Справа № 467/1623/24
Провадження № 2/467/43/25
23.01.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Рожкової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року у розмірі 75636,61 грн., з яких: 28714,43 грн. заборгованість за основним боргом, 21209,78 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 25712,40 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, що складаються із судового збору 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 7000,00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.11.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №Z06.21813.005905133, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 30000,00 грн., а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості.
Згідно з п.п.1.4 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21.99% річних від залишкової суми кредиту.
Відповідно до п.п.1.10 договору, за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.
Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 30000,00 грн. строком до 06.11.2022 року, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом з іншими платежами (відповідно до п.1.10 Договору кредиту) згідно з умовами цього договору.
Своїх зобов'язань за договором позичальник належним чином не виконує, в зв'язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року станом на 19.12.2023 року (дата відступлення) заборгованість становить 75636,61 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 28714,43 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 21209,78 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 25712,40 грн.
19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023. Відповідно до п.2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору. Так, ТОВ «Оптіма Факторинг» зобов'язання за договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував грошові кошти на користь АТ «Ідея Банк».
22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передало (відступило), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року.
Відповідно до п.2.1 Договору факторингу ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.
Згідно з положенням п.2.2 цього договору, права вимоги відступаються в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді.
Пунктом 3.2 цього договору передбачена загальна сума фінансування після відступлення прав вимоги, яка становить 11776112,00 грн. На виконання вимоги даного договору, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» 11776112,00 грн. та за таких обставин до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшло право вимоги за Договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та відповідачем.
Оскільки відповідач належним чином зобов'язання з повернення основних сум боргу за договором кредиту та заборгованості по комісіям і процентам не виконав ні перед позикодавцем (первісним кредитором) не перед позивачем, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року.
Ухвалою від 01.11.2024 року судом відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
27.11.2024 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказала, що надана позивачем копія договору №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року не містить підпису відповідача, крім того, позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Крім того, графік платежів та паспорт споживчого кредиту також не містять підпису відповідача, що свідчить про те, що відповідач не ознайомлена з умовами кредитування. Також відповідач вказувала про відсутність права кредитора нараховувати проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування. Розмір заборгованості позивачем не доведений належними та допустимими доказами, а заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку. Посилаючись на положення п.2 ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування» відповідач вказувала на пеня у договорах про споживчий кредит за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупні сума неустойки не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за договором. Позивачем не надано відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору. З огляду на викладене позовна заява про стягнення кредитної заборгованості подана ТОВ «ФК «Профіт Капітал» з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та передчасною. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити, а провадження у справі закрити.
18.12.2024 року від позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача вказував, що відповідач виконувала умови укладеного договору кредиту та покладені на неї договірні зобов'язання, сплачуючи тіло кредиту, відсотки та комісію, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов договору. Стаття 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору не містить застережень щодо комісій. Абз.2 ч. 4 ст. 11 ЗУ
«Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент укладення договору визначено, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості була зазначена у п. 1.3 Кредитного договору та графіку щомісячних платежів. Стверджуючи про невірний розрахунок заборгованості позивачем, відповідач не надала на його спростування контррозрахунку, тоді як виписка з особового рахунку позичальника є належним доказом, що підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру. Кредит наданий ОСОБА_1 на 36 місяців з поверненням згідно графіку платежів. Відповідно до п. 5.2 Договору, він вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань за договором. Отже, проценти за користування кредитними коштами розраховані позивачем у відповідності до умов договору. Крім того, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Розрахунок заборгованості був здійснений первинним кредитором АТ «Ідея Банк» станом на 19.12.2023 року, а право вимоги перейшло до позивача за вже сформованим розрахунком заборгованості. На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 в повному обсязі.
Представник позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» адвокат Ушакевич М.П. в судове засідання не з'явився, однак в прохальній частині позовної заяви та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити у відсутність позивача та його представника.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частина перша статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається з наданих доказів, 06.11.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.21813.005905133 та додаткову угоду до нього (а.с.6-9,13-14).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 30000,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Кредит надається на 36 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.
Згідно з п.п.1.3, 1.4 договору за користування кредитом позичальник сплачує змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49% (Маржу Банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99%.
Пунктом 1.11 договору передбачено, що за обслуговування кредитом банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до п.2.1 позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 6 дня/числа кожного місяця згідно Графіку щомісячних платежів.
Відповідно до п.3.3.1 за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, Банк має право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Також, відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, шляхом підписання 06.11.2019 паспорту споживчого кредиту (а.с.10, 11-12).
Вказані Кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту містять підписи відповідачки, тобто відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами кредитування.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2019 року ОСОБА_1 було підписано заяву №Z06.21813.005905133 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладання договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, згідно якої відповідачка виявила бажання акцептувати публічну оферту Банку на укладання Договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку від 16 вересня 2015 року, розміщеної на сайті Банку, на умовах, запропонованих Банком.
06.11.2019 року ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_1 та конверт з ПІН-кодом до неї, про що склала письмову розписку.
З ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту та ордеру-розпорядження №2 про сплату страхового платежу вбачається, що АТ «Ідея Банк» перерахував на користь відповідачки 30000,00 грн., з яких 27397,26 грн. на її картковий рахунок, 2602,74 грн. страхового платежу (а.с.18).
Як свідчить виписка від 19.12.2023 року з рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 за вказаним рахунком здійснювались операції з 06.11.2019 року по 09.06.2020 року, а саме видача кредитних коштів, погашення основного боргу, процентів та плати за обслуговування за кредитним договором (а.с.19-21).
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
При цьому відповідно до пункту 5.5. Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 09 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18; від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18; від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16143/18.
Отже позивачем наданий належний доказ на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, зокрема, виписку з особового рахунку клієнта банку, яка відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і Положення має статус первинного документа.
Згідно з довідкою-розрахунком за кредитним договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року розрахунок боргу станом на 19.12.2023 року включає заборгованість за основним боргом 28714,43 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 21209,78 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 25712,40 грн., загальна заборгованість 75636,61 грн. (а.с. 22).
19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторінг» укладено договір факторингу №19/12-2023, згідно якого ТОВ «Оптіма Факторінг» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Ідея Банк», у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року.
Згідно з платіжною інструкцією від 20.12.2023 року №45 ТОВ «Оптіма Факторінг» проведено фінансування за договором факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 року.
22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторінг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №22/12-2023, згідно якого ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Оптіма Факторінг», у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року.
Згідно з платіжною інструкцією від 26.12.2023 року №376 позивачем проведено фінансування за договором факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023 року.
Відтак, виходячи із основних засад цивільного судочинства, зокрема диспозитивності, що відповідає положенням статті 13 ЦПК України, враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог в частині наявності заборгованості
відповідачки за тілом кредиту в розмірі 28714,43 грн. та за відсотками в розмірі 21209,78 грн.
Щодо заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.
Пунктом 1.11 кредитного договору №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року передбачено, що за обслуговування кредитом банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зроблено висновок, що: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»».
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зроблено висновок, що: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості встановлена пунктом 1.11 кредитного договору №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року та паспортом споживчого кредитування.
Однак, будь-яких доказів надання кредитодавцем відповідачеві послуг з обслуговування кредитної заборгованості суду не надано.
Разом з тим, у кредитному договорі не зазначено переліку платних додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що повинні були надаватись відповідачеві, крім встановлення плати за надання та обробку інформації по рахункам останнього.
Ураховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 1.11 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 8 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22) та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Враховуючи те, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в розмірі 25712,40 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ФК» Профіт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року в сумі 49924,21 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом 28714,43 грн., заборгованості за відсотками 21209,78 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. З урахуванням того, що позов задоволено частково на суму 49924,21 грн., що становить 66% (75636,61 грн. х 100 : 49924,21 грн.), а тому з відповідачки на користь позивача судовий збір у відповідності вимогам частини 1 статті 141 ЦПК України слід стягнути в сумі 1998,48 грн. (3 028 х 66%)
Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем до суду надано копії договору №02-24 від 01.07.2024 року про надання правової допомоги АО «Правничий курс», додаткової угоди №1/1 від 01.07.2024 року до цього договору, акту №1 від 05.09.2024 року прийому-передачі наданої правової допомоги, акт №1 від 12.06.2024 прийому-передачі наданої правової допомоги, наказ про прийняття на роботу та платіжну інструкцію №918 від 05.09.2024 року.
Відповідно до цих доказів позивач у цій справі поніс витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» пропорційно задоволених позовних вимог належить стягнути 4620 грн. (7000 грн. х 66%) судових витрат, понесених на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; код ЄДРПОУ 39992082) заборгованість за кредитним договором №Z06.21813.005905133 від 06.11.2019 року в сумі 49924 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) гривні 21 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; код ЄДРПОУ 39992082) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 48 копійок та на правову допомогу в розмірі 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) гривень 00 копійок.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О.Догарєва