Провадження № 1-кп/470/12/25
Справа № 470/488/23
23 січня 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , за участю прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 січня 2023 року за №62023150010000037 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполь Донецької області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою (9 класів), одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, не працюючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на момент вчинення кримінального право порушення водія їдальні взводу забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.04.2022 року № 80 ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 під час загальної мобілізації, було призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 Десантно - штурмових військ Збройних Сил України, та з 22.04.2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 і поставлено на всі види забезпечення.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.04.2022 року № 90 обвинуваченого ОСОБА_3 було направлено для проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
З 13 квітня 2022 року солдата ОСОБА_3 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.04.2022 року № 10, було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду водія - кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2022 року №137, солдата ОСОБА_3 було призначено водієм їдальні взводу забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного ( міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 02 квітня 2022 року, тобто з моменту відправлення обвинуваченого ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_2 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
За статтею 1 Закону України «Про оборону України» - воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З моменту видання Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.
Про особливий порядок несення військової служби та порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану солдату ОСОБА_3 достеменно було відомо і до часу нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності є обов'язком громадян України.
Згідно з п.п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, а також поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127 -130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно і неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових, професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати і виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з честю й гідністю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
З 24 листопада 2022 року обвинувачений ОСОБА_3 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, водій їдальні взводу забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2022 року №235, вибув у відпустку за сімейними обставинами до АДРЕСА_1 строком на три доби, з 24 по 27 листопада 2022 року, та повинен був прибути о 13 год. 27.11.2022 року на службу, до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в межах АДРЕСА_2 . Проте, обвинувачений військовослужбовець ОСОБА_3 діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, не з'явився, вчасно, а саме о 13 год. 27 листопада 2022 року, без поважних причин на службу, до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в межах АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби до 15 год. 30 хв. 11 серпня 2023 року, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, не з'явився вчасно на службу, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України не визнав. Суду показав, що на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну добровільно пішов на військову службу. З червня 2022 року військова частина НОМЕР_1 , і якій він перебував на службі на посаді водія їдальні, тимчасово дислокувалась в межах Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області. У листопаді 2022 року командиром йому була надана відпустка у зв'язку з похованням побратима, строком на три дні, з 24 по 26 листопада 2022 року. Приїхавши додому дізнався, що тіло побратима не привезли, а тому поховання відбудеться пізніше. Про що він одразу, по телефону, повідомив командира ОСОБА_6 , який наказав залишатись вдома до поховання. Оскільки поховання відбулося 29 листопада 2022 року, вчасно не прибув до військової частини у визначений термін, а саме вранці 27 листопада 2022 року. Він повідомляв командира, що затримається, однак той відповів, що його вже подали в СЗЧ. Наміру ухилятися від військової служби не мав, вважав що не повернувся на службу з поважних причин. До місця тимчасово дислокації військової частини в межах АДРЕСА_2 не повертався, оскільки дізнався, що частина змінила місцезнаходження. Неодноразово звертався до РТЦК та СП за місцем проживання та військової частини, з намірами повернутися на військову службу, однак йому відмовляли посилаючись на наявність незавершеного кримінального провадження.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, його винуватість у вчиненому підтверджується іншими доказами дослідженими під час судового розгляду.
Даними поіменного списку та Витягу із наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 69/1 від 02 квітня 2022 року, за яким солдата ОСОБА_3 під час загальної мобілізації на особливий період, з 02 квітня 2022 року, було призвано та направлено для проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 ( т.1 а.п.61-63).
Даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 80 від 02 квітня 2022 року, за яким солдата ОСОБА_3 який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 під час проведення загальної мобілізації, було призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 Десантно - штурмових військ Збройних Сил України та з 02.04.2022 року було зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення ( т.1 а.с.64).
Даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) № 90 від 12.04.2022 року, на підставі якого солдата ОСОБА_3 було направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ( т.1 а.п.65).
Даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) № 10 від 13.04.2022 року, за яким солдата ОСОБА_3 з 13 квітня 2022 року було зараховано до списків особового складу військової частини, а на всі виді забезпечення при військовій частині НОМЕР_2 , та призначено водієм - кухарем господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 аеромобільного батальйону, ВОС -790037Д/569 ( т.1 а.п.66).
Даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) № 137 від 18.08.2022 року, за яким солдата ОСОБА_3 з 18 серпня 2022 року було увільнено від займаної посади і призначено водієм їдальні взводу забезпечення батальйону логістики, ВОС -790037Д ( т.1 а.п.67).
Даними відпускного квитка виданого обвинуваченому ОСОБА_3 військовою частиною НОМЕР_1 24 листопада 2022 року за № 1064 про звільнення у відпустку за сімейними обставинами у АДРЕСА_1 терміном на три доби, з 24 по 26 листопада 2022 року, з зобов'язанням, після закінчення строку відпустки, повернутися до місця служби у дату повернення 27 листопада 2022 року ( т.2 а.п.100).
Даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 239 від 28.11.2022 року, згідно якого солдата ОСОБА_3 водія їдальні взводу забезпечення батальйону логістики, було визнано вважати таким, що з 27 листопада 2022 року не прибув своєчасно з відпустки за сімейними обставинами та знято з усіх видів забезпечення ( т.1 а.п.68).
Даними наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) №1313 від 29.11.2022 року «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_3 » ( т.2 а.п.92).
Даними копії доповіді командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , за якою, 28 листопада 2022 року о 00 год. 01 хв. водій їдальні взводу забезпечення батальйону логістики солдат ОСОБА_3 не з'явився з відпустки за сімейними обставинами, на зв'язок не виходить, причини запізнення не пояснив, мав повернутися в місце зосередження 27 листопада 2022 року до 23 год. 59 хв. ( т.2 а.п.91).
Даними матеріалів службового розслідування, зокрема актом службового розслідування, яким було встановлено нез'явлення із відпустки за сімейними обставинами обвинуваченого, без поважних причин, без зброї ( т.2 а.п.141-158).
Даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1191 від 12 грудня 2022 року «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_3 », за якими під час службового розслідування було встановлено нез'явлення з відпустки за сімейними обставинами, що обумовило самовільне залишення району зосередження взводу забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 , без поважних причин без зброї з 27.11.2022 року по теперішній час, чим порушено вимоги ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.11,16,49 Статуту Внутрішньої служби та вчинив дії, що мають ознаки кримінального правопорушення та наказано направити матеріали службового розслідування за належністю ( т.2 а.п.97-98).
Даними повідомлення командира військової частини НОМЕР_4 від 07 грудня 2022 року №9209, про набуття в діях солдата ОСОБА_3 , водія їдальні взводу забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , ознак кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, з огляду на те, що 27 листопада 2022 року в районі зосередження батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , під час перевірки особового складу близько 21 год. було виявлено нез'явлення з відпустки за сімейними обставинами солдата ОСОБА_3 . До військової частини НОМЕР_1 протягом десяти діб останній не прибув, на телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження не відоме. Штатна зброя перебуває в районі зосередження батальйону логістики ( т.2 а.п.87).
Показаннями свідка ОСОБА_8 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який під час судового розгляду суду показав, що ОСОБА_3 звертався до нього з проханням надати відпустку у зв'язку зі смертю брата. Оскільки рапорт ОСОБА_3 було погоджено, останньому було надано відпустку на три дні, про що було виписано відпускний квиток. При цьому час приїзду і вибуття у відпустку не входить, ОСОБА_3 мав повернутися до ранкового шикування, тобто до 08 год. За день до ранкового шикування він неодноразово телефонував ОСОБА_3 , однак той на дзвінки не відповідав, а дружина останнього повідомила, що чоловік в стані алкогольного сп'яніння, та не може прибути. З клопотанням про продовження відпустки ОСОБА_3 до нього не звертався. Оскільки обвинувачений до військової частини не повернувся, він склав рапорт про його неповернення, та надавав пояснення по цьому факту, під час службового розслідування.
Показаннями свідка ОСОБА_9 , який під час судового розгляду суду показав, що проходив військову службу разом з ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_1 , їх безпосереднім командиром був ОСОБА_10 . Коли у ОСОБА_3 загинув брат, командир відпустив його у відпустку на три дні для поховання. Перед закінченням відпустки він і та інші військовослужбовці телефонували ОСОБА_11 і його дружині, однак ті на дзвінки не відповідали. Оскільки ОСОБА_3 з відпустки не повернувся, командир склав про це рапорт.
Таким чином, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є доведеною та кваліфікує його дії в межах пред'явленого йому обвинувачення за ч.5 ст.407 КК України, як - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Суд вважає безпідставними доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, оскільки за результатами службового розслідування його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у виді суворої догани, що виключає кримінальну відповідальність, оскільки суперечить вимогам ст.61 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово констатувала, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення її й до кримінальної відповідальності.
Зокрема Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним. Відтак кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб'єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності та одночасне існування кримінального провадження не суперечать принципам справедливості й пропорційності та не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення (постанови від 04 квітня 2019 року у справі № 11-945сап18, від 19 травня 2021 року у справі №9901/997/18 (провадження №11-291заі20).
Крім цього, з матеріалів з службового розслідування убачається, що ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з оголошенням суворої догани за грубе порушення військової дисципліни, яка полягала в самовільному залишенню військової частини з 27 листопада 2022 року по теперішній час без поважних причин без зброї та невиконання службових обов'язків, що могло призвести до підриву бойової готовності в умовах воєнного стану ( т.2 а.п.155). Натомість підставною для притягнення його до кримінальної відповідальності, за ч.5 ст.407 КК України є нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, в період з 24 по 26 листопада 2022 року, вчинене в умовах воєнного стану. Що свідчить про те, що подвійного притягнення ОСОБА_3 до відповідальності й не відбулося, оскільки підставами притягнення його до дисциплінарної та кримінальної відповідальності були різні, вчиненні ним, правопорушення.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , судом встановлено, що він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, вважається раніше не судимою особою, та таким, що не притягався до адміністративної відповідальності, є військовослужбовцем, який проходив військову службу під час загальної мобілізації, за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 характеризувався посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за досудовою доповіддю Ніжинського районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області, має середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб (т.1 а.п. 78-82, т.2 а.п.73-77).
Обставин пом'якшуючих покарання обвинуваченому ОСОБА_3 під час судового розгляду судом встановлено не було, оскільки за роз'ясненнями викладеними у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року, щире каяття, характеризує суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась. Однак під час судового розгляду обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, вважав що діяв вірно, оскільки виконував наказ командира та не з'явився на службу з поважних причин. Крім цього, про відсутність такої пом'якшуючої обставини як з'явлення із зізнанням, свідчать пояснення обвинуваченого за якими, він добровільно не повідомляв про себе органам досудового розслідування, а прибув до територіального управління Державного Бюро Розслідувань за викликом.
Обставин обтяжуючих покарання обвинуваченому судом встановлено не було.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання судом повинні враховуватись тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Таким чином, при призначені покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не є суспільно - небезпечною особою, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, і доходить висновку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України, у виді позбавлення волі.
Процесуальні витрати і речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання під час приведення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1