. Заявник вважав, що суд допустив описку в рішенні суду, зазначивши неправильно дату оскаржуваного актового запису від 25.06.1993, замість правильного 30.06.1993.
Заява про виправлення описки від 04.11.2024 була розглянута судом та ухвалою від 12.12.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки відмовлено.
При цьому ухвалу від 12.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про виправлення описки він не оскаржив в апеляційному порядку. Отже, погодився з ухвалою.
Натомість 09.01.2025 ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про виправлення описки, - «виправити описку допущену в 1-ому абз. резолютивної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.09.1993 у справі №2-942/93 (№2-942.1993), зазначивши, що замість слів «актовий запис №386 від 25 червня 1993 року» слід читати «актовий запис № 386 від 30 червня 1993 року», де підстави подання цієї заяви є абсолютно ідентичними тим, про які йшлось у заяві про виправлення описки від 04.11.2024.
Варто зауважити, що при повторному поданні заяви 09.01.2025, заявник не зазначає, що ухвалою від 12.12.2024 його заява уже вирішена по суті.
Те, що адвокат заявника при повторному поданні заяви до неї додає витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не змінює однаковості предмету та підстав заяви про виправлення описки, поданої 04.11.2024 (справа №2-942/93, провадження 2-во/522/224/24) та заяви про виправлення описки, поданої 09.01.2025 (справа №2-942/93, провадження 2-во/522/22/25).
Крім того, у разі відмови судом у виправленні описки повторне подання заяви про виправлення описки не передбачено.
Таким чином, заява про виправлення описки підлягає залишенню без розгляду, як така що повторно подана.
Керуючись ст.ст. 2, 44, 269 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про виправлення описки - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Ярема Х.С.