65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4791/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Комунальної установи “Одесреклама» Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65022)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кожевнікової-Малої Альбіни Олексіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 4349,49 грн,
Комунальна установа “Одесреклама» Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кожевнікової-Малої Альбіни Олексіївни, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 4349,49 грн, з яких: основний борг в сумі 2882,96 грн; пеня в сумі 1466,53 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 10.10.2011 № 231-О в частині внесення у повному обсязі та у визначені договором строки платежів.
У відзиві на позовну заяву (а.с. 73-78, т.1) відповідач визнає вимоги позивача частково в розмірі 400,00 грн, як заборгованість за користування протягом двох місяців місцями для розташування рекламних засобів, а з іншими вимогами позивача відповідач не погоджується з таких підстав. Як зазначено відповідачем, з початку війни ФОП Кожевнікова-Мала А.О. припинила здійснення господарської діяльності та вважала, що договір є припиненим відповідно до положень підп. 8.54. п. 8.5. Відповідачка наголошує, що її психічний стан, на час початку російської збройної агресії проти України, не дозволив їй прийняти рішення щодо звернення до позивача із заявою про припинення дії договору. Щодо нарахування позивачем суми пені ФОП Кожевнікова-Мала А.О. наголошує на тому, що положення п. 6.4. та 6.5. договору не відповідають вимогами ГК України, при цьому нарахування пені під час воєнного стану є несправедливим. Також відповідач зазначає, що у спірних відносинах має місце обставина непереборної сили (форс-мажор), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2024 № 2024/02.0-7.1.
Інших пояснень по суті спору до суду не надходило.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2024 позовну заяву Комунальної установи “Одесреклама» Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4791/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Обставини справи
Відповідно до Статуту Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, в редакції, затвердженій рішенням Одеської міської ради від 14.12.2017 № 2770-VII (а.с. 14-21, т.1), установа створена шляхом перетворення Комунального підприємства «Одесреклама» Одеської міської ради та є правонаступником прав та обов'язків підприємства.
Кожевнікова-Мала Альбіна Олексіївна зареєстрована як фізична особа-підприємець з 21.01.2002 та відповідний запис про реєстрацію відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є актуальним і на час звернення позивача з позовом, що розглядається судом (а.с. 62-63, т.1).
10.10.2011 між Комунальним підприємством «Одесреклама» Одеської міської ради (далі - підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Кожевніковою-Малою Альбіною Олексіївною (далі - користувач) був укладений договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 231-О (далі - договір), згідно з п. 2.1. якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.
Згідно з п. 2.3. договору користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до підп. 3.1.6. п. 3.1. договору підприємство має право, зокрема, розірвати цей договір на умовах та в порядку, передбачених договором та чинним законодавством України.
За умовами підп. 4.2.4. п. 4.2. договору користувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.
Згідно з п. 5.1., 5.2. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладення цього договору. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства.
Відповідно до п. 5.3. - 5.5. договору у випадку розповсюдження користувачем на місцях, визначених цим договором, протягом місяця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плата за користування такими місцями не нараховується. Користувач, що протягом місяця, за який вноситься плата, розповсюджував соціальну рекламу та/або інформацію соціальної спрямованості, на місцях, визначених цим договором, зобов'язаний не пізніше 20 числа такого місяця надати підприємству відповідну адресну програму за встановленою підприємством формою. У разі нерозміщення рекламного засобу через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування конструкції, плата не нараховується, про що користувач завчасно повідомляє підприємство.
Згідно з п. 6.2., 6.4., 6.5. договору у випадку прострочення платежів, передбачених п. 5.1., 5.2. договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п. 5.1., 6.1. договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.
Відповідно до п. 7.1., 7.3., 7.4. договору сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дія непереборної сили, що не залежить від волі сторін), що роблять неможливим виконання сторонами передбачених даним договором зобов'язань, а також пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, сторони звільняються від відповідальності за несвоєчасне, повне або часткове невиконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин та приймають зобов'язання виконати свої зобов'язання після подолання перешкод у строк, який продовжується на період вказаних обставин. Сторона, яка не в змозі виконати свої зобов'язання за договором в силу причин, зазначених у п. 7.1. цього договору, протягом 20 діб інформує іншу сторону про наявність, виникненні і припинення форс-мажорних обставин з обов'язковим офіційним підтвердженням, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це державним органом. У випадку, якщо дія зазначених обставин триває більше 2 (двох) календарних місяців, кожна із сторін має право на розірвання даного договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона сповістить про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 (двадцять) днів до розірвання.
Згідно з п. 8.3. договору його укладено на строк з 10.10.2011 по 03.08.2014, при цьому, далі строк дії договору неодноразово продовжувався, зокрема, по 13.04.2024 (а.с. 31, т.1).
За умовами підп. 8.5.4. п. 8.5. договору договір достроково припиняє свою дію у випадку, зокрема, розірвання договору підприємством в односторонньому порядку у разі несплати користувачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль.
Відповідно до п. 9.1. договору сторони у тижневий термін листом повинні письмово повідомити одна одну про зміну свого найменування, місцезнаходження, платіжні реквізити, систему оподаткування або реорганізацію.
Додатком № 1 до договору (а.с. 27, т.1) сторони затвердили перелік рекламних засобів, розміщених відповідачем - мимохід, за адресою: вул. Академіка Корольова, 79. Іншим додатком до договору від 10.10.2011 (а.с. 28, т.1) сторони затвердили бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які передані у тимчасове користування відповідачу. Згідно з цим розрахунком, сума послуг за договором становить 80,00 грн на місяць.
Додатковою угодою № 1 від 26.02.2015 до договору (а.с. 30, т.1) сторонами викладено у новій редакції п. 5.2. договору, а саме: «З 01.01.2015 користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.».
Додатковою угодою № 3 від 01.08.2019 (а.с. 32-33, т.1), зокрема, п. 5.1. договору викладено у такій редакції: «Плата за цим договором визначається на підставі п. 14.6. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції», п. 6.4.: «Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.», а 8.5.4. п. 8.5. таким чином: «договір достроково припиняє свою дію у випадку розірвання договору установою в односторонньому порядку у разі несплати користувачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль».
Також сторони дійшли згоди затвердити бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у новій редакції. Так, згідно з новою редакцією додатку № 2 від 01.08.2019 до договору сторонами погоджено, що сума послуг за договором становить 200,00 грн на місяць (а.с. 34-35, т.1).
Як пояснює суду позивач, відповідач належним чином не виконував умови вказаного договору, у зв'язку з чим позивач в односторонньому порядку його розірвав, при цьому, в матеріалах справи наявна претензія (а.с. 36-38, т.1), в якій позивач повідомив відповідач про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою позивача з 31.03.2023, а також вимагав від відповідача погасити заборгованість за договором, яка, за розрахунком позивача станом на 06.06.2024, становила 4943,78 грн.
Згідно з розрахунком, актом звірки (а.с. 39-42, т.1) та поясненнями позивача, відповідач не сплатив позивачу плату за право тимчасового користування місцями для розташування рекламними засобами за договором від 10.10.2011 № 231-О за період з січня 2022 року по березень 2023 року включно. З урахуванням вказаного та з огляду на те, що станом на 01.01.2022 у відповідача існувала переплата у розмірі 117,04 грн, в межах цієї справи позивачем заявлений до стягнення з відповідача основний борг у розмірі 2882,96 грн. Інших доказів, на підтвердження здійснення відповідачем сплати коштів за договором у спірному періоді, матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що відповідачем порушено умови договору в частині внесення плати за користування місцями для розташування рекламних засобів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1466,53 грн. Розрахунок пені (а.с. 39-41, т.1) позивачем здійснено на суму невиконаних / несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань в межах такого періоду: з 28.01.2020 по 31.01.2020; з 01.02.2020 по 12.02.2020; з 28.07.2021 по 10.08.2021; з 28.01.2022 по 30.09.2023.
Відповідачем суду контррозрахунку не подано, разом з цим, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, посилається на наявність у спірних відносинах сторін форс-мажорних обставин, на підтвердження чого до відзиву відповідачем було долучено копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (а.с. 76, т.1), яким засвідчено, що військова агресія РФ проти України, яка стала підставою для введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, є надзвичайною, невідворотною та об'єктивною обставиною для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, законодавчих актів тощо і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Також, відповідачем до матеріалів справи долучені заяви відповідача від 26.01.2023 та від 01.10.2024 (а.с. 77-78, т.1), в яких відповідач наголосив, що позивач після існування двох місяців заборгованості міг розірвати договір в односторонньому порядку або зв'язатись з відповідачем для врегулювання спірних питань. З урахуванням вказаного та з огляду на наявність обставини збройної агресії РФ проти України, відповідачем пропонувалось дійти компромісу по спірним питанням. Водночас, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем цих заяв позивачу та відповіді позивача.
Між цим, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 7.3. та доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це державним органом форс-мажорної обставини за заявою відповідача окремо по договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 10.10.2011 № 231-О.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Як встановлено судом між сторонами на підставі договору існували господарські правовідносини, в яких позивач надав відповідачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався вносити плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України.
Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що за період з січня 2022 року до 31.03.2023 у відповідача сформувалась заборгованість за договором з платежів до бюджету міста Одеси за тимчасове право користування місцями для розташування рекламних засобів у розмірі 2882,96 грн.
За цих обставин, суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 2882,96 грн основного боргу підлягає задоволенню судом.
Між цим, враховуючи, що відповідач допустив порушення умов договору в частині здійснення платежів в бюджет міста, позивач розрахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1466,53 грн за період: з 28.01.2020 по 31.01.2020; з 01.02.2020 по 12.02.2020; з 28.07.2021 по 10.08.2021; з 28.01.2022 по 30.09.2023.
Отже, оскільки відповідач не повно та не вчасно сплачував до бюджету міста Одеси платежі за договором, суд вважає, що позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача на підставі п.6.2. договору пеню в частині розміру 1466,53 грн, до арифметичної вірності розрахунку якої відповідач не висловив окремих заперечень.
Щодо тверджень відповідача про невідповідність п. 6.4. вимогам ГК України суд зауважує, що ч. 6 ст. 232 ГК України прямо передбачає можливість сторін визначити у договорі умову щодо незастосування обмеження строку нарахування пені, при цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Щодо позиції відповідача про наявності у спірних правовідносинах сторін форс-мажорних обставин, суд, оцінивши доводи і докази відповідача, виснує, що в матеріалах справи відсутні достатні і належні докази на підтвердження існування цих обставин в спірних правовідносинах з огляду на таке. Так, в матеріалах справи відсутні докази засвідчення настання форс-мажорних обставин для виконання зобов'язань відповідачем у спірних правовідносинах, а поданий відповідачем лист ТПП засвідчує лише загальновідомі обставини, які виникли з початком збройної агресії РФ проти України. Крім того, суд враховує місцезнаходження сторін та місце виконання договору, а також наголошує, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто, неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17. Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною, мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, а отже сторона, яка посилається на вказану обставину, повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання та військовими діями. При цьому, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що після 24.02.2022 відповідач не здійснював господарську діяльність.
Щодо посилань відповідача на те, що договір мав припинити свою дію після невнесення оплат відповідачем понад двох місяців, суд зазначає, що в редакції додаткової угоди № 3 (а.с. 32-33, т.1) підп. 8.5.4. п. 8.5. договору передбачає, що договір достроково припиняє свою дію у випадку його розірвання позивачем в односторонньому порядку у разі несплати відповідачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль. Отже, по-перше, розірвання договору з підстав невнесення відповідачем платежів є правом (підп. 3.1.6. п. 3.1. договору), а не обов'язком позивача, а по-друге, договір не обмежує право позивача на розірвання договору тривалістю періоду прострочення.
Отже, приймаючи до уваги, що судом встановлена обставина обґрунтованості заявлених вимог позивачем, а відповідачем належних доказів на їх спростування суду не подано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунальної установи “Одесреклама» Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Кожевнікової-Малої Альбіни Олексіївни слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 2882,96 грн та пеню в сумі 1466,53 грн.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кожевнікової-Малої Альбіни Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи “Одесреклама» Одеської міської ради до бюджету міста Одеси борг в сумі 2882 грн 96 коп та пеню в сумі 1466 грн 53 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кожевнікової-Малої Альбіни Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи “Одесреклама» Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 25830211) судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23 січня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля