Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/699/24
Провадження № 1-кп/499/34/25
23 січня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області матеріали кримінального провадження № 12019160290000033 від 09 лютого 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Чернятин Калинівського району Вінницької області, громадянин України, працюючий приватним підприємцем за категорією «Вантажне перевезення», одружений, має на утриманні малолітню дитину, не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
09.02.2019, приблизно о 05.10 години водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автопоїздом у складі сідлового тягача «VOLVO FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ S 01», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у темну пору доби, з ввімкнутим ближнім світлом передніх фар, здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїзної частини автодороги сполученням «Київ-Одеса», яка є автомобільною дорогою загального користування міжнародного значення М 05, має відповідне обладнання дорожнього покриття та придорожньої зони.
Того ж дня, приблизно в 05.10 години, водій ОСОБА_6 , керуючи в темний час доби легковим автопоїздом в складі автомобіля «ВАЗ-111940», реєстраційний номер НОМЕР_3 із причепом «Путник 814001», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з ввімкнутим ближнім світлом передніх фар рухався по проїзній частині автодороги М 05 «Київ - Одеса» з боку м. Києва в напрямку м. Одеси. На 404 км + 630 м указаної дороги, підіймаючись на підйом двигун зазначеного автомобіля «ВАЗ-111940» почав глохнути, у зв'язку з чим водій ОСОБА_6 , включив аварійну сигналізацію, був вимушений невідкладно зупинити керований ним легковий автопоїзд на вищевказаній ділянці автодороги.
При цьому, в момент зупинки даний легковий автопоїзд розташовувався в правій смузі ближче до відбійника, на відстані 6,7 метр від правого краю проїзної частини. З'ясувавши, що в автомобілі закінчилося паливо, а також темною порою доби та відсутністю на автодорозі зовнішнього електроосвітлення, водій ОСОБА_6 вирішив по швидкому залити його в бак. Заливаючи паливо у бак, водій ОСОБА_6 розташовувався біля правої задньої частині автомобіля, стояв спиною до руху машин, його дружина ОСОБА_7 стояла напроти нього, спиною до відбійнику - світила йому ліхтариком.
Проїжджаючи на 404 км +630 м цієї автодороги у Березівському (станом на 2019 рік - Іванівському) районі Одеської області, де організований двосторонній рух, напрямки розділені розділювальною смугою з бетонною огорожею, ширина напрямку руху у бік м. Одеси - 12.15 м, по ній організований трьох рядний рух, смуги руху позначені переривчастою лінією дорожньої розмітки 1.5., рухаючись з боку міста Київ у напрямку міста Одеса, поза населених пунктів, на прямій неосвітленій штучними джерелами освітлення ділянці, зі швидкістю приблизно 90 км/год (більш точний час під час судового розгляду не встановлено), водій ОСОБА_4 грубо порушив пункти: п/п «б,д» п. 2.3., 12.2. Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, далі Правила), був неуважним, обрав швидкість руху керованого ним автомобіля без урахування дорожньої обстановки та видимості проїзної частини, яка не забезпечує безпеку і не дає можливість йому постійно контролювати його рух та зупинити транспортних засіб у межах видимості дороги, відволікся від керування, за дорожньою обстановкою постійно не стежив, унаслідок чого відповідним чином не відреагував на її зміну.
Під час руху по проїзній частині зазначеної автодороги, наближаючись до легкового автопоїзда, який нерухомо стояв у правій смузі, та пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які знаходилися поряд, та маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити задню частину причепа «Путник 814001» на якому встановлені катафоти (трикутники) червоного кольору, яка ідентифікується як задня частина транспортного засобу, водій ОСОБА_4 , діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.1., 12.3. зазначених Правил, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не відреагував на виниклу перешкоду, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху до безпечної аж до зупинки автопоїзда або до безпечного об'їзду перешкоди, а проявляючи кримінальну противоправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух у зазначеному режимі, внаслідок чого скоїв наїзд правою передньою частиною кабіни керованого ним сідлового тягача «VOLVO FH12» на задню частину причепа «Путник 814001», автомобіль «ВАЗ-111940», пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді двобічного осколкового перелому обох лобкових і сідничних та крижових кісток тазу, перелому руків'я грудини, множинних розривів стінки сечового міхура, які є небезпечними для життя, а отже мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
У сукупності ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. 1.5, п/п «б,д» п. 2.З., 12.1., 12.2., 12.3 Правил, які призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, шо спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в скоєному діянні визнав себе винними повністю, та в своїх показах зазначив, що 09 лютого 2024 року їхав по Одеській трасі в напрямку Одеси по крайній правій смузі, керуючи автомобілем «Вольво», несвоєчасно помітив перешкоду у вигляді легкового автомобіля з причепом та допустив зіткнення. Внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_6 було нанесено тілесні ушкодження. Збитки відшкодував. Щиро кається та просить вибачення у родини, що так сталося. Керував технічно справним транспортом. Була темна пора доби, відволікся на інші автомобілі і тому несвоєчасно помітив, не встиг зреагувати та в подальшому зіткнувся з автомобілем. Після чого вийшов з автомобіля, пішов до людей та почав допомагати: викликали швидку, був постійно біля потерпілого. З потерпілим зустрічався вже пізніше та домовився, коли йому озвучили всі витрати потерпілого; все відшкодував. Працює ФОП, пов'язаним з перевезенням, займається перевезенням вантажів. Щиро кається у скоєному, не хотів, щоб так сталось. Випадків ДТП раніше не було. На його утримані перебувають батьки пенсіонери. Зіткнення відбулось посередині підйому. Автомобіль був завантажений кукурудзою по нормі (до 40 тонн). На підйом заходив зі швидкістю 90 км/год, а надалі швидкість вже падала, більше бути не могла. Водійський стаж з 1996 року. Вантажними перевезеннями почав займатися в 2017 році. З правого боку відбійник, а з лівого машини обходили, почав гальмувати, але цього не вистачило. На причепі катафоти побачив пізно, оскільки була ніч і збоку обходили машини, відволікся. Світло фар було ближнє. Дорожнє покриття рівне та без перешкод. Швидкість під час зіткнення була, мабуть, 40 км/год, а перед зіткненням 60 км/год. Пошкодження транспортного засобу потерпілого були незначні. Потерпілий отримав ушкодження через те, що прицеп, який вдарив, прижав потерпілого до відбійника. Причина у тому, що невчасно помітив перешкоду.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, окрім визнання ним вини, доведена прокурором у повному обсязі і підтверджується встановленими судом фактичними даними, у розумінні вимог статей 84, 85, 86, 87, 94 КПК України, які містяться у показах та письмових доказах.
Потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що їхав на ринок з жінкою, проїхав міст Краснознам'янський, піднімався на гору та в той момент машина показувала приблизно половину баку палива, а коли почались підніматися на половину гори, то машина почала смикатись, щойно зрівнявся з бортиком, то машина заглохла, намагався завести, але не зміг. Вдруге як заводив, то стрілка датчику палива показала нуль, не знає, що було з датчиком. В пляшці був бензин в багажнику машини. Почав заливати паливо, стоявши задом до відбійника. Раптово побачив світло фар, що до них наближається, після чого відбувся удар, під час якого його відкинуло на відбійник. Після падіння, впершись на відбійник зміг піднятись, проте одразу впав, оскільки таз його не тримав, відчув сильні болі. Не пам'ятає чи то водій, чи то його напарник одразу допомогли йому піднятись, занесли в машину, після чого його забрала швидка. Механічні пошкодження транспортного засобу дозволяли після пригоди їхати, проте машину забрав евакуатор, оскільки не було водія. Стояв задом до транспортного засобу, що наближався, тому не знає з якою швидкістю міг рухатися останній. Аварійні вогні були ввімкнені. Випереджаючих машин не пам'ятає. Сигнальних знаків про зупинку не ставив.
Окрім показань обвинуваченого та потерпілого, судом були досліджені письмові докази по кримінальному провадженню, які підтверджують вину ОСОБА_4 , а саме такі.
За протоколом огляду місця події з доданими схемою, фото таблицями від 09.02.2019 року встановлено, що місцем огляду, був 404 км автодороги «Одеса -Київ», асфальтного сухого не освітленого покриття в напрямку від м. Києва до м. Одеси; транспортний засіб «VOLVO FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ S 01», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб «ВАЗ-111940», реєстраційний номер НОМЕР_3 ; виявлені пошкодження на транспортних засобах: «VOLVO FH12» реєстраційний номер НОМЕР_1 , «ВАЗ-111940», реєстраційний номер НОМЕР_3 ; з місця пригоди вилучені: транспортний засіб «ВАЗ-111940», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згідно з протоколом огляду від 09.02.2019 року встановлені пошкодження транспортного засобу «VOLVO FH12» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ S 01» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до протоколу перевірки технічного стану №00248-04307-18 від 26.09.2018 року транспортний засіб «SCHMITZ S 01», реєстраційний номер НОМЕР_2 після технічного контролю визнано технічно справним.
За протоколом перевірки технічного стану № 00248-04306-18 від 26.09.2018 року транспортний засіб «VOLVO FH12» реєстраційний номер НОМЕР_1 після технічного контролю визнано технічно справним.
Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 11.04.2024 року з доданими схемою, фото таблицями, відстань від правих коліс транспортного засобу «ВАЗ-111940», р/н НОМЕР_3 , та причепу НОМЕР_5 (Путник), р/н НОМЕР_4 до правого краю проїзної частини складає 0,7 м.; відстань від правих коліс транспортного засобу «VOLVO FH12» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ S 01» реєстраційний номер НОМЕР_2 до правого краю проїзної частини складає 1,65 м.; загальна видимість з робочого місця водія автопоїзду складала 81,8 м. - відстань вимірювалася від передньої частини тягача.
Відповідно до висновку експерта № 19-970 по транспортно-трасологічному дослідженню слідів і пошкоджень на автомобілі VOLVO F12 та бортовому причепі від 22 квітня 2019 року з доданими фототаблицями та схемою, в ході проведеного дослідження було встановлено, що первинний контакт мав місце передньою частиною автомобіля VOLVO F12 д/н НОМЕР_1 з задньою частиною бортового причепа д/н НОМЕР_6 при куті між поздовжніми висями транспортних засобів близько 5±15° (відлічується від поздовжньої осі бортового причепа до поздовжньої осі автомобіля VOLVO F12 проти годинникової стрілки).
За висновком експерта № 19-972/1947 по автотехнічному та транспортно-трасологічному дослідженню технічного стану та працездатності ламп головного освітлення автомобіля ВАЗ-111940 та бортового причепа д/н НОМЕР_4 на момент ДТП від 22 квітня 2019 року з доданими фототаблицями, пошкодження елементів зовнішньої системи освітлення бортового причепа д/н НОМЕР_4 відбулося внаслідок ДТП; електропроводка живлення досліджуваних ліхтарів частково відсутня у зв'язку з чим, встановити як саме було виконано підключення даних ліхтарів до електросистеми причепа, а відповідно і визначити функції що фактично виконувались лампами задніх ліхтарів досліджуваного причепу, не є можливим. Дослідженням системи зовнішнього освітлення бортового причепа д/н НОМЕР_4 в частині лівого ліхтаря було встановлено, що: -лампа, яка встановлена у правій частині ліхтаря (відповідно до конструкції ліхтаря повинна виконувати функції габаритного вогню та підсвічування номерного знаку), на момент руйнування колби не горіла; - лампа, яка встановлена у центральній частині ліхтаря (відповідно до конструкції ліхтаря повинна виконувати функції стоп-сигналу), на момент руйнування колби не горіла; - лампа, яка встановлена у лівій частині ліхтаря (відповідно до конструкції ліхтаря повинна виконувати функції аварійної сигналізації та показника лівого повороту) знаходиться в працездатному стані, у зв'язку з чим встановити горіла лампа на момент ДТП чи ні, не є можливим. Дослідженням системи зовнішнього освітлення бортового причепа д/н НОМЕР_4 правого ліхтаря було встановлено, що: -встановити горіла чи ні на момент руйнування колби лампа, яка встановлена у правій частині ліхтаря (відповідно до конструкції ліхтаря повинна виконувати функції аварійної сигналізації та показника правого повороту), не є можливим у зв'язку з відсутністю всіх конструктивних елементів лампи, що могли носити на собі ознаки, які свідчать про те горілка лампа на момент руйнування колби; -встановити горіла чи ні на момент руйнування колби лампа, яка встановлена у центральній частині ліхтаря (відповідно до конструкції ліхтаря повинна виконувати функції стоп-сигналу), не є можливим, у зв'язку з відсутністю всіх конструктивних елементів лампи, що могли носити на собі ознаки, які свідчать про те горіла лампа на момент руйнування колби; -лампа, яка встановлена у лівій частині ліхтаря (відповідно до конструкції ліхтаря повинна виконувати функції габаритного вогню га підсвічування номерного знаку) на момент експертного огляду була відсутня.
Згідно з висновком експерта № 19-973 по автотехнічному дослідженню технічного стану автомобіля VOLVO F12 від 22 квітня 2019 року з доданими фототаблицями, на момент ДТП рульове управління, гальмівна система, ходова частина та освітлювальні прилади автомобіля VOLVO F12 д/н НОМЕР_1 та напівпричепа Н/ПР-Бортовий-Е д/н НОМЕР_2 перебували в працездатному стані й могли виконувати задані функції по керуванню автомобілем, а отже про відсутність технічних несправностей на досліджуваному автомобілі які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості даного транспортного засобу.
Відповідно до висновку експерта № 19-971 по транспортно-трасологічному дослідженню слідів і пошкоджень на автомобілі VOLVO F12 та автомобілі ВАЗ-111940 від 22 квітня 2019 року з доданими фототаблицями, в ході проведеного дослідження було встановлено, що контактування мало місце передньою частиною автомобіля VOLVO F12 з задньою частиною автомобіля ВАЗ-111940, який рухався в розвороті ліворуч, і у процесі подальшого руху автомобіля ВАЗ з розворотом сталося контактування передньою частиною автомобіля VOLVO F12 д/н НОМЕР_1 з лівою бічною частиною автомобіля ВАЗ-111940 д/н НОМЕР_3 .
Висновком експерта № 41 від 21 грудня 2020 року підтверджуються тяжкі тілесні ушкодження отримані ОСОБА_6 , відповідно до якого йому заподіяні наступні тілесні ушкодження: двобічні осколкові переломи обох лобкових і сідничних та крижових кісток тазу, перелом руків'я грудини, множинні розриви стінки сечового міхура. Описані ушкодження утворилися від дії тупого предмету (тупих предметів), що діє з великою силою, чим могли бути деталі автомобіля, що рухається, і є характерними для автомобільної травми.
За висновком експерта № 24-2196 автотехнічної експертизи механізму зіткнення тягача VOLVO FН12 з причепом Путник 814001 та з автомобілем ВАЗ-111940 від 24.04.2024 року визначити швидкість руху автопотяга у складі тягача VOLVO FH12 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ S 01 р/н НОМЕР_2 не є можливим; водій автопотяга у складі тягача VOLVO FH12 p/н НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ S 01 р/н НОМЕР_7 , виконуючи вимоги п.п. 2.3 (б) та 12.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість попередити настання даної події; в діях водія автомобіля ВАЗ-111940 р/н НОМЕР_3 у складі з причепом Путник 814001 р/н НОМЕР_4 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які створювали умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку, не вбачається; дії водія автопотяга у складі тягача VOLVO FH12 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ S 01 р/н НОМЕР_2 не відповідали вимогам п.п. 2.3 (б), 12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху України, однак невідповідність вимогам п.п. 2.3 (б) та 12.1 ПДР, у даному випадку, створювали умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку.
Узагальнюючи досліджені судом матеріали кримінального провадження, суд вважає, що покази обвинуваченого та потерпілого є належними та допустимими, оскільки вони є логічними, послідовними, чіткими, не містять розбіжностей та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, із дослідженими під час судового розгляду протоколами слідчих дій, висновками експертів.
Докази отримані та досліджені судом в ході розгляду кримінального провадження, підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діяннями обвинуваченого ОСОБА_4 та порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, шо спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає що вина ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України є доведеною, в його діянні має місце склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, оскільки ОСОБА_4 грубо порушив пункти: п/п «б,д» п. п. 1.5., 2.3., 12.1., 12.2., 12.3. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого потерпілому було завдано тяжких тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального діяння, що ним вчинено тяжкий злочин, який характеризується необережною формою вини (ч. 2 ст. 286 КК України), обставини вчинення кримінального діяння, ставлення обвинуваченого до вчиненого порушення, поведінку винного, що передувала події, наслідки, що настали, характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, особу обвинуваченого, пом'якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Тому суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України» суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Потерпілий по справі ніяких моральних та матеріальних претензій до обвинуваченого не має.
Органом пробації надано висновок за результатами складення досудової доповіді, в якому зазначено, що результати оцінки правопорушника показали низький рівень ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень ризику небезпеки для суспільства, у т.ч. для окремих осіб, зазначено про можливість виправлення особи без обмеження або позбавлення волі на певний строк.
З огляду на особу обвинуваченого суд вважає, що він не є особою суспільно небезпечною, який здатний на системне вчинення кримінальних правопорушень. За поведінкою та відповідями на запитання обвинувачений ОСОБА_4 очевидно дуже переймається скоєним правопорушенням та невідворотними наслідками, які настали, щиро розкаюється у вчиненому.
При цьому, суд в повній мірі також оцінює наслідки вчиненого кримінального правопорушення внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження та враховує характер допущених ОСОБА_4 порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, адже потерпілому він шкоду відшкодував, надавав покази та активно сприяв у розкритті злочину.
З урахуванням наведених вище всіх обставин та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари, як мети покарання, суд також враховуючи такі обставини: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, офіційно працює, має міцні соціальні зв'язки, вчинив неумисний злочин,висловив щирий жаль з приводу скоєного і осуд своєї поведінки, за місцем проживання характеризується позитивно, відшкодував потерпілому шкоду у повному обсязі, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого у потерпілого немає, на обліку у психіатра, наркологічному обліку не перебуває, в минулому до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, проживає з дружиною та дітьми, щиро розкаявся у вчиненому, беручи до уваги позицію прокурора, яка вважала, що до обвинуваченого можливо застосувати ст.75 КК України, суд приходить до висновку, що останньому слід обрати покарання у відповідності до санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з позбавлення права керувати транспортним засобом із звільненням від відбування покарання з випробуванням, так як наведені вище обставини дають підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, та протягом випробувального строку обвинувачений буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, стриманішою, більш контрольованою, ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.
Суд зауважує, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку, залежно від конкретних обставин кримінального провадження. Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10.08.2021 року, справа № 137/807/20.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що останній допустив одночасне порушення декількох правил дорожнього руху, в результаті якого наступили тяжкі наслідки.
Додаткове покарання, в даному випадку - позбавлення права керування транспортними засобами, має важливе значення для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Звільнення ОСОБА_4 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, за вказаними у судових дебатах захисником обвинуваченого обставин, а саме, що він є єдиним утримувачем сім'ї та своїх батьків доказами не підтверджено (не надано довідки про роботу та доходи, вказаних членів сім'ї); що стосується інших обставин, то вони, на думку суду, не зможуть забезпечити реалізацію цілей покарання, що негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримання Правил дорожнього руху.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на переконання суду, не є обмеженням права обвинуваченого на працю, оскільки закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмежені її прав і свобод.
Будь-який вид покарання, передбачений КК, призводить до звуження прав обвинуваченої особи. Однак, таке звуження прав зумовлене правовою природою покарання, яке, окрім іншого, є заходом кримінального примусу, що застосовується від імені держави до особи, яка вчинила кримінально-каране діяння.
Відтак, суд вважає, що обставини справи не містять обґрунтованих переконань, що у своїй сукупності дають підстави прийти до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначення вказаного покарання буде відповідати загальним засадам кримінального закону, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Запобіжні заходи, щодо обвинуваченого не застосовувались.
В рамках кримінального провадження проведено такі експертизи:
- транспортно-трасологічне дослідження слідів і пошкоджень на автомобілі «VOLVO FH12» та бортовому причепі, вартістю 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) гривень;
- автотехнічне та транспортно-трасологічне дослідження технічного стану та працездатності лампи головного освітлення автомобіля «ВАЗ 111940» та бортового причепа д/н НОМЕР_4 , вартістю 9106 (дев'ять тисяч сто шість) гривень;
- автотехнічне дослідження технічного стану автомобіля «VOLVO FH12», вартістю 1099 (одна тисяча дев'яносто дев'ять) гривень;
- транпортно-трасологічне дослідження слідів і пошкоджень на автомобілі «VOLVO FH12» та автомобілі «ВАЗ 111940», вартістю 2355 ( дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень;
- авто технічна експертиза механізму зіткнення тягача «VOLVO FН 12» з причепом Путник 814001 та з автомобілем ВАЗ 111940, вартістю 2 650,48 (дві тисячі шістсот п'ятдесят гривень 48 копійок).
Обвинувачений клопотань про звільнення його від оплати процесуальних виплат чи зменшення їх розміру у судовому засіданні не заявляв, тому на підставі ст. 124 КПК України судові витрати на загальну суму 16 937 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 48 коп. підлягають стягненню з останнього в дохід держави.
Доля речових доказів судом не вирішується, оскільки такі не надані суду, а також не надано відомостей про їх місце зберігання
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373-374, 377 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - 2 роки.
Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Доля речових доказів судом не вирішується, оскільки такі не надані суду, а також не надано відомостей про їх місце зберігання.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави з відповідними призначеннями платежів процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз, зокрема: транспортно-трасологічне дослідження слідів і пошкоджень на автомобілі «VOLVO FH12» та бортовому причепі, вартістю 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) гривень; автотехнічне та транспортно-трасологічне дослідження технічного стану та працездатності лампи головного освітлення автомобіля «ВАЗ 111940» та бортового причепа д/н НОМЕР_4 , вартістю 9106 (дев'ять тисяч сто шість) гривень; автотехнічне дослідження технічного стану автомобіля «VOLVO FH12», вартістю 1099 (одна тисяча дев'яносто дев'ять) гривень; транпортно-трасологічне дослідження слідів і пошкоджень на автомобілі «VOLVO FH12» та автомобілі «ВАЗ 111940», вартістю 2355 ( дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень; авто технічна експертиза механізму зіткнення тягача «VOLVO FН 12» з причепом Путник 814001 та з автомобілем ВАЗ 111940, вартістю 2 650,48 (дві тисячі шістсот п'ятдесят гривень 48 копійок), а всього загальною вартістю на суму 16 937 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 48 коп.
Запобіжні заходи, щодо обвинуваченого не застосовувались.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_8