23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 446/1488/23
провадження № 61-897ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Романни Олегівни на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області
від 21 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради, про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради, в якому просила суд:
- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- змінити призначений рішенням суду від 18 серпня 2020 року спосіб стягнення аліментів.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 травня
2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 11 листопада 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради, про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 7 000,00 грн щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
20 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білик Р. О. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 травня
2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року (надійшла до суду 20 січня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав, ухвалити в цій частині нове про задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представник заявника заявила клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.
Клопотання обґрунтовано тим, що копію постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року представником заявника отримано 30 грудня 2024 року засобами електронного зв'язку.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року надіслано судом - 30 грудня
2024 року, зареєстровано - 31 грудня 2024 року, забезпечено надання загального доступу - 01 січня 2025 року.
Враховуючи викладене, клопотання представника заявника про поновлення строку подачі касаційної скарги підлягає задоволенню.
Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Р. О., не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору .
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2023 році.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 073,60 грн).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (1 073,60*200%=2 147,20).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, представником заявника порушено вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено рішення, які оскаржуються.
У касаційній скарзі представник заявника зазначає, що оскаржує «постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2024 року».
Однак, Львівським апеляційним судом у справі № 446/1488/23 ухвалено постанову 11 листопада 2024 року.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи
в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів
в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення всім учасникам справи копій цієї касаційної скарги представник заявника не надав.
Заявником не надано доказів направлення касаційної скарги Орган опіки
і піклування виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради.
Верховний Суд не бере до уваги квитанцію № 2489757 про надсилання касаційної скарги Кам'янка-Бузькій міській раді, оскільки Кам'янка-Бузька міська рада та Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради мають різні коди ЄДРПОУ.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Романни Олегівни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Білик Романні Олегівні процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Романни Олегівни на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області
від 21 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 11 листопада 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць