Справа № 146/2/25
"22" січня 2025 р. селище Томашпіль Вінницької області
Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчомусудовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024020200000250 від 27 грудня 2024 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов Луганської області, громадянина України, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС та учасником бойових дій не являється, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України
Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.
Згідно обвинувального акту і наданої угоди про визнання винуватості від 31 грудня 2024 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України за наступних обставин.
Так, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 6 травня 2024 року № 272/2024, Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23 липня 2024 року № 470/2024, на території України оголошено проведення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у ході якої серед інших заходів, передбачено призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних сил України.
Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби повинні виконувати військовий обов'язок, який включає, серед іншого, призов на військову службу та її проходження.
У ході загальної мобілізації ОСОБА_4 пройшов медичне обстеження та відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19 червня 2024 року № 126/996 , картки обстеження та медичного огляду КНП «Томашпільська центральна районна лікарня», його визнано придатним до військової служби.
Так, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі РТЦК та СП) 16 грудня 2024 року ОСОБА_4 вручено особисто під розписку повістку про його виклик до вказаного РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_2 на 17 грудня 2024 року о 08 год 00 хв з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Отримавши повістку військовозобов'язаний ОСОБА_4 не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог не прибув в указаний вище час до місця призову тим самим умисно ухилився від призову на службу під час мобілізації, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації.
Таким чином, дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковано за ст.336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
31 грудня 2024 року між прокурором Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні №12024020200000250, та ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 336 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового засідання повністю визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, попросив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні попросив вказану угоду про визнання винуватості затвердити і призначити узгоджене в ній покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, від якого потерпілих немає.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні №12024020200000250 та обвинуваченим ОСОБА_4 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
Речові докази та витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст. 176, 177 КПК України суд не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України суд
Затвердити угоду від 31 грудня 2024 року, укладену між прокурором Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 12024020200000250 та ОСОБА_4 про визнання винуватості.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31 грудня 2024 року покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня затримання на виконання вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Роз'яснити ОСОБА_4 що відповідно до ч. 5 ст. 476 КПК України умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
В умовах дії воєнного стану відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1