Справа №295/19285/24
Категорія 149
3/295/114/25
23.01.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Довгалюк Людмила Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124, ч. 5 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
04.12.2024 о 17 годині 10 хвилин у м. Житомирі по вул. Покровській, 135 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 , яка переходила через пішохідний перехід та здійснив на неї наїзд. Внаслідок ДТП пішоход отримала тілесні ушкодження, які не підпадають під кримінальну відповідальність. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 18.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Порушення ОСОБА_1 вимог ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.
04.12.2024 о 17 годині 10 хвилин у м. Житомирі по вул. Покровській, 135 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди, місце якої залишив, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.10а ПДР.
04.12.2024 о 17 годині 10 хвилин у м. Житомирі по вул. Покровській, 135 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим своїми діями водій порушив п. 2.1.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних порушень.
Вказані матеріали складені стосовно однієї особи та перебувають у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв'язку з чим, на підставі ст. 36 КУпАП, підлягають об'єднанню в одне провадження.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення, що повернулися на адресу суду з його власноручним підписом.
Заяв про відкладення розгляду справи, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, письмових заперечень або інших доказів від ОСОБА_1 до суду не надходило. Поведінка ОСОБА_1 свідчить про небажання брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього.
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23).
Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4 та ст. 124, ч. 5 ст. 126, КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, та зважаючи на положення ч. 1 ст. 277 КУпАП стосовно строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів, обсяг яких є достатніми для прийняття рішення у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши долучений до протоколу диск із відеофайлами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступного висновку.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами та керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року.
Згідно з вимогами п. 2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека (п. 18.2 ПДР).
Диспозицією ст. 122-4 КупАП передбачено відповідальнсть водія за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з вимогами п. 2.10.а ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення: серії ЕПР1 № 200287 від 19.12.2024, ЕПР1 № 200279 від 19.12.2024, ЕПР1 № 200308 від 19.12.2024, схемою місця ДТП, поясненнями іншого учасника ОСОБА_3 , схемою місця ДТП, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортного засобу, довідкою Відділу АП Управління патрульної поліції в Житомирській області від 28.11.2024 про відсутність інформації про отримання водієм ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 002560 від 23.07.2024, рапортом співробітника та іншими матеріалами справи.
Зібрані докази, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений способі, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
Суддя неупереджено, всебічно та повно оцінивши всі наявні у справі докази, дійшов висновку, що своїми діями/бездіяльністю ОСОБА_1 порушив пункти 2.1а, 2.10а, 18.2. ПДР та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП (вчинення дорожньо-транспортної пригоди; залишення місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди; керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом), вина особи доведена повністю поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким у даному випадку, зважаючи на санкцію статті, є правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП по відношенню до ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП.
Враховуючи обставини та характер вчинених правопорушень, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортним засобом.
З огляду на те, що суду не надано доказів належності правопорушнику на праві власності транспортного засобу, суд не вважає за можливе застосувати додаткове стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 40-1, 122-4, 124, 126, 283 - 285 КУпАП,-
Справи № 295/19285/24, № 295/19287/24, № 295/19290/24 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 об'єднати в одне провадження та присвоїти об'єднаній справі № 295/19285/24.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 ст. 124, ч. 5 ст. 126, КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
(Отримувач: ГУК у Житомир обл./Житомирська обл.; Код отримувача: 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі ДСА України, судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.