Справа № 127/10832/21
Провадження № 1-кп/127/434/21
23 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020040000143 від 10.03.2021, -
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні просила суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою ще на 60 діб, мотивуючи тим, що ризики, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу продовжують існувати. Застосування до останнього іншого, більш м'якого, запобіжного заходу на переконання прокурора буде малоефективним.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 вважає, що до її підзахисного можливо застосувати домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
ОСОБА_4 обвинувачується, окрім кримінального проступку, у вчиненні тяжкого злочину, тому, в разі доведення його винуватості, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).
На переконання суду, існує ризик того, що у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, останній може переховуватись від суду з метою уникнення можливого призначеного судом покарання.
Також судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 до взяття під варту не був працевлаштований, тому у нього відсутнє постійне джерело доходу, що дає підстави вважати, що перебуваючи на іншому - більш м'якому запобіжному заході, останній продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення з метою отримання грошових коштів.
Крім того, ОСОБА_4 раніше вже був оголошений в розшук у зв'язку з чим до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Домашній арешт є малоефективним запобіжним заходом для переконання, що обвинувачений не буде переховуватися від суду, усвідомлюючи можливість відбування покарання в місцях позбавлення волі.
Відтак, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, суд вважає необхідним задоволити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою ще на 60 днів.
На переконання суду жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 23 січня 2025 року до 23 березня 2025 року включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя: