Справа №295/818/25
1-кс/295/541/25
19.01.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
слідчого: ОСОБА_4 ,
підозрюваного: ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Житомирського РУП ГУПН в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виповзів, Козелецького району, Чернігівської області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , дітей на утриманні не маючого, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, винесене в кримінальному провадженні №12025060400000224 від 17.01.2025,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому вказав, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений слідством час, день та місці, однак не пізніше 13 години 48 хвилин 17.01.2025 року, раніше знайомі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , достовірно знаючи про запроваджений на території України воєнний стан, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, вступили у попередню змову, спрямовану на викрадення чужого майна.
17.01.2025, близько 13 години 48 хвилин ОСОБА_5 , разом із ОСОБА_8 , перебували поблизу будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_9 .
В цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виник спільний протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до вказаного будинку з метою таємного викрадення майна, наявного ва ньому.
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи спільно за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи в умовах воєнного стану, переслідуючи при цьому корисливий мотив, скориставшись тим, що за їх протиправними діями ніхто не спостерігає та вони залишаються ніким непоміченими, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 підійшли до вхідних дверей зазначеного вище будинку. ОСОБА_5 шляхом ривка відчинив вхідні двері до будинку АДРЕСА_3 , в результаті чого у такий спосіб ОСОБА_5 та ОСОБА_8 проникли до вказаного житла.
В подальшому, перебуваючи у вищевказаному житлі, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 почали обшукувати кімнати будинку задля виявлення майна, яким можна незаконно заволодіти, однак їх протиправні дії були перервані, оскільки в цей час до будинку повернулася власниця домоволодіння ОСОБА_9 .
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що їх таємні дії, направлені на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням у житло, викрито потерпілою ОСОБА_9 , яка в цей час увійшла до коридору, в результаті раптово виниклого умислу, ОСОБА_5 з метою подальшого заволодіння майном останньої здійснив на неї напад, схопивши при цьому за шию ззаду, після чого повалив на підлогу, нанісши два удари правою рукою в область скроні праворуч, подолавши таким чином опір потерпілої та спричинивши насилля, яке є небезпечним для її здоров'я. В подальшому, скориставшись безпомічним станом потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , скориставшись мотузкою білого кольору, яку знайшов поруч в кімнаті, зв'язав за її допомогою руки та ноги потерпілої та натягнув капюшон куртки на обличчя ОСОБА_9 , в яку остання була одягнена. Під час вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи спільно за попередньою змовою групою осіб висловлювали словесні погрози про застосування холодної та вогнепальної зброї відносно потерпілої та наміри її вбити, які ОСОБА_9 сприймала як реальні погрози та небезпеку для її життя та повідомила, де в неї знаходяться грошові кошти та інше цінне майно. В цей момент ОСОБА_5 , утримуючи ОСОБА_9 на підлозі у зв'язаному стані, почав обшукувати її на наявність коштовностей на її тілі, після чого зірвав з правового вуха сріблу сережку, однак викинув її тут же в кімнаті та спричинив не меньше двох ударів рукою в область ребер зправа, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому восьмого ребра зправа, таким чином застосувавши насилля, небезпечне для її здоров'я. В цей час ОСОБА_8 ходила по будинку та обшукувала його кімнати, виявляючи майно, яким можна заволодіти та висловлювала при цьому на адресу ОСОБА_9 погрози вбивством в разі, якщо вона не скаже місцезнаходження цінного майна, яким можна заволодіти нападникам.
Не припиняючи своїх злочинних дій, ОСОБА_5 продовжував утримувати ОСОБА_9 , а ОСОБА_8 у свою чергу, з іншої кімнати будинку заволоділа наступними речами, а саме: мобільним телефоном «Redmi 6A» в корпусі червоного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора «Life», мобільним телефоном «Xiomi» в корпусі чорного кольору, грошовими кошти в сумі 2700 гривень, банківською карткою «Ощад банку» НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 та «Приват банку» НОМЕР_4 .
Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , утримуючи зазначене викрадене майно при собі, місце вчинення злочину залишили, та в подальшому розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_9 майнової шкоди на суму близько 10 000 гривень.
В обґрунтування доводів щодо застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Мотивуючи наявність ризиків слідчий зазначає, що у ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, неодружений, що свідчить про відсутність факторів та обставин, які могли б стримувати підозрюваного від переховування від органів досудового розслідування за межами міста Житомира або області та за місцем проживання. Також усвідомлення того, що санкція інкримінованих підозрюваному злочину передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років він може бути засудженим до реальної міри покарання, з метою уникнення покарання та відповідальності ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Вказав, що не виключається і вплив з боку ОСОБА_5 на учасників кримінального провадження, а саме на потерпілу та свідків, останній буде мати можливість незаконного впливати на них, що може виражатися в здійсненні особою погроз, підкупу, умовлянь вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, адже підозрюваному відомо місце їх перебування. Тому існує обґрунтована необхідність в недопущенні спілкування підозрюваного зі свідками та потерпілою з метою недопущення будь-якого впливу або погроз на них, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини у провадженні. Крім того, вказав з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 неодноразово судимий за майнові злочини, злочини проти життя та здоров'я, востаннє за вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 17.06.2013 за ст 187 ч. 2, 186 ч.3, 187 ч.4, ч.2 п.п. 6, 12 ст. 115 КК України до 13 років позбавлення волі, тому з урахуванням зазначеного вбачається, що підозрюваний на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти злочини, що обґрунтовує ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання, просили його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечували з приводу задоволення клопотання та просили застосувати цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що 17.01.2025 о 17:42 год., ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
18.01.2025 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, незаконно впливати на потерпілого, свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Слідчий суддя зважає і на те, що при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховання від повторного вчинення злочинів.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 під тяжкістю можливого покарання, яке загрожує останньому у разі доведеності його вини може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик можливого незаконного впливу на потерпілого та свідків в даному провадженні обгрунтований тим, що вказані особи відомі підозрювавному та ще не допитані судом.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Крім того, КПК України закріплює принцип безпосередності дослідження доказів судом, за яким доказами є покази, які безпосередньо надали свідки в судовому засіданні.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09.02.2022 в справі № 991/8808/21.
Слідчий суддя враховує обставин статті 178 КПК України, що ОСОБА_5 не є особою похилого віку, за станом здоров'я не потребує стаціонарного лікування, інвалідності не має, зі слів хворіє на цукрквой діабет, проте доказів на підтвердження даної обстани слідчому судді не надавалось, не працює, неодноразово судимий за майнові злочини, злочини проти життя та здоров'я, востаннє за вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 17.06.2013 року, тому з урахуванням зазначеного вбачається, що підозрюваний на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти злочини.
Оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, достатніх підстав про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що будь-який інший з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому дане клопотання підлягає задоволенню.
Розмір застави не визначається слідчим суддею в силу ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ст. ст. 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб, а саме: до 17 год. 42 хв. 16.03.2025 року.
Строк дії ухвали встановити до 16.03.2025 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали - о 15-30 год. 21.01.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1