23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 523/7433/22
провадження № 61-81ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тищенком Станіславом Юрійовичем на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: державний реєстратор Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталія Мирославівна, державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі Дацкова Флора Андріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Котова Олена Вікторівна, про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу та іпотечного договору і про витребування майна,
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3
та ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Н. М., державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса Дацкова Ф. А., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності, який згодом уточнив.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: державний реєстратор Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Н. М., державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі Дацкова Ф. А., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Котова О. В., про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу та іпотечного договору
та витребування майна задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Буран Н. М., Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області, номер №57004461, згідно якого 10 березня 2021 року проведена державна реєстрація права власності на квартиру
АДРЕСА_1 ), з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної квартири, реєстраційний номер 2308482151101.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу серія №1-201 квартири АДРЕСА_1 від 06 серпня 2021 року, посвідчений державним нотаріусом Суворовської державної нотаріальної контори
у м. Одеса Дацковою Ф. А., та скасовано рішення про державну реєстрацію №59697285 від 06 серпня 2021 року, реєстраційний номер нерухомого майна 2308482151101.
Визнано недійсним іпотечний договір від 27 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котовою О. В., за умовами якого передано в іпотеку квартиру
АДРЕСА_1 .
Витребувано у ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Буран Н. М., Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області,
від 10 березня 2021 року № 57004461 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень зареєстрованих щодо данної квартири, реєстраційний номер № 2308482151101 та визнання недійсним договору купівлі-продажу серії 1-201 квартири АДРЕСА_1 від 06 серпня 2021 року, посвідчений державним нотаріусом Суворовської Державної нотаріальної контори у м. Одесі Дацковою Ф. А.,
та про скасування рішення про державну реєстрацію № 59697285 від 06 серпня
2021 року, реєстраційний номер нерухомого майна 2308482151101 скасовано
та ухвалено нове рішення.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 в наведеній частині.
У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тищенком Станіславом Юрійовичем на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 рокуз пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 30 грудня 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
До касаційної скарги додано докази, які містять дату вречення повного тексту оскаржуваної постанови, однак заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що оскаржувана постанова Полтавського апеляційного суду прийнята 26 листопада 2024 року (інформація щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутня), тому останнім днем на касаційне оскарження судового рішення, з урахуванням положень частини третьої статті 124 ЦПК України, є 26 грудня 2024 року.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням відповідних доказів.
Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов'язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм їх, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Положеннями частини шостої статті 272 ЦПК України перебачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ОСОБА_1 необхідно заявити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки суд позбавлений можливості поновлювати строк за власною ініціативою без відповідного клопотання особи.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Касаційна скарга містить квитанцію про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8 264 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405 грн).
Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування двох вимог немайнового характеру (визнання недійсними договорів, скасування рішення про державну реєстрацію) та однієї вимоги майнового характеру щодо витребування спірного майна.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні позову за вимоги немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 984,80 грн (2 481 грн * 0,4) * 2).
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну спірної квартири, заявник зобов'язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів.
Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимог майнового та немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тищенком Станіславом Юрійовичем на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець