Справа № 276/79/24
Провадження по справі №2/276/11/25
13 січня 2025 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:
секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
представника позивачів - адвоката Пшевлоцького О.Й.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Савіцької А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просять: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у сумі 2465,83 гривень, моральну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у сумі 100 000,00 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 81 000,00 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у сумі 1400,50 гривень, моральну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у сумі 100 000,00 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 81 000,00 гривень.
В обгрунтування позовних вимог зазначили, що сектором дізнання відділення поліції №4 ЖРУП ГУНП в Житомирській області розслідувалося кримінальне провадження №12021065460000066 від 29.07.2021 за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.07.2021 між ними та ОСОБА_1 на ґрунті тривалих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 правою рукою вхопила ОСОБА_3 за нижню губу та нижню частину щелепи, внаслідок чого спричинила ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, який відноситься до легкого тілесного ушкодження. У подальшому, ОСОБА_1 взявши до рук дерев'яну палицю, підійшла до ОСОБА_2 та нанесла останньому один удар по голові, після чого ОСОБА_2 впав на землю. Далі, коли останній перебував на землі, ОСОБА_1 нанесла близько десяти ударів вказаною палицею по різних частинах тіла ОСОБА_2 , чим спричинила ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на волосистій частині голови, синець на спині, синець на верхній лівій кінцівці.
Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень позивачі перебували на тривалому лікуванні, витрачали кошти на ліки та проїзд до лікарні.
Також протиправною поведінкою ОСОБА_1 позивачам завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, у зв'язку із заподіянням тілесних ушкоджень та ушкодженням здоров'я, нервових розладах та душевних стражданнях. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 перешкоджала та продовжує перешкоджати спокійному життю позивачів, постійно створює конфлікти, часто безпричинно виражається в їх сторону нецензурно, створює серед сусідів та інших мешканців села Рижани хибний суспільний інтерес до їхньої сім'ї. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 позивачі були змушені змінити свій звичний спосіб життя, оскільки самостійно не могли вільно відвідувати громадські місця, у т.ч. магазини, аптеки, неодноразово зверталися до невролога, їм встановлено діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку. Через нестабільний нервовий стан, глибокі фізичні та душевні страждання, погіршення здібностей та можливості себе реалізувати, а також встановленого діагнозу - в них виникають постійні головні болі, порушення сну, значно погіршилося загальне самопочуття.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 06.02.2024 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.
29.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому адвокат Савіцька А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що 28.07.2021 між позивачами та відповідачем відбувся конфлікт, в якому були винні усі учасники ситуації, внаслідок чого обидві сторони звертались із відповідними заявами до органів поліції. Зокрема, ОСОБА_4 (чоловік відповідача) також звертався до Житомирського РУП щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , на підставі чого було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України. Проте, у подальшому, без проведення повного і всебічного, неупередженого дослідження всіх обставин справи 24.10.2023 зазначене кримінальне провадження закрито.
У свою чергу, кримінальне провадження №12021065460000066, де обвинувачувалась ОСОБА_1 , також було закрито на підставі ст. 49 КК України, у звязку з закінченням строків давності. Свою вину ОСОБА_1 не визнавала. Також, за переконанням відповідача, додані до позовної заяви документи не є належними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, зокрема: протоколи допитів потерпілого є тільки їх особистим баченням ситуації; із протоколів про проведення слідчих експериментів вбачається, що вони проводились без участі ОСОБА_1 та без врахування її позиції; висновок експерта не є прямим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди у відзиві зазначено, що такі підстави відсутні, оскільки більшість вказаних у чеках препаратів відсутні у картці стаціонарного хворого в розділі призначення, а медична допомога надається безоплатно, в силу положень статті 49 Конституції України. Витрати на паливо у сумі 1000 грн не підтверджені документально, а тому не можуть бути стягнуті. Стосовно визначення моральної шкоди, то виходячи з характеру, обсягу та глибини заподіяних моральних страждань та їх негативних наслідків, які виразилися в спричиненні легких тілесних ушкоджень, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, адекватним є стягнення моральної шкоди в розмірі 1000,00 гривень. Заявлений же позивачами розмір моральної шкоди є значно завищеним та не підтверджений жодними доказами. Окрім цього, враховуючи протиправну поведінку і самих позивачів та тривалі неприязні стосунки між сторонами, а також відсутність доведеності вини відповідача, - взагалі відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Стосовно заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, то, на переконання представника відповідача, вони не відповідають засадам розумності, адекватності, справедливості, а також критеріям співмірності. Також, з договорів про надання правової допомоги, доданих позивачами, вважаються розбіжності та недоліки.
Ухвалою суду від 20.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивачів просив задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач та представник відповідача, заперечили щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на обставини, які викладено у відзиві на позовну заяву.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Заслухавши учасників справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
У провадженні Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області перебувало кримінальне провадження №12021065460000066 від 29.07.2021 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України, за наступних обставин. 28.07.2021 між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ґрунті тривалих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 правою рукою вхопила ОСОБА_3 за нижню губу та нижню частину щелепи, внаслідок чого спричинила ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, який відноситься до легкого тілесного ушкодження. У подальшому, ОСОБА_1 взявши до рук дерев'яну палицю, підійшла до ОСОБА_2 та нанесла останньому один удар по голові, після чого ОСОБА_2 впав на землю. Далі, коли останній перебував на землі, ОСОБА_1 нанесла близько десяти ударів вказаною палицею по різних частинах тіла ОСОБА_2 , чим спричинила ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на волосистій частині голови, синець на спині, синець на верхній лівій кінцівці.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10.08.2023 у справі №276/109/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито, а цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_2 залишено без розгляду. Також потерпілим роз'яснено право звернутись з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством (а.сп. 29-31).
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності не означає декриміналізації діяння, а звільняє конкретних осіб від відповідальності за злочин, що ними було вчинено.
Частиною першою статті 44 КК України встановлено, що звільненню від кримінальної відповідальності підлягає лише «особа, яка вчинила кримінальне правопорушення».
Аналогічне формулювання міститься і в частині першій статті 49 КК України, відповідно до якої «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки…».
Відтак звільнятися від кримінальної відповідальності може лише особа, яка є винною у вчинення кримінального правопорушення. З цих мотивів, власне, відповідну підставу звільнення від кримінальної відповідальності в теорії і вважають нереабілітуючою.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) зроблено висновок, що: «звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими».
У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок, що: «звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини шкоду».
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).
Відповідно до частини третьої статті 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться у повному обсязі у загальному порядку.
Отже, ОСОБА_1 , у разі її незгоди з обвинуваченням за ч.1 ст. 125 КК України чи підставою закриття кримінального провадження, яка не є реабілітуючою, була вправі заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і наполягати на своєму повному виправданні (реабілітації).
За змістом ухвали Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10.08.2023, якою ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку на підставі ст.49 КК України, слідує, що клопотання про закриття провадження з цих підстав було заявлено захисником обвинуваченої, остання в судовому засіданні підтримала клопотання, зазначивши, що наслідки закриття провадження, а також право заперечувати щодо закриття провадження їй роз'яснені та зрозумілі.
Відтак, закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючою підставою, а тому остання не звільняється від обов'язку відшкодування заподіяної її діянням шкоди та позивачі вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, доводи відповідача та її представника про те, що відсутні підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди, оскільки кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України закрито без визнання винуватості, суд вважає безпідставними з вищевикладених мотивів.
Крім того, позивачами до позовної заяви додано копії матеріалів кримінального провадження, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_1 у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме копії:
- протоколу допиту потерпілої ОСОБА_3 від 05.09.2021 та протоколу проведення слідчого експерименту від 07.10.2021, згідно з якими остання повідомила, що ОСОБА_1 вдарила її дерев'яною палицею по голові, намагалася подряпати обличчя, вчіпилася пальцями та нігтями в нижню губу та подряпала її, після чого ОСОБА_1 почала бити дерев'яною палицею ОСОБА_2 по різних частинах тіла, зокрема по голові;
- протоколу допиту потерпілого ОСОБА_2 від 05.09.2021 та протоколу проведення слідчого експерименту від 07.10.2021, згідно з якими останній повідомив про конфліктну ситуацію, під час якої ОСОБА_1 завдала йому близько десяти ударів дерев'яною палицею по різних частинах тіла;
- протоколу огляду місця події від 04.10.2021, відповідно до якого було вилучено дерев'яну палицю, якою спричинено тілесні ушкодження;
- акту судово-медичного обстеження експерта №1174 від 29.07.2021, яким підтверджено, що при обстеженні ОСОБА_3 було виявлено синець на обличчі, який утворився від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути рука, тощо, при падінні малоймовірно, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженою та відноситься до легкого тілесного ушкодження;
- висновку судово-медичного експерта №1715 від 12.10.2021, згідно з яким у ОСОБА_3 було виявлено синець на обличчі, який утворився від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути рука, тощо, при падінні малоймовірно, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженою та так, як зазначено в описовій частині постанови про призначення судово-медичної експертизи, протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3 від 07.10.2021, відноситься до легкого тілесного ушкодження;
- акту судово-медичного обстеження експерта №1173 від 29.07.2021, відповідно до якого при обстеженні ОСОБА_2 було виявлено синець на волосистій частині голови, синець на спині, синець на лівій верхній кінцівці, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли б бути дерев'яна палиця, тощо, при падінні малоймовірно, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженим та відноситься до легкого тілесного ушкодження;
- висновку судово-медичного експерта №1714 від 12.10.2021, згідно з яким у ОСОБА_2 виявлено синець на волосистій частині голови, синець на спині, синець на лівій верхній кінцівці, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли б бути дерев'яна палиця, тощо, при падінні малоймовірно, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженим та так, як зазначено в описовій частині постанови про призначення судово-медичної експертизи, протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 07.10.2021, відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Суд критично оцінює доводи сторони відповідача про те, що конфлікт виник з вини потерпілих. Так, суду не надано відповідних доказів, а в матеріалах справи відсутні фактичні дані заподіяння позивачами тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , або ж звернення її до правоохоронних органів щодо неправомірних дій зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 (чоловік відповідача) також звертався до Житомирського РУП щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , суд відхиляє, оскільки ОСОБА_4 не є стороною у даній справі, крім того, як зазначено представником відповідача у відзиві, кримінальне провадження за його зверненням закрито та жодній особі не повідомлено про підозру.
Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2 в період з 30.07.2021 по 08.08.2021 проходив лікування, перебуваючи на денному стаціонарі поліклініки в КНП Хорошівський ЦПМСД, у зв'язку із встановленим діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку. Вказане підтверджується копією Картки хворого денного стаціонару поліклініки №398 та листка непрацездатності (а.сп. 62-64).
Мотивуючи розмір заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди, позивач зазначив, що перебував на тривалому лікуванні, під час якого ним купувалися ліки на суму 1465,83 грн, що підтверджуються чеками: № 3000361724 від 30.07.2021 на суму - 319,69 грн, №3000719637 від 30.07.2021 на суму - 90,44 грн, № 3000719634 від 02.08.2021 на суму - 24,00 грн, №3000719637 від 03.08.2021 на суму - 1031,70 грн. Крім цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змушені були їздити у період з 30.07.2021 по 08.08.2021 до КНП «Хорошівська лікарня» для проведення різних процедур, у зв'язку з чим ОСОБА_2 понесено витрати на пальне у сумі - 1000 гривень.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що обгрунтованим є розмір заподіяної матеріальної шкоди - 1146,14 гривень, що підтверджується копіями фіскальних чеків №3000719637 від 03.08.2021, №3000719637 від 30.07.2021 та №3000719634 від 02.08.2021 (а.сп.57), які свідчать про придбання ліків та інших медичних засобів, згідно призначень, в період знаходження ОСОБА_2 на лікуванні в денному стаціонарі.
Суд не враховує як доказ матеріальних збитків копію фіскального чеку № 3000361724 від 30.07.2021 на суму - 319,69 грн, оскільки вона нечитабельна, що позбавляє суд можливості встановити конкретні медичні препарати, які були придбані 30.07.2021. У свою чергу, представник позивача на вимогу суду не надав оригіналу чеку для огляду, не заявив клопотання про оголошення перерви для цього. Також недоведеними є витрати позивачів на пальне у сумі 1000 гривень, оскільки жодних доказів на придбання пального суду не надано.
Щодо визначення заподіяної ОСОБА_3 матеріальної шкоди, то суд враховує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_3 28.07.2021 та 29.07.2021 зверталась за медичною допомогою у КНП «Хорошівська лікарня», а в період з 30.07.2021 по 08.08.2021 проходила лікування, перебуваючи на денному стаціонарі поліклініки в КНП Хорошівський ЦПМСД, у зв'язку із встановленим діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку. Вказане підтверджується копіями документів: Картки хворого денного стаціонару поліклініки №399, медичної картки амбулаторного хворого, довідки від 28.07.2021 та листа призначень лікаря (а.сп. 42-48).
Розмір заподіяної матеріальної шкоди ОСОБА_3 оцінила в сумі 1400,50 грн, що підтверджуються чеками: №3000719637 від 30.07.2021 на суму - 646,33 грн, №3000361724 від 30.07.2021 на суму - 75,00 грн, №3000361724 від 31.07.2021 на суму - 27,00 грн, №3000719634 від 02.08.2021 на суму - 627,57 грн, № 3000719634 від 03.08.2021 на суму - 24,40 грн.
Проте, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що обгрунтованим є розмір заподіяної матеріальної шкоди - 729,57 гривень, що підтверджується копіями фіскальних чеків №3000719634 від 02.08.2021, № 3000719634 від 03.08.2021 та №3000361724 від 31.07.2021 (а.сп. 35), які свідчать про придбання ліків та інших медичних засобів у період знаходження ОСОБА_3 на лікуванні в денному стаціонарі, які відповідають призначенням лікаря та діагнозу позивача.
Суд не враховує як доказ матеріальних збитків копії фіскального чеку №3000719637 від 30.07.2021 на суму - 646,33 грн та № 3000719634 від 03.08.2021 на суму - 24,40 грн, оскільки вони нечитабельні, що позбавляє суд можливості встановити конкретні медичні препарати, які були придбані та їх вартість (останній чек). У свою чергу, представник позивача на вимогу суду не надав оригінали чеків для огляду, не заявив клопотання про оголошення перерви для цього.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, шкода, завдана фізичній особі, зокрема, витрати, які пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Суд вважає доведеним: факт завдання шкоди позивачам неправомірними діями відповідача; причинний зв'язок між винними діями відповідача та шкодою, завданою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок заподіяння їм тілесних ушкоджень відповідачем, тому суд приходить до висновку, що заподіяна позивачам матеріальна шкода, що полягає у витратах на лікування ОСОБА_2 в сумі 1146,14 гривень та на лікування ОСОБА_3 в сумі 729,57 гривень підлягає стягненню з відповідача.
Натомість, доводи представника відповідача щодо відсутності доказів, що саме ці ліки, які зазначені в чеках, купувались позивачами за призначенням лікаря, не доведено обґрунтованість придбання ліків, не знайшли свого підтвердженя під час розгляду справи, оскільки придбання медичних засобів відповідало призначеному лікуванню.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що витрати на лікування не підлягають відшкодуванню, у зв'язку з тим, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно. Так, наявність права на безоплатну медичну допомогу не спростовує встановлені судом обставини, а саме, що позивачі проходили лікування за призначенням лікарів, через що понесли матеріальні витрати, які мають бути відшкодовані.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд погоджується з доводами позивачів щодо спричинення їм моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, однак вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача було завдано позивачам легкі тілесні ушкодження, що свідчить про перенесення ними фізичного болю, що безумовно негативно позначилося на їх психологічному та фізичному стані. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 позивачі були змушені змінити свій звичний спосіб життя, зверталися до лікарів, їм встановлено діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку, були вимушені проходити у зв'язку з цим лікування. Вказане безумовно призвело до моральних страждань.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань позивачів, характер немайнових втрат, зокрема, враховує рівень фізичного болю та душевних страждань, яких вони зазнали у зв'язку з ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою зі сторони ОСОБА_1 . При цьому, судом зауважується, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, та у жодному разі не може вважатися покаранням винної особи.
З урахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку, що пропорційною компенсацією моральних страждань позивачам буде відшкодування відповідачем спричиненої моральної шкоди у розмірі 8000 гривень, для кожного.
Таким чином, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов до висновку що позовні вимоги в ході розгляду справи знайшли своє обґрунтування та підлягають частковому задоволенню з мотивів та доводів, що викладені вище.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на положення частини першої статті 141 ЦПК України.
При подачі позову позивачами було сплачено судовий збір - по 1211,20 грн, кожним. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволені частково, розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів пропорційно задоволеним вимогам.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 108 гривень 03 копійки (8,92% від суми позовних вимог), а на користь ОСОБА_3 - 104 гривень 16 копійок (8,60% від суми позовних вимог).
Крім того, позивачами понесені витрати на професійну правничу допомогу у даній цивільній справі, які вони просять стягнути з відповідача.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими предстаник позивача звернулася до суду, їх значення для позивача.
Враховуючи зазначене вище, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу адвоката зазначено, що у відповідності до договору про надання правової допомоги від 31.08.2021, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Пшевлоцьким О.Й., вартість правничої допомоги, у тому числі гонорар становить - 43 000,00 гривень. В дану правничу допомогу входить: надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань Клієнту з приводу замовленого ним виду правової допомоги з метою прийняття законного рішення у кримінальному провадженні №12021065460000066; збір та аналіз документів, необхідних для опрацювання позиції Клієнта; аналіз та пошук судової практики щодо застосування норм права при розгляді подібних справ; участь у проведенні слідчих дій з потерпілим, а саме допити, слідчі експерименти, огляд місця події; ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12021065460000066; представництво інтересів Клієнта у Володарсько-Волинському районному суді Житомирської області по справі №276/109/22 в судових засіданнях.
Також відповідно до договору про надання правової допомоги від 16.08.2023, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Пшевлоцьким О.Й., вартість правничої допомоги у підготовці та поданні цивільного позову стосовно ОСОБА_1 про стягнення на користь Клієнта матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення у тому числі гонорар становить - 38 000,00 гривень. В дану правничу допомогу входить: надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань щодо можливості подання позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення; складання позовної заяви про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення; ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12021065460000066; ознайомлення з матеріалами кримінальної справи №276/109/22 у Володарсько-Волинському районному суді Житомирської області; підготовка доказів до позовної заяви.
На підтвердження виконання адвокатських послуг надано, зокрема, копії акту від 10.08.2023 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 31.08.2021, акту від 09.01.2024 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 16.08.2023, а також додаткової угоди №1 від 10.08.2023 до Договору про правову допомогу від 31.08.2021.
Крім того, між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Пшевлоцьким О.Й. укладено договір про надання правової допомоги від 31.08.2021, згідно з яким вартість правничої допомоги, у тому числі гонорар, становить - 43 000,00 гривень, а також Договір про надання правової допомоги від 16.08.2023, відповідно до якого вартість правничої допомоги з підготовки та поданні цивільного позову стосовно ОСОБА_1 про стягнення на користь клієнта матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у тому числі гонорар, становить - 38 000,00 гривень.
Встановлено, що в обсяг правничої допомоги входять такі ж юридичні послуги та їх вартість, як зазначені в договорах, укладених між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Пшевлоцьким О.Й.
На підтвердження виконання адвокатських послуг надано, зокрема, копії акту від 10.08.2023 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 31.08.2021, акту від 09.01.2024 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 16.08.2023, а також додаткової угоди №1 від 10.08.2023 до Договору про правову допомогу від 31.08.2021.
Суд при вирішення питання щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу враховує, що частина витрат на правничу допомогу в сумі 86000,00 гривень безпосередньо не відноситься до підготовки та розгляду даної цивільної справи, а стосується стадії досудового розслідування кримінального провадження, а також представництва інтересів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Володарсько-Волинському районному суді Житомирської області по справі №276/109/22. Відтак, зазначена сума не підлягає компенсації при розгляді цивільної справи №276/79/24.
Також суд враховує складність даного спору, що категорія таких справ є поширеною та в аналогічних спорах вже сформована численна судова практика, а позовні заяви у цій категорії є однотипними та не потребують надмірного витрачення часу на їх підготовку та подання. Крім цього, представником позивачів підготовлено одну позовну заяву, а вимоги позивачів є аналогічними між собою.
Суд приходить до висновку, що заявлені позивачами до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 162000,00 гривень є явно завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт.
На переконання суду, витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 14000,00 гривень (по 7000,00 грн щодо кожного з позивачів), що полягають у наданні позивачу первинної консультації, ознайомленні з матеріалами справ, зібранні необхідних матеріалів, підготовці та поданні позовної заяви до суду, відповідають умовам договору про надання правничої допомоги, складності справи та виконаної роботи адвокатом, підтверджені належними доказами, відповідають критеріям співмірності, розумності, справедливості та є обґрунтованими.
У свою чергу, в силу положень ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 624 гривень 40 копійок (8,92% від 7000,00 грн), а на користь ОСОБА_3 - 602 гривні 00 копійок (8,60% від 7000,00 грн).
Щодо стягнення іншої частини витрат на правничу допомогу - слід відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.
Керуючись статтями 4,11, 12, 13, 136, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у сумі 1146 (одну тисячу сто сорок шість) гривень 14 копійок, та моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисяч гривень) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у сумі 729 (сімсот двадцять дев'ять) гривень 57 копійок, та моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисяч гривень) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 108 гривень 03 копійки, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 624 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в сумі 104 гривні 16 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 602 гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог та компенсації судових витрат відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 23.01.2025.
Суддя А.М. Збаражський