Рішення від 23.01.2025 по справі 522/11569/24-Е

Справа № 522/11569/24-Е

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

секретар Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Еліт Фінанс», за участю 3-їх осіб без самостійних вимог на предмет спору : Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ :

12 липня 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Федяєв С.В. через систему «Електронний суд» звернулася до Приморського райсуду м. Одеси з вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 70171, вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Солонець Т.М. від 22.12.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», на рахунок відкритий в ПАТ АБ «Укргазбанк», якому АТ «Альфа-Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором № 483024631 від 28.12.2019 р. на підставі договору факторингу № 3 від 20.09.2021 р. - в розмірі 7774,15 грн., з яких : 6022,97 грн. - борг за тілом кредиту, 701,18 грн. - борг за відсотками та комісією, 1000 грн. - борг за штрафними санкціями, 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом, мотивуючи це тим, що постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження у зв?язку з примусовим виконанням оспорюваного виконавчого листа № 70171, вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Солонець Т.М. від 22.12.2021 р. позивач не отримував, а про виконавче провадження № 69466595 з приводу з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису він дізналася з телефонного додатку «Дія», а також, що при дослідженні матеріалів виконавчого провадження, з?ясувалось, що документи, які були надані нотаріусу для його вчинення, не містили доказів наявності її заборгованості, а саме оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору № 483024631 від 28.12.2019 р. та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника ОСОБА_1 та встановлюють прострочення виконання ним зобов'язання, а також доказів на підтвердження переходу прав вимоги до відповідачів на момент його вчинення, тому подані документи нотаріусу не засвідчували безспірність заборгованості за кредитом у розмірі 7774,15 грн. та й взагалі самого факту наявності заборгованості, у зв?язку з чим, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірно вжито заходів примусового виконання рішення щодо стягнення з неї заборгованості, враховуючи, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а також просив суд, стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою Приморського райсуду м. Одеси від 17.07.2024 р. вказані матеріали цивільної справи в порядку ст.ст. 27,28,31 ЦПК України за підсудністю були скеровані до Овідіопольського райсуду Одеської області, на території якого зареєстроване місце проживання позивача, який звернувся до суду в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» щодо оскарження виконавчого напису нотаріусу, отримані судом 17.09.2024 р. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями і розподілені в провадження судді Гандзій Д.М., ухвалою якого від 31.10.2024 р. прийняті до провадження з призначенням в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 20-23,26-33).

Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 31.10.2024 р. задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 70171, вчиненого приватним нотаріусом Київського МНО Солонець Т.М. від 22.12.2021 р. до ухвалення остаточного рішення по справі (а.с. 35-36).

У визначений ухвалою суду від 31.10.2024 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, представник відповідачів ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надіслав на електронну адресу суду заяву про визнання позову в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та заяву, в якій просив зменшити судові витрати на правову допомогу до 1000 грн. (а.с. 40-44).

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського МНО Солонець Т.М. письмових пояснень щодо предмету спору суду не надала, хоча матеріали справи та ухвала суду направлялись судом за останньою відомою судові адресою місцезнаходження робочого місця нотаріуса, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 38,39).

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. письмових пояснень щодо предмету спору суду не надав, хоча матеріали справи та ухвала суду направлялись судом за останньою відомою судові адресою місцезнаходження робочого місця приватного виконавця, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою про вручення матеріалів справи та ухвали суду (а.с. 37).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» - вчинення виконавчого напису це форма захисту цивільних прав кредитора, нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Постанови КМУ від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється вказаним Законом та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону).

Одним з таких законодавчих актів є «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 Закону).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно ст. 87 Закону - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй Постанові від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц - вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов?язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис - не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а лише підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов?язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов?язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержаталем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобовязаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ від 26.11.214 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «пункт 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Таким чином, починаючи з 01.11.2017 року законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин на підставі кредитного договору, який не посвідчений нотаріально.

Відповідно до Правової позиції ВС, викладеної у п. 83 Постанові ВП ВС від 21.09.2021 р. у справі № 910/10374/17 - оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим - не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд вважає необхідним визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 70171, вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Солонець Т.М. від 22.12.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», на рахунок відкритий в ПАТ АБ «Укргазбанк», якому АТ «Альфа-Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором № 483024631 від 28.12.2019 р. на підставі договору факторингу № 3 від 20.09.2021 р. - в розмірі 7774,15 грн., з яких : 6022,97 грн. - борг за тілом кредиту, 701,18 грн. - борг за відсотками та комісією, 1000 грн. - борг за штрафними санкціями, 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом з огляду на те, що постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження у зв?язку з примусовим виконанням оспорюваного виконавчого листа № 70171, вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Солонець Т.М. від 22.12.2021 р. позивач не отримував, а про виконавче провадження № 69466595 з приводу з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису він дізналася з телефонного додатку «Дія», а також, що при дослідженні матеріалів виконавчого провадження, з?ясувалось, що документи, які були надані нотаріусу для його вчинення, не містили доказів наявності її заборгованості, а саме оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору № 483024631 від 28.12.2019 р. та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника ОСОБА_1 та встановлюють прострочення виконання ним зобов'язання, а також доказів на підтвердження переходу прав вимоги до відповідачів на момент його вчинення, тому подані документи нотаріусу не засвідчували безспірність заборгованості за кредитом у розмірі 7774,15 грн. та й взагалі самого факту наявності заборгованості, у зв?язку з чим, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірно вжито заходів примусового виконання рішення щодо стягнення з неї заборгованості, враховуючи, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (а.с. 7-8,11-13).

Вищевказані твердження позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис № 70171, вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Солонець Т.М. від 22.12.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», на рахунок відкритий в ПАТ АБ «Укргазбанк», якому АТ «Альфа-Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором № 483024631 від 28.12.2019 р. на підставі договору факторингу № 3 від 20.09.2021 р. - в розмірі 7774,15 грн., з яких : 6022,97 грн. - борг за тілом кредиту, 701,18 грн. - борг за відсотками та комісією, 1000 грн. - борг за штрафними санкціями, 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом, вчинено останньою з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірно вжито заходів примусового виконання рішень щодо стягнення заборгованості.

На думку суду, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка стовідсотково підтверджує наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі, яка зазначається.

Згідно підпункту 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Суд при винесенні рішення про визнання вказаного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, повинен виходити з того, що документи, які були надані для його вчинення - не містили доказів наявності заборгованості, а саме оригіналу нотаріально посвідченого договору та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання та доказів на підтвердження переходу прав вимоги до відповідача на момент його вчинення. Тому подані документи не засвідчували безспірність заборгованості за кредитом, та й взагалі самого факту наявності заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що на час вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору. Вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу кредитного договору, нотаріально не посвідченого, чинним законодавством не передбачалось.

Таким чином, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Так, при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Київського МНО Солонець Т.М. не отримала від відповідачів первинні документи щодо видачі кредиту та самого кредитного договору, зняття сум з кредитного рахунку, квитанцій, платіжних доручень щодо погашення знятих сум, тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачами, а також суми процентів та комісії, зазначені у виконавчому написі, є безспірними, так як розрахунок боргу, здійснений відповідачами щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах - не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом зроблено відповідачами одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсності.

Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками відповідачів, та є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідачів, а тому не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідачів до позивачки.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов?язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов?язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.

Суд зауважує, що позивач не був жодним чином повідомленим про вчинення виконавчого напису, та не знав, що має заборгованість перед відповідачами.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі документів, що містяться в матеріалах виконавчого провадження та доступних в Автоматизованій системі виконавчого провадження, неможливо встановити безспірність вимог відповідачів ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до позивача, а тому оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням законодавства України, в тому числі Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.

Виходячи з вищевикладеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості, відповідачі мали б надати нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Однак, з невідомих підстав, вказані документи не були надані суду приватному нотаріусу Київського МНО Солонець Т.М. і не надіслані останньою до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про достатність правових підстав вважати виконавчий напис № 70171, вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Солонець Т.М. від 22.12.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в розмірі 7774,15 грн. вчиненим з порушенням вимог законодавства та визнати його таким, що не підлягає виконанню, у зв?язку з чим, позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з урахуванням визнання позову в цій частині відповідачами згідно письмової заяви останніх.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Частинами 1,3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги і встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України - належать до судових витрат.

Судом не береться до уваги клопотання представника відповідачів щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1000 грн., з тих підстав, що такі позові вимоги позивачем у резолютивній частині позову не заявлялись і не конкретизувалась сума витрат на правову допомогу, будь-яких заяв з цього приводу, представником позивача до суду не надсилались (договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт з описом та витраченим адвокатом часом з вказівкою на суми гонорару адвоката), а в мотивувальній частині позову мається лише посилання на нібито сплачені адвокату суми гонорару 5000 грн. без належних документальних підтверджень адвокатських робіт на вказану суму, а тому з цих підстав, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення судових витрат.

Крім того, беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову згідно Закону України «Про захист прав споживачів», у зв?язку з чим, судовий збір в даному випадку компенсується за рахунок держави в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,137,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про нотаріат», «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим Наказом Мінюсту України 22.01.2012 р. № 296/5, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Еліт Фінанс», за участю 3-їх осіб без самостійних вимог на предмет спору : Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково ;

2.Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 70171, вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Солонець Т.М. від 22.12.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», на рахунок відкритий в ПАТ АБ «Укргазбанк», якому АТ «Альфа-Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором № 483024631 від 28.12.2019 р. на підставі договору факторингу № 3 від 20.09.2021 р. - в розмірі 7774,15 грн., з яких : 6022,97 грн. - борг за тілом кредиту, 701,18 грн. - борг за відсотками та комісією, 1000 грн. - борг за штрафними санкціями, 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом ;

3.В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.01.2025 р.

Суддя Гандзій Д.М.

Попередній документ
124638610
Наступний документ
124638612
Інформація про рішення:
№ рішення: 124638611
№ справи: 522/11569/24-Е
Дата рішення: 23.01.2025
Дата публікації: 27.01.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (23.01.2025)
Дата надходження: 17.09.2024
Предмет позову: про захист прав споживачів
Розклад засідань:
10.02.2025 09:00 Овідіопольський районний суд Одеської області
27.03.2025 10:00 Овідіопольський районний суд Одеської області