61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
20.01.2025 Справа №905/1640/24 Суддя Господарського суду Донецької області Кротінова О.В.,
за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь Донецької області,
до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства «Газпром», м.Санкт-Петербург, Російська Федерація,
відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», м.Санкт-Петербург, Російська Федерація,
відповідача 3, Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед», міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, Російська Федерація,
про солідарне стягнення компенсації збитків у розмірі 14436900,00 євро, -
Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь Донецької області, через підсистему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом №б/н від 24.12.2024 (сформовано у системі 24.12.2024) до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства «Газпром», м. Санкт-Петербург, Російська Федерація, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», м. Санкт-Петербург, Російська Федерація, відповідача 3, Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед», міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, Російська Федерація, про солідарне стягнення компенсації збитків у розмірі 14436900,00 євро, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, на підставі ст. ст. 22, 170, 174, 176, 541, 543, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, Закону України "Про міжнародне приватне право", із застосуванням концепції (доктрини) "alter ego".
Ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву б/н від 24.12.2024 Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь Донецької області, залишено без руху; встановлено Комунальному підприємству «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь Донецької області, усунути недоліки позовної заяви б/н від 24.12.2024 у строк не більш ніж 10 днів з дня вручення даної ухвали суду; роз'яснено Комунальному підприємству «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь Донецької області, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою (ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України).
Підставою залишення позовної заяви без руху стало встановлення судом подання позовної заяви без додержання вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме не додано документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Припис п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено незастосовним у розглядуваному випадку.
У якості усунення недоліків позовної заяви б/н від 24.12.2024, 13.01.2025 від Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» через підсистему «Електронний суд» отримано заяву б/н від 10.01.2025 про усунення недоліків (сформовано в системі 10.01.2025).
Долучено електронні копії документів: оцінка збитків по Комунальному підприємству «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» б/н б/д; відомість про розмір зобов'язань Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» станом на 31.12.2024; довідка про розмір активів Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» на підконтрольній території станом на 31.12.2024; банківська виписка з рахунку позивача за 09.12.2024 та 31.12.2024.
Просить прийняти вказану заяву про усунення недоліків позовної заяви; звільнити Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь Донецької області, від сплати судового збору за подання означеного позову.
Мотивами вказаного звернення визначено незмінність правової позиції щодо наявності у позивача пільги щодо сплати судового збору, яка визначена п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Звернуто увагу, що вимога про необхідність сплати судового збору за подання даного позову спростовується як підставами даного позову (відмінні від Російської Федерації відповідачі є alter ego самої Російської Федерації, тобто - заподіювачем шкоди), так і висновками про застосування п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» про звільнення таких позовних вимог від сплати судовим збором, наведено посилання на ухвали Верховного Суду у справі №757/16790/22-ц від 27.05.2024, у справі №757/13518/22 від 07.05.2024, рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 по справі №911/3948/23, постанову Запорізького апеляційного суду від 01.05.2024 по справі №334/7126/23, низку рішень Господарського суду Запорізької області: від 14.12.2023 у справі 908/1100/22(908/2326/23), від 09.05.2024 по справі №908/1955/22(908/2806/23), від 09.05.2024 по справі №908/1955/22(908/2805/23, від 27.08.2024 по справі №908/1100/22(908/1655/24), від 15.08.2024 по справі №908/1955/22(908/1534/24), від 27.08.2024 по справі №908/1955/22(908/1654/24), від 03.12.2024 по справі №908/2101/24(908/2218/24).
Зауважено, що протягом листопада-грудня 2024 у справах про компенсацію заподіяної військовою агресією шкоди (№904/3476/24, №910/11775/24, №910/9809/24), провадження у яких було відкрито первісно щодо Російської Федерації як єдиного відповідача, мало місце залучення до участі у справі на стадії підготовчого засідання в якості співвідповідачів юридичних осіб - «alter ego» Російської Федерації, без доплати судового збору та без ініціювання питання про надання пільг щодо його сплати.
Поряд з цим, наведено посилання на ст.8 Закону України «Про судовий збір», рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 у справі «Kniat v. Poland», від 26.07.2005 у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland», постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, постанову Верховного Суду від 21.09.2023 по справі №914/558/22.
В обґрунтування скрутного матеріального стану підприємства позивача посилається на збройну агресію Російської Федерації проти України; розташування підприємства у м. Маріуполь Донецької області, яке з 05.03.2022 є територією, тимчасово окупованою Російською Федерацією; обстріли міста, внаслідок яких у значному обсязі постраждали матеріальні активи Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», станом на дату звернення із позовом загальний розмір втрачених активів складає 1377126629,13 грн; неможливість повноцінного здійснення своєї статутної діяльності та отримання прибутку; залишок грошових коштів складає 317638,91 грн, коли розмір фінансових зобов'язань підприємства складає 91255500,36 грн.
Розглянувши означене клопотання та додані до нього документи, суд виходить з такого.
Приведені заявником рішення судів першої інстанції не виступають судовими актами, що у розумінні Господарського процесуального кодексу України формують джерела права або визначають висновки щодо застосування норм права.
У приведених вище судових провадженнях Верховного Суду відповідачем виступає безпосередньо держава-агресор Російська Федерація.
У розглядуваному випадку відповідачами визначено господарюючих суб'єктів: Публічне акціонерне товариство «Газпром», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал» та Міжнародна компанія товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед».
Визначення позивачем відповідачів як "alter ego" держави-агресора не свідчить про наявність безумовної підстави для його (позивача) звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати. Одночасно, вирішення і встановлення такого статусу відповідачів притаманне стадії розгляду справи по суті і не підлягає дослідженню під час вирішення питання про відкриття провадження у справі за даним позовом, адже наразі суд лише перевіряє відповідність поданого позову вимогам, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України щодо форми такого позову.
Виходячи зі ст. ст. 2, 11, 14, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, з дотриманням засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи та наявних доказів.
Дотримуючись наведених принципів господарського судочинства, за аналізом норм матеріального права, що містить Закон України "Про судовий збір", суд в ухвалі від 30.12.2024 виснував про відсутність підстав застосовування ч. 1 ст. 5 названого Закону, оскільки пільги за подання до суду позовних заяв до вказаних відповідачів ним не встановлені.
Отже, дослідженню підлягає наявність/відсутність підстав застосування приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а саме для зміни усталеного порядку несення судових витрат.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі "Про судовий збір".
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір).
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті (ч.2 ст.8 Закону "Про судовий збір).
Верховний Суд у постанові від 12.03.2021 у справі №912/1061/20 вказав, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №905/1060/21.
Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі №910/4473/21 (910/8061/21) зазначив, що умови звільнення від сплати судового збору, визначені ст.8 Закону "Про судовий звір", є диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, у відповідному клопотанні має навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Суд зазначає, що простого факту відсутності/недостатності у сторони коштів для оплати судового збору самого по собі недостатньо для безумовного висновку про необхідність надання відстрочки або розстрочки сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору при поданні заяви.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
При цьому, особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи та надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, та спроможності сплати у подальшому.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Отже, законодавець передбачив можливість зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, однак, єдиним критерієм для цього є саме майновий стан сторони, а не предмет позову. Саме заявник повинен довести, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору в установленому розмірі, однак, Комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» не надано документів на підтвердження майнового стану позивача, які б переконливо свідчили про неможливість сплати судового збору.
Подані заявником документи вказують на погіршення майнового стану Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», проте не свідчать однозначно про позбавлення взагалі можливості сплати судового збору за подання означеної вище позовної заяви.
Поряд з цим, надані заявником документи не дозволяють дійти висновку про майновий стан сторони в цілому.
Заявником не надано доказів у підтвердження реального доходу, балансових відомостей основних засобів, звіт про фінансовий стан станом на теперішній час, наявності/відсутності інших банківських рахунків та обігових коштів тощо.
Відсутність достатньої доказової бази унеможливлює реальну перевірку фінансової спроможність заявника, у тому числі щодо сплати помірної для нього суми судового збору та встановити можливий час такого виконання.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Слід зауважити, що заявником реалізовано право на звернення до суду з позовом з тим самим предметом та з однакових підстав де відповідачем виступала держава-агресор Російська Федерація і щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі ухвалено рішення від 30.04.2024 у справі №905/129/23, видано відповідний наказ на його виконання. Тобто, заявник мав право на доступ до суду і у розглядуваному випадку здійснено запит зміни суб'єктного складу учасників і солідарного стягнення збитків.
За обставин викладеного, суд не вбачає виключності обставин, що зумовлюють зміни процесуального обов'язку, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи положення ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства «Газпром», м. Санкт-Петербург, Російська Федерація, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», м. Санкт-Петербург, Російська Федерація, відповідача 3, Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед», міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, Російська Федерація, про солідарне стягнення компенсації збитків у розмірі 14436900,00 євро, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України .
З огляду на таке, Комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» не усунуто недоліки позовної заяви б/н від 24.12.2024 (сформовано в системі «Електронний суд» 24.12.2024).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
За таких обставин, позовна заява №б/н від 24.12.2024 та додані до неї документи підлягають поверненню Комунальному підприємству «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління».
Беручи до уваги спосіб надходження означеного позову та доданих до нього матеріалів до суду, фактичне їх повернення (відправлення на адресу заявника) не здійснюється.
Керуючись ч. 4 ст. 174, ст. ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Відмовити у задоволенні клопотання Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви №б/н від 24.12.2024.
2.Повернути позовну заяву б/н від 24.12.2024 Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» із доданими до неї документами заявнику.
3.Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, протягом десяти днів з дня складення ухвали.
5.Дата складання та підписання ухвали 20.01.2025.
Суддя О.В. Кротінова