23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 570/87/21
провадження № 51 - 234 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши спільну касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 та її законного представника ОСОБА_5 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,
встановив:
Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, за вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2024 року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 1 ст. 155 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання засудженому у виді позбавлення волі строком на 11 років.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У спільній касаційній скарзі скаржники порушують питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, потерпіла та її законний представник указуючи на допущені, на їх думку, судами першої та апеляційної інстанцій порушення, не обґрунтовують, як ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість зазначених судових рішень, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом постановленого щодо ОСОБА_6 судового рішення, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу.
Викладені скаржниками у касаційній скарзі доводи стосуються, на їх думку, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
При цьому у поданій касаційній скарзі скаржники не вказують, в чому незаконність та необґрунтованість вказаного судового рішення відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК і доводи на обґрунтування цього, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанціїв силу ст. 419 КПК та які доводи їх спільної апеляційної скарги суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Відповідно ч. 3 до ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
Крім того, усупереч положенням ч. 5 ст. 427 КПК скаржники не долучили до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК та розглянутиїх касаційну скаргу по суті.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити спільну касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 та її законного представника ОСОБА_5 без руху і встановити семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3