Справа № 127/2015/25
Провадження № 2/127/312/25
22 січня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за її позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна,
ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна.
Крім того, позивачкою було подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява мотивована тими обставинами, що вказане спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так як позивачка разом із спадкодавцем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу під час якого набули це нерухоме майно у спільну власність, але воно було зареєстроване за спадкодавцем. Наразі, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить вказана вище квартира. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивачці стало відомо, що спадкоємцем першої черги за законом на спадкове майно, у т.ч. на спірну квартиру, є відповідач, який також подав відповідну заяву. Позивач зазначає, що відповідач в порядку реалізації свого права на спадкування претендує на її частку в праві спільної сумісної власності на квартиру, та, оформивши відповідне право власності на спірне майно у цілому, зможе розпорядитись квартирою на власний розсуд, відчужити на користь третіх осіб, чим убачається ризик можливості утруднення надалі чи неможливості взагалі виконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, вважаю, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Як слідує з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо права власності на квартиру, яка входить до спадкового майна. Позивач вказує, що квартира є об'єктом спільної сумісної власності, набута за час спільного проживання її зі спадкодавцем однією сім'єю, відповідно це майно підлягає поділу та її частка не може входити до складу спадщини.
Суд звертає увагу, що вирішення питання щодо належності чи неналежності спірного нерухомого майна до спільної сумісної власності подружжя підлягає дослідженню судом під час розгляду справи по суті, а не при розгляді заяви про забезпечення позову.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин реалізації відповідачем свого права на прийняття спадщини та розпорядження цим майном, однак вказане не є підставою для відмови у забезпеченні позову.
Суд, враховуючи предмет позову та наведені у заяві доводи по обставинам справи, дійшов висновку, що накладення арешту на спірне майно, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, адже з огляду на виниклі між сторонами спірні правовідносин цілком охоплюється предметом позову, а тому вважає за можливе задовольнити заяву та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві власності за спадкодавцем ОСОБА_3 .
Суд зазначає, що забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Відповідно до частини першої та другої ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), подану її представником, про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , Свідоцтво про смерть сер. НОМЕР_2 від 30 березня 2021 року) на підставі свідоцтва про право власності на квартиру в багатоквартирному будинку №172, виданого 31 січня 2005 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2014 року в справі №127/10473/14-ц.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
Копію ухвали надіслати сторонам по справі.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: