ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2025Справа № 910/9602/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши клопотання Офісу Генерального прокурора про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору
за позовом Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард"
про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 20656981,53 грн.
за участі представників:
від позивача: Мошенець Д.В., Козачук О.А.
від відповідача: Лисенко І.К.
Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард" про визнання недійсною додаткової угоди від 05.09.2022 до договору поставки нафтопродуктів від 08.01.2019 № 13/2/2118 із підстав її укладення представником позивача за відсутності необхідного обсягу повноважень, та стягнення 20656981,53 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
14.08.2024 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 21.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
10.01.2025 через відділ діловодства та документообігу суду від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Протокольною ухвалою суду від 14.01.2025 задоволено клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження.
Розглянувши у судовому засіданні 14.01.2025 клопотання Офісу Генерального прокурора, суд дійшов висновку про наступне.
Представники позивача на запитання суду зазначили про доцільність залучення Офісу Генерального прокурора в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, до участі у справі.
Представник відповідача проти залучення Офісу Генерального прокурора в якості третьої особи не заперечував та залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.
Відповідно до частини 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (частина 3 статті 50 ГПК України).
Згідно з частиною 4 статті 50 ГПК України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Верховний Суд у постанові від 16.07.2024 у справі 910/2546/22 зауважував, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20 та від 27.02.2024 у справі № 912/164/20, від 30.05.2024 у справі № 912/3032/19.
У свою чергу, звернувшись із даним клопотанням до суду, Офіс Генерального прокурора зауважив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідуванням у кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022, та наразі в сторони обвинувачення наявні документи, в тому числі висновки спеціалістів та експертів, які можуть бути надані суду. Відтак, Офіс Генерального прокурора просив вирішити питання щодо залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, посилаючись на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру».
Так, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, серед іншого, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; брати участь у розгляді справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постановах від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, що з аналізу положень частин четвертої, п'ятої статті 53 ГПК України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» слідує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що звертаючись до компетентного органу перед пред'явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Відтак, участь Офісу Генерального прокурора в межах даних спірних правовідносин безпосередньо в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не відповідає статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та приписами статті 50 ГПК України.
Судом прийнято до уваги, що представники позивача та відповідача не заперечували проти залучення Офісу Генерального прокурора до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Утім, господарське процесуальне законодавство, як і положення Закону України «Про прокуратуру», визначають виключні та певні форми участі прокуратури в господарському судочинстві.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
У той же час, відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Разом із цим, заява Офісом Генерального прокурора про вступ у справу на підставі частини 3 статті 53 ГПК України до суду не подана.
Керуючись статтями 50, 233-235 ГПК України, суд
У задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Дата підписання: 22.01.2025 року.
Суддя К.В. Полякова