Справа №127/2457/25
Провадження №1-кс/127/1159/25
23 січня 2025 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , оглянувши заяву ОСОБА_2 , подану в порядку ст.206 КПК України, -
22.01.2025 ОСОБА_2 звернулась з заявою до Вінницького міського суду Вінницької області, в порядку ст. 206 КПК України.
Заява мотивована тим, що 11.01.2025 поліція зупинила ОСОБА_3 , начебто для перевірки оновлення даних по військовому обліку, однак останній відмовився надавати документи. Після чого поліція, застосувавши фізичну силу, примусово повезла ОСОБА_4 до відділення поліції, для написання адміністративного протоколу по статті 185. Після чого, ОСОБА_4 особами у військовій формі було доставлено до села Перлявки Житомирської області, де наразі його незаконно утримують та змушують до участі у збройному конфлікті.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просить суд провести розслідування, доставити ОСОБА_4 до суду, звільнити його з-під варти, відкрити кримінальне провадження та притягнути винних осіб до відповідальності.
Дослідивши вказану заяву, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Відповідно до ч.2 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Виходячи із вище зазначених положень законодавства, розгляду в порядку ст.206КПК України підлягають скарги, які виникають із кримінально-правових відносин.
Разом з тим, зі змісту скарги встановлено, що ОСОБА_4 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Відповідно до ст.64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Зі змісту скарги вбачається незгода заявника з діями службових (посадових) осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, пов'язаними з мобілізацією.
Разом з тим, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства службові особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Таким чином, ОСОБА_4 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Щодо вимог заяви про відкриття кримінального провадження, проведення розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності, суд зазначає, що вирішення вказаних питань не входить до повноважень слідчого судді відповідно до положень КПК України, оскільки вказані дії є повноваженнями правоохоронних органів, однак передумовою їх здійснення є звернення особи з заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що заявник у разі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту, вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього чи іншої особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, скарга ОСОБА_2 не підлягає розгляду слідчим суддею, в порядку ст. 206 КПК України.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить до переконання, що в даному випадку необхідно керуватись положенням ч.4 ст.304 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , поданою в порядку ст. 206 КПК України.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати ОСОБА_2 , разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя