Справа № 947/40220/24
Провадження № 2-а/947/37/25
Іменем України
23.01.2025 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участю:
- секретаря судового засідання Ващенко М.О.,
- представника позивача Чебаненко О.А.,
- представника відповідача Ткачова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи.
У грудні 2024 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) із адміністративним позовом, поданим в його інтересах представником ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 1270 від 03.06.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На обґрунтування позову зазначив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з квітня 2018 року. Повістку від 21.04.20124 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 28.04.2024 для уточнення облікових даних не отримував.
На обґрунтування своєї правової позиції позивач покликався на норми примітки до ст. 210 КУпАП щодо наявної можливості у органів комплектування та соціальної підтримки отримати інформацію про його персональні дані з державних реєстрів; на приписи ст. 268 КУпАП в контексті незабезпечення його права бути присутнім при розгляді його постанови та отримати її копію після розгляду справи; на положення п. 34 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16.05.2024 в частині порушення строку направлення повістки.
У відзиві представник ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що постанова відносно ОСОБА_1 складена уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до приписів КУпАП. Усі права військовозобов'язаного були дотримані та забезпечені. Порушення, викладені в описовій частині постанови, дійсно мали місце.
У судовому засіданні 23.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.
Заяви та клопотання учасників справи.
Інших заяв та клопотань, окрім заяв по суті справи, не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду на 16.12.2024. В подальшому розгляд справи перенесено на 23.01.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 24.04.2018, раніше не служив, що підтверджується копією долученого до матеріалів справи військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 14.05.2017 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 11.11.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з реєстру Одеської територіальної громади від 16.02.2024.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.08.2014 та посвідчення дитини з інвалідністю серії НОМЕР_3 від 21.12.2019 має на утриманні дитину-інваліда - сина ОСОБА_3 2014 року народження.
Щодо обставин притягнення до адміністративної відповідальності судом установлено, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався.
03.06.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 винесено постанову № 1270 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Відповідно до описової частини постанови ОСОБА_1 допустив порушення абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий облік та військову службу», пп. 2, 6, 7 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, а саме не прибув 28.05.2024 за повісткою від 21.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. Відповідно до відмітки про отримання копії вказаної постанови остання 10.06.2024 направлена поштою.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 210 КУпАП, як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, вчинені в особливий період.
Отже, з аналізу заяв по суті справи та наданих сторонам доказів на їх підтвердження, випливає, що сторони не заперечують факт складення постанови про адміністративне правопорушення, однак позивач вказує на порушення процесуальних норм під час притягнення його до адміністративної відповідальності, а також неправильне застосування норм матеріального права, які складають об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, що і стало підставою для зверненням з позовом у цій справі.
Мотиви прийнятого рішення.
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини щодо дотримання правил військового обліку та порядку притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані положеннями Закону України «Про військовий облік і військову службу», Закону України «Про Єдиний державний резерв призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, а також нормами КУПАП.
При цьому, застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006), відповідно до якої, національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п. 45 рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03).
Щодо процесуального аспекту позову суд уважає за необхідне зазначити таке.
Так, порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності врегульований положеннями КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст?254 КУпАП).
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч. 2 ст. 256 КУпАП).
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ч. 3 ст. 256 КУпАП).
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (ч. 4 ст. 256 КУпАП).
Оскільки диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є банкетною, то в протоколі та постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинні бути зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою.
У постанові № 1270 від 03.06.2024 в обґрунтування факту нескладення уповноваженими особами протоколу має місце посилання на приписи ч. 5 ст. 258 КУпАП, відповідно до якої протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобо-в'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
У матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 повістки від 21.05.2024 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 28.05.2024. Відтак, уповноваженими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протокол про вчинення адміністративного правопорушення повинен був бути складений, вручений особі, яка притягується до адміністративної відповідальності з роз'яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також наданий розумний час для захисту від означеного адміністративного правопорушення.
Далі, відповідно до приписів ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП).
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (ч. 1 ст. 285 КУпАП).
З аналізу винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 В. постанови № 1270 від 03.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, випливає, що розгляд справи ОСОБА_1 відбувся за його відсутності. Будь-яких доказів на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про час розгляду його адміністративної справи суду не надано.
З цього приводу суд уважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, до адміністративних справ, санкції у яких передбачають покарання значного розміру, які мають окрім запобіжної і каральну мету, застосовуються норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в їх кримінальному аспекті.
Тобто, розгляд адміністративних справ за ч. 3 ст. 210 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17 000 грн до 25 500 грн, що є значним розміром, повинен відбуватися з дотриманням усіх гарантій для особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності, як для особи, яка притягується за вчинення кримінального правопорушення. У контексті цього обов'язку, забезпечуючи право на справедливий судовий розгляд, особа повина бути негайно і детально поінформована про характер та причини порушень, мати час та можливість для підготовки до захисту, бути присутньою при розгляді своєї справи та захищати себе особисто чи користуватися юридичною допомогою захисника. Забезпечуючи особі право на захист, у протоколі повинна бути викладена суть адміністративного правопорушення, зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою, з метою належної підготовки її до захисту. Саме цей обсяг правовідносин та їх кваліфікація (визначення конкретних приписів нормативно-правових актів, які були порушені) повинні бути об'єктом дослідження та перевірки уповноваженою особою під час винесення постанови на підставі протоколу та долучених до нього доказів.
Натомість щодо ОСОБА_1 не були забезпечені визначені гарантії дотримання його прав. Відтак має місце порушення приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий судовий розгляд).
Щодо матеріального аспекту позову суд уважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до описової частини постанови № 1270 від 03.06.2024 ОСОБА_1 допустив порушення вимог:
- абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий облік та військову службу» відповідно до якого громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- пп. 2, 6, 7 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, відповідно до яких призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів (пп. 2 п. 1);
- пп. 6 п. 1 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 563 від 16.05.2024;
- особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік (пп. 7 п. 1)
Що стосується посилання на порушення приписів абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу» суд уважає за необхідне зазначити, що вказана норма у редакції, яка ставиться в провину ОСОБА_1 , набрала чинності 18.05.2024 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024.
При цьому, часом початку виникнення обов'язку уточнити персональні дані визначено - протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації. Відповідний Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 набрав чинності у цей же день та затверджений у подальшому Законом України № 2105-IX від 03.03.2022.
Оскільки диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, то в протоколі та постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинні бути зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою.
Відтак темпоральна дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024 не може розповсюджуватися на події, які вже минули (зокрема на період 60 днів - з 24.02.2022 по 24.04.2022).
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58 Основного Закону України).
Отже вказана норма абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу» у зазначеній редакції не може бути застосована до ОСОБА_1 , в контексті притягнення його до адміністративної відповідальності у цій справі.
Щодо посилання на порушення приписів пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, то відповідно до зазначених приписів, військовозобов'язані повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абз. 4 п. 34 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16.05.2024 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату не пізніше ніж протягом наступного дня після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного визначається не раніше чотирнадцятого дня від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з корінця до повістки, долученого до відзиву, остання направлена менш ніж за 14 днів до дня явки за викликом. Факт направлення та вручення повістки ОСОБА_1 про явку для розгляду адміністративної справи на 03.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 також не підтверджено відповідачем належними доказами.
Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що про наявність повістки від 21.05.2024 було відомо позивачу у цей же день через свого представника, оскільки у відзиві на позов у іншій адміністративній справі відповідач про це вказував, позаяк означене не спростовує висновків суду про те, що мало місце порушення прав ОСОБА_1 під час його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 та притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Що стосується посилання на порушення приписів пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, то відповідно до зазначених приписів, військовозобов'язані повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік .
Натомість відповідачем не доведено належними доказами, що ОСОБА_1 прибув до нового місця проживання в м. Одеса на строк який перевищує 7 днів і після перебігу якого у нього виник обов'язок прибути до одного з ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановлення на облік за місцем перебування. Отже порушення приписів пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістівтакож не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Оскільки диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, то в протоколі та постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинні бути зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою.
Отже неправильна кваліфікація або відсутність такої у протоколі та/або постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Основного Закону). Натомість, під час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 був порушений принцип належного урядування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Вказаний обов'язок не виконаний відповідачем.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010).
Отже суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відносяться до предмета спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, вказаний в заявах по суті справи, які не стосуються предмета спору.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (ч. 3 ст. 286 КАС України).
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки при її постановленні уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 були допущення істотні порушення норм процесуального та матеріального права.
З огляду на викладене, керуючись ст. 2, 6, 77, 241-243, 245, 246, 286 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий в його інтересах представником ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
2. Скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № 1270 від 03.06.2024, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
3. Справу про адміністративне правопорушення № 1270 відносно ОСОБА_1 - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К. А. Цирфа