17 січня 2025 року
м. Київ
Справа № 505/3188/18
Провадження № 61-2401ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Мотуренко Юрій Анатолійович (далі - адвокат),
на постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 як голови первинної профспілкової організації відповідача - про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди і
1. У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати незаконним і скасувати наказ Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго»; правонаступником згідно з ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2020 року є відповідач) від 31 серпня 2018 року № 664-к (далі - оскаржений наказ) про звільнення позивача-інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» (робоче місце: місто Одеса, вул. Коблевська, 11), якого звільнили з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;
поновити позивача на вказаній посаді з 1 вересня 2018 року та зобов'язати ДП «НЕК «Укренерго» перевести позивача на цю посаду;
у випадку відсутності вказаної посади на момент поновлення зобов'язати ДП «НЕК «Укренерго» з 1 вересня 2018 року «здійснити» «поновлення та переведення» позивача на цю посаду;
у випадку відсутності на момент поновлення такої посади з 1 вересня 2018 року «здійснити» «формальне поновлення» позивача на цій посаді та перевести його на неї;
стягнути з ДП «НЕК «Укренерго» на користь позивача шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок № НОМЕР_1 , який закріплений за заробітною карткою позивача НОМЕР_2 у ПАТ «Державний ощадний банк України» (МФО 300465, код ЄДРПОУ 00032129): (1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 1 вересня 2018 року, до дня ухвалення судового рішення; (2) 70 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; (3) вихідну допомогу згідно зі статтею 44 КЗпП України у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку;
допустити негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
2. 17 травня 2023 року Котовський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3. 18 січня 2024 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову:
визнав незаконним і скасував оскаржений наказ;
поновив позивача на посаді інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» відповідача;
стягнув із відповідача на користь позивача 1 279 769,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 вересня 2018 року до 18 січня 2024 року включно з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів;
стягнув із відповідача на користь позивача 2 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог відмовив.
Повний текст постанови суду апеляційний суд склав 29 січня 2024 року.
4. 28 лютого 2024 року адвокат від імені відповідача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 7094/0/220-24 від 29 лютого 2024 року), у якій просив скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишити в силі це рішення.
5. 28 лютого 2024 року адвокат надіслав поштою до Верховного Суду ще одну касаційну скаргу на те саме судове рішення (вх. № 7993/0/220-24 від 7 березня 2024 року).
6. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув касаційну скаргу, яку від імені відповідача адвокат сформував у системі «Електронний суд» (вх. № 7094/0/220-24 від 29 лютого 2024 року). Мотивував тим, що її підписала особа, яка не підтвердила повноваження на представництво інтересів відповідача відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
7. 20 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу (вх. № 7993/0/220-24 від 7 березня 2024 року) без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Відповідач мав: зазначити відомості про наявність або відсутність у нього та в адвоката електронних кабінетів; вказати дату отримання копії постанови апеляційного суду та за наявності надати відповідні докази; подати копії доданих до касаційної скарги матеріалів відповідно до кількості учасників справи; пояснити розбіжність у датах на поштовому конверті та на описі вкладення у цінний лист на адресу Верховного Суду, надати відповідне обґрунтування і докази, які підтверджують дату відправлення листа з трек-номером 0103284516927.
8. 28 травня 2024 року адвокат знову сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову апеляційного суду (вх. № 18408/0/220-24 від 28 травня 2024 року).
9. 28 травня 2024 року адвокат у приміщенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду подав таку саму касаційну скаргу (вх. № 2550/0/216-24 від 28 травня 2024 року).
10. 14 червня 2024 року адвокат в інтересах відповідача подав до Верховного Суду заяву про виправлення недоліків (вх. № 2779/0/216-24 від 14 червня 2024 року). Зазначив про наявність у відповідача електронного кабінету. Вказав, що повний текст оскарженої постанови відповідач отримав в електронному кабінеті 29 січня 2024 року о 19:37 годині. Пояснив, що касаційну скаргу надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 28 лютого 2024 року, тобто в межах строку, визначеного частиною першою статті 390 ЦПК України. Згідно з даними АТ «Укрпошта» про відстеження руху листа з трек-номером 0103284516927, відправленого з поштового відділення 28 лютого 2024 року, цей лист вручений одержувачеві 7 березня 2024 року. До заяви додав:
- касаційну скаргу в уточненій редакції (вх. № 2779/1/216-24 від 14 червня 2024 року) разом із копіями платіжної інструкції від 27 лютого 2024 року № В-805 про сплату судового збору, документа з назвою «Картка руху документа» на підтвердження отримання копії оскарженої постанови 29 січня 2024 року, ордера на надання правничої (правової) допомоги від 25 травня 2024 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ці матеріали адвокат надав відповідно до кількості учасників справи);
- копію документа з назвою «Картка руху документа» на підтвердження отримання 5 червня 2024 року копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 20 травня 2024 року;
- копії опису вкладення у цінний лист, накладної, даних про відстеження руху поштового відправлення для підтвердження того, що касаційну скаргу адвокат надіслав до Верховного Суду 28 лютого 2024 року.
Заяву про виправлення недоліків касаційної скарги та копії доданих до неї матеріалів (окрім касаційної скарги з додатками) адвокат надав виключно для суду.
11. 17 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив відповідачу на п'ять днів із дня вручення тієї ухвали йому чи адвокатові строк на усунення недоліків касаційної скарги. Відповідач мав: подати до суду копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги разом із додатками до неї, які він не надав раніше, відповідно до кількості учасників справи; пояснити Верховному Суду, чому 28 травня 2024 року подав ще дві касаційні скарги однакового змісту, тоді як Верховний Суд мав уже в провадженні таку ж касаційну скаргу, подану 28 лютого 2024 року тим самим адвокатом на те саме судове рішення (її суд 20 травня 2024 року залишив без руху); якщо відповідач мав намір змінити попередньо подану касаційну скаргу, пояснити, за якою із касаційних скарг слід вирішувати питання щодо відкриття касаційного провадження:
(1) за сформованою 28 лютого 2024 року в системі «Електронний суд» у первісній редакції (вх. № 7094/0/220-24 від 29 лютого 2024 року);
(2) за сформованою 28 травня 2024 року в системі «Електронний суд» (вх. № 18408/0/220-24 від 28 травня 2024 року);
(3) за поданою 28 травня 2024 року в приміщенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (вх. № 2550/0/216-24 від 28 травня 2024 року);
(4) за поданою в уточненій редакції 14 червня 2024 року на виконання вимог ухвали Верховного суду у складі судді Другої судового палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2024 року (вх. № 2779/1/216-24 від 14 червня 2024 року).
12. 9 липня 2024 року адвокат сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 23027/0/220-24). До заяви додав: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 27 травня 2024 року; заяву про виправлення недоліків від 14 червня 2024 року; «Картку руху документа»про доставку ухвали Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 20 травня 2024 року; опис вкладення у цінний лист про надіслання касаційної скарги; поштову накладну; трекінг поштового відправлення 0103284516927; докази (поштову квитанцію та опис вкладення у цінний лист) відправлення заяви про усунення недоліків з додатками голові первинної профспілкової організації відповідача, квитанцію про надіслання заяви разом із додатками відповідачеві. Докази надсилання вказаної заяви позивачу не надав.
Пояснив, що через постійні технічні збої у роботі електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд», неможливість внаслідок технічних причин змінити довіреність одного з керівників юридичного підрозділу відповідача був змушений дублювати документи у справі в електронному та паперовому вигляді. Вважає, що оскільки касаційний суд в ухвалі від 20 травня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу, подану у паперовій формі, то заяву про усунення недоліків відповідач міг подати у паперовій формі. Просив прийняти до розгляду касаційну скаргу у редакції, доданій до заяви про усунення недоліків від 14 червня 2024 року.
13. 26 серпня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив відповідачу на п'ять днів із дня вручення тієї ухвали йому чи адвокатові строк на усунення недоліків касаційної скарги, повернув скаржнику без розгляду касаційні скарги на постанову апеляційного суду, одна з яких сформованау системі «Електронний суд» (вх. № 18408/0/220-24 від 28 травня 2024 року), а інша подана безпосередньо у суді (вх. № 2550/0/216-24 від 28 травня 2024 року), а також клопотання про поновлення строку на оскарження (вх. № 2550/1/216-24 від 28 травня 2024 року). Відповідач мав: подати до суду докази надіслання позивачеві копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги від 9 липня 2024 року разом із додатками до тієї заяви.
14. 4 вересня 2024 року адвокат сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 28746/0/220-24 від 4 вересня 2024 року). До заяви додав, зокрема, докази надіслання позивачеві копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги від 9 липня 2024 року разом із додатками до цієї заяви.
15. Відповідач касаційну скаргу обґрунтував так:
- суд апеляційної інстанції у постанові взяв до уваги обставини, встановлені судами у справі № 756/12673/18, зокрема, що станом на 20 серпня 2018 року у відповідача були також інші посади (усього 278 вакантних посад), запропоновані іншим працівникам відділу позивача для переведення. Однак справа № 756/12673/18 не є тотожною справі № 505/3188/18, оскільки рішення у ній ухвалене щодо іншої особи ( ОСОБА_3 ) та за інших обставин. Тому зазначені дії апеляційного суду в оскарженій постанові суперечать припису частини п'ятої статті 82 ЦПК України.
Преюдиціальними є виключно ті обставини, які безпосередньо досліджував і встановлював суд, що знайшло відображення у мотивувальній частині його рішення. Лише згадані, але такі, які не були оцінені судом обставини, не можна розглядати як встановлені, а тому не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2020 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17, від 18 травня 2020 року у справі № 522/13192/15-ц);
- апеляційний суд застосував приписи частин першої - третьої статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 175/1125/17 та від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, а саме не надав належної оцінки особистій розписці позивача про ознайомлення з переліком вакантних посад, заяві про звільнення із займаної посади за згодою сторін, посадовим інструкціям до вакантних посад, які були на підприємстві з червня до серпня 2018 року включно, не мотивував причини їхнього відхилення;
- суд апеляційної інстанції помилково вважав, що у відповідача були вакантні посади, які міг зайняти позивач. Кваліфікацію останнього для зайняття цих посад суд не оцінив, не звернув увагу на те, чи міг позивач зайняти яку-небудь вакантну посаду на підприємстві з червня до серпня 2018 року включно. Лише те, що роботодавець не запропонував позивачу вакантну посаду за умови, що позивач не зміг би її зайняти відповідно до кваліфікаційних вимог тієї посади, не може означати, що роботодавець порушив вимоги частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України під час звільнення позивача. Суди мають встановити, що посаду, яку не запропонували працівнику, він міг реально зайняти, бо у протилежному випадку скасування наказу про звільнення лише з цієї підстави буде необґрунтованим, свідчитиме про формалізм у тлумаченні частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного від 9 червня 2021 року у справі № 444/372/20);
- правильними є висновки апеляційного суду щодо: наявності змін в організації виробництва та праці, зокрема скорочення штату працівників ДП «НЕК «Укренерго», у тому числі посади позивача; отримання згоди первинної профспілкової організації на вивільнення позивача відповідно до частини п'ятої статті 43 КЗпП України; підписання оскарженого наказу повноважною особою.
16. Відповідач у касаційній скарзі також зазначив, що оскаржив постанову апеляційного суду через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Стверджує, що станом на час подання цієї скарги немає висновків Верховного Суду «відносно предмета спору у цій справі». Аргументованих доводів на користь такого твердження, зокрема обґрунтування того, щодо застосування яких саме норм права відсутні висновки Верховного Суду та які саме висновки відсутні, у касаційній скарзі відповідача немає.
17. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
18. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження, оскільки за змістом цієї скарги відповідач ставить питання як про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування тих норм за подібних правовідносин (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), так і про неналежне дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 як голови первинної профспілкової організації відповідача - про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.
2. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко