Єдиний унікальний номер 142/792/24
Номер провадження 2/142/135/25
іменем України
23 січня 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Нестерука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, -
23 вересня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, в якій позивач просить суд змінити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 за в/листом 219/209/12 від 25.12.2012 року в розмірі 50 грн., та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , жит. АДРЕСА_1 на її користь аліменти в розмірі 1/4 всіх видів його доходів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно з дня подачі позовної заяви до суду до досягнення дитиною повноліття.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 16 грудня 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Маньківської сільської ради, Барського району, Вінницької області 01.02.2010 року. Позивач зазначає, що 25 грудня 2012 року шлюб між ними було розірвано та стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі 50 гривень щомісячно, що підтверджується рішенням суду та виконавчим листом за № 219/2094/12. Також позивач зазначає, що після реєтрації другого шлюбу її прізвище було змінено з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .Позивач також вказує, що дитина постійно проживала і проживає в даний час разом з нгею, повністю перебуває на її утриманні, відповідач не надає належної матеріальної допомоги для забезпечення нормального рівня проживання, навчання та розвитку дитину, а самостійно вона не може забезпечити такий рівень. Аліментів, які на даний час підлягають стягненню за відповідача за вищезгаданим рішенням суду в твердій грошовій сумі в розмірі 50 гривень для задоволення потреб дитини не вистачає. А тому позивач заетається з вимогою про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. Ввказує, що відповідач проходить службу в ЗСУ і частину доходу він міг би давати на утримання дитини. Позивач зазначає, що оскільки відповідач має постійний заробіток то сума аліментів має становити частину від усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23 вересня 2024 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 24 вересня 2024 року було направлено запит до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02 жовтня 2024 року на адресу суду від Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області надійшла відповідь за вих. № 264-Т від 02 жовтня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено по цивільній справі судове засідання на 14 годину 00 хвилин 30 жовтня 2024 року.
30 жовтня 2024 року судове засідання в в даній цивільній справі було відкладено на 09 годину 00 хвилин 09 грудня 2024 року у зв'язку з неявкою усіх сторін по справі.
09 грудня 2024 року судове засідання в даній цивільінй справі було відкладено на 11 годину 00 хвилин 23 січня 2025 року у зв'язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гордаш Н.М. в судове засідання 23 січня 2025 року не з'явились, проте на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому вона просить розглянути справу без їхньої з позивачем участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення в справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання по даній цивільінй справі не з'явився, та на адресу суду повернулися конверти, в яких відповідачу за встановленою судом адресою реєстрації його місця проживання в АДРЕСА_1 ,було направлено копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви з додатками та повістки про виклик в судове засідання, призначене на 30 жовтня 2024 року та на 12 грудня 2024 року з відміткою відділення поштового зв'язку про невручення по причині відсутності адресата за вказною адресою. Будь-яких заяв та клопотань, а також відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
В частині 1 ст. 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При цьому суд враховує норми ч. ч. 6-8 ст . 128 ЦПК України, аналіз положень яких вказує, що судова повістка разом із розпискою направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо в учасника справи відсутня офіційна електронна адреса або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та при цьому днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку або ж день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду на підставі наданих доказів судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Маньківці Барського району Вінницької області народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Маньківської сільської ради Барського району Вінницької області (а.с.8)
Відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2012 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 16 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Барського районного управління юстиції Вінницької області по актовому запису № 177, після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_7 , залишено прізвище “ ОСОБА_5 », неповнолітню дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на вихованні матері, ОСОБА_7 , вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 (п'ятдесят) гривень, щомісячно, починаючи з 20 листопада 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.6)
На виконання вказаного рішення суду Піщанським районнми судом Вінницької області 15 січня 2013 року було видано виконавчий лист (а.с.7)
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 01 березня 2017 року Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, вбачається, що після реєстрації шлюбу 01 березня 2017 року з ОСОБА_9 ОСОБА_7 змінила прзвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " (а.с.9)
Як слідує із довідки Гордіївського старостинського округу Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької облсаті № 88 від 01 липня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_3 (а.с.10)
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батьків та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як передбачено статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статей 182 СК України, так і положень статей 183,184 СК України.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів може тягнути і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач.
При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Обов'язок утримувати дитину це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживають діти, на їхнє утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказування.
Із урахуванням цього, доведеним є факт, що потреба в коштах для утримання і розвитку дітей істотно зросла, тому виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру шляхом зміни способу їх стягнення.
Спільна дитина сторін проживає разом із матір'ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по її утриманню та вихованню.
Як встановлено, судом рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 50 гривень на дитину щомісячно. При цьому суд враховує, що мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що, зокрема, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом з урахуванням віку дитини, якій виповнилося чотирнадцять років, складає 1598 грн 00 коп.
Суд наголошує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідач в судове засідання не з'явився, свої запереченян проти позовних вимог з відповідним їх обгрунтуванням суду не надав.
А тому, враховуючи, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який за віком та станом здоров'я може працювати та отримувати дохід, оскільки зворотнього під час судового розгляду не встановлено, беручи до уваги, що доказів здійснення утримання відповідачемінших дітей, непрацездатних дружини, батьків тощо суду не надано, за відсутності інших обставин, які мають істотне значення, суд приходить до висновку про можливість збільшення розміру аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Суд, враховуючи, що з моменту присудження аліментів дитина сторін підросла і витрати на її утримання зросли, беручи до уваги, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду у твердій грошорвій сумі не є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, що складала 50 гривень на дитну щомісячно, на 1/4 частку від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, оскільки визначений розмір аліментів є необхідним для забезпечення життєдіяльності неповнолітньої дитини сторін та збереження того рівня життя, який діти мають тоді, коли утримуються обома батьками та отримують надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька, у сім'ї.
Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішенням законної сили (п.23постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
А тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом повністю, враховуючи, що позивач звільненна від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаними позовними вимогами, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі, що складає 1211 грн 20 коп.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати понесенні нею за надання правничої допомоги допомоги в сумі 2500 гривень, на підтвердження чого надає квитанцію № 10 від 15 серпня 2024 року про отримання адвокатом Гордаш Н.М. від ОСОБА_1 гонорару за надання юридичної допомоги в розмірі 2500 гривень. (а.с. 12)
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат за надання правничої допомоги до позовної заяви долучено договір № 6 про надання правничої (юридичної) допомоги від 15 серпня 2024 року, укладений між адвокатом Гордаш Н. М. та клієнтом ОСОБА_1 , в п. 3.1. якого визначено, що на виконання положень даного договору за надання прававої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі обумовленому, окремою угодою, яка на момент підписання стане невід'ємною частиною даного договору (а.с.13-16).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про дійсну домовленість сторін про адвокатський гонорар та його розмір, містили розрахунок витрат за виконаний адвокатом обсяг робіт, зокрема не надано акту виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а в договорі про надання праввої допомоги відсутні підписи сторін, які б свідчили про їхнє волевиявлення на його укладення, у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 11, 12, 13, 76-81, 133, 141,223, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України,ст.ст.141, 150, 157, 180-184, 192 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити.
Змінити спосіб стягуваних з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , аліментів на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми в розмірі 50 (п'ятдесят) гривень, щомісячно, на частку від заробітку (доходу) батька дітей.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована в АДРЕСА_4 , та проживає в АДРЕСА_3 , РНОКППНОМЕР_5 , аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Відповідачу, який не з'явився в судове засідання копію заочного рішення направити в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана через Піщанський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_4 , та проживає в АДРЕСА_3 , РНОКППНОМЕР_5 ;
відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: