Справа № 521/5646/23
Номер провадження:1-кп/521/774/24
02 грудня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
під час судового засідання, проведеного з застосуванням відеоконференцзв'язку, у кримінальному провадженні №521/5646/23 відносно:
ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Херсоні, громадянки України, до затримання проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
На розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що ризики вчинення дій, передбачених п.п. 1, 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати. Окрім цього, прокурор вважала за доцільне не визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Обвинувачена та її захисник - адвокат ОСОБА_4 , кожен окремо, відмовилися від висловлювання своєї позиції з приводу клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд виходить з наступного.
Строк тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою, встановлений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.10.2024, спливає 02.12.2024, закінчити розгляд кримінального провадження з постановленням судового рішення до вказаної дати неможливо з об'єктивних причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Частиною 6 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на обвинувачену ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, обґрунтованість ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає в тому, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за який передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинувачену, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; майновий стан обвинуваченої; наявність судимостей.
Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час судового розгляду ризикам.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою її процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 314-315, 334, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці (60 днів), тобто до 30.01.2025 включно.
Розмір застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_6 її процесуальних обов'язків, - не визначати.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, її захиснику та направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_7