Справа №639/2442/24
Провадження №1-кс/639/75/25
23 січня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024226250000103 від 29.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024226250000103 від 29.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.05.2024 року, що належить ОСОБА_3 , яке було вилучено в ході огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 102-А, а саме на свідоцтво про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_1 , видане Черкаським МРЕВ в ДАІ УМВС України в Черкаській області, видане на ім'я ОСОБА_4 , автомобіль «Daewoo lanos» з д.н.з. НОМЕР_2 vin НОМЕР_3 , ключі від нього та конфіскувати дані речові докази в дохід держави.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутністю, клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Прокурор надав заяву про розгляд клопотання без його участі, проти задоволення клопотання заперечував через ненадання доказів належності зазначеного майна ОСОБА_5 .
Дослідивши клопотання з додатками, суд дійшов висновку про відсутність наявність підстав задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Судом встановлено, що у провадженні СВ ВП № 1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за № 12024226250000103 від 29.04.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 28.04.2024, приблизно о 17 годині 31 хвилину за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 102-А, екіпажем УПП в Харківській області ДПП був зупинений автомобіль «Daewoo lanos», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_5 , 1980 р.н., при перевірці вказаного ТЗ було встановлено незбіжність номерних знаків VIN номеру на кузові ТЗ та VIN номеру, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Постановою дізнавача СД ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 від 29.04.2024 року вказані речі визнані речовими доказами у справі.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 травня 2024 року (справа № 639/2442/24, провадження 1-кс/639/585/24) накладено арешт на вилучене під час огляду місця події від 28.04.2024 року приблизно о 17 годині 31 хвилину за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 102-А, майно, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 видане Черкаським МРЕВ в ДАІ УМВС України в Черкаській області, видане на ім'я ОСОБА_4 ; ТЗ «Daewoo lanos» з д.н.з. НОМЕР_2 vin НОМЕР_3 ; ключі від ТЗ «Daewoo lanos» з д.н.з. НОМЕР_2 vin НОМЕР_3 , вилучені під час проведення огляду місця події від 28.04.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , яке фактично належить ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Частина 2 статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Положеннями частини першої статті 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 290 КК України, відомості про яке внесене до ЄРДР, у межах якого саме накладений арешт на вказане рухоме майно, відносяться до злочинів проти власності.
За вказаним епізодом жодній особі не повідомлено про підозру.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льоннрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Статтею 41 Конституції України, а також статтею 16 КПК України передбачені права, які регулюють право власності та захист права власності державою, у статті 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності включає в себе права володіння, користування та розпорядження власником своїм майном. Під володінням розуміється юридична можливість особи впливу на річ, фактичне панування особи над річчю. Користування полягає у наявності у особи можливості видобувати споживчі властивості речі. Право розпорядження полягає у юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Отже, з аналізу наведених норм слід дійти висновку, що вилучене майно, хоча і було вилучено із володіння ОСОБА_3 , проте відсутні належні докази, які б підтверджували законність володіння з його боку зазначеним майном.
У той же час, власник або законний володілець вилученого майна до суду з відповідним клопотанням не звертався та органом досудового розслідування не встановлений.
Вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, (знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційний номером транспортного засобу).
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у зв'язку з ненаданням доказів, які підтверджували б законність володіння або користування зазначеною особою вилученим майном.
Крім того, слідчий суддя вважає неможливим на даній стадії кримінального провадження взагалі вирішувати питання про конфіскацію або спеціальну конфіскацію майна, на яке було накладено арешт, оскільки конфіскація майна є одним з передбачених КК України видів покарання та може бути застосована судом лише як додаткове покарання при ухваленні у відношенні особи обвинувального вироку.
Відповідно ж до ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі: 1) обвинувального вироку суду; 2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру;
5) ухвали суду про застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру.
Таким чином в цій частині доводи клопотання також є неспроможними.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 174, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024226250000103 від 29.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України - відмовити.
Ухвала та не підлягає апеляційному оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1