Справа №132/199/25
Провадження №2/132/326/25
Ухвала
Іменем України
22 січня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
До Калинівського районного суду Вінницької області 17.01.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 матеріли цієї позовної заяви передано на розгляд судді Карнауху Н.П.
Перевіривши подану позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що її необхідно залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 175 та 177 ЦПК України з таких підстав.
З позовної заяви вбачається, що позивачем в позовній заяві всупереч вимогам п. 2. ч. 3 ст. 175 ЦПК України не заначено відомості про наявність або відсутність у нього та відповідача електронного кабінету.
Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Водночас позивачем усі матеріали позовної заяви подано до суду в одному примірнику, копії цих матеріалів не додано.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення (ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це їх процесуальний обов'язок, який визначається положеннями ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 роз'яснено, що подані до суду позовні заяви чи заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом положень ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача (п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10).
Вартість спірного майна визначається, зокрема, за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 № 20).
Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Отже, ціна позову визначається ринковою вартістю майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (відповідним звітом про його оцінку).
Виходячи зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , в ній об'єднано дві самостійні позовні вимоги немайнового та майнового характеру: встановлення юридичного факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , на момент відкриття спадщини; визнання права власності на державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4369 га, в порядку спадкування за законом, вартістю відповідно до нормативної грошової оцінки 20994,33 грн.
Розмір судового збору за подання вимоги майнового характеру визначається зазначенням ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України цей обов'язок покладено виключно на позивача.
Частиною 4 ст. 134 ЦПК України передбачено, що суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становить 3028 грн.
Враховуючи згадані вище вимоги ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо ставок судового збору за подання вищевказаної позовної заяви позивачу ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір за дві самостійні вимоги немайнового та майнового характеру в розмірі 2422,4 грн. (3028 грн. Х 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб Х 2) за такими реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Калинівка/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA118999980313151206000002776; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Калинівський районний суд Вінницької області.
Водночас до позовної заяви ОСОБА_1 долучено квитанції про сплату судового збору на суму 605,6 грн. та 1211,2 грн. Тобто, позивачу необхідно додатково сплатити за вказаними вище реквізитами 605,6 грн.
Одночасно суддя вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.
Главою 89 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13).
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (абзац 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7).
У пункті 3.5 листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 роз'яснено, що оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177 та 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз'яснивши при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в цей строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала суду щодо визначення розміру судових витрат може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Н.П. Карнаух