Справа № 2а-1240 /2010
13 вересня 2010 року Краматорський міський суд Донецької області у складі
судді Бакуменко А.В.,
при секретарі Кісточка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАЇ ГУМВС України в Харьковській області, БДПС м. Ізюм НИРКО Сергія Володимировича про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та її скасування ,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому вказав, що у відношенні нього 23 липня 2010 року інспектором ДПС була винесена постанова та його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Із цією постановою не згоден і просить її скасувати, оскільки постанова є незаконною та необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи та не містить належних доказів його вини. Згідно постанови інспектора від 23 липня 2010 року, позивач о 8 годині 27 хвилин 23 липня 2010 року керуючи автомобілем “ ДЕО” на 643 км аш Київ-Харків-Довжанське перевищив допустиму швидкість на даній ділянці дороги на 38 км/год., рухався зі швидкістю 128 км/год. Швидкість вимірювалась технічними засобами. Проте інспектор ДПС упереджено не об'єктивно поставився до з'ясування обставин справи, незаконно визнав позивача винним у вчинені адміністративного правопорушення та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Таким чином, посадовою особою відповідача при винесені постанови про притягнення позивача до адністративної відповідальності були порушені вимоги ст.ст.245, 252, 268, 278-280 КУпАП. Вважає, що висновки інспектора не базуються на всесторонньому, повному, об'єктивному з'ясуванні обставин, у зв'язку з тим, висновки інспектора не відповідають фактичним обставинам справи. Просить суд визнати незаконною постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 23 липня2010 року серії АХ № 232113 та її скасувати, а провадження по справі закрити.
Позивач в судове засідання не з*явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовльнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, тому суд розглянув справу за наявних в ній доказах.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 02 травня 2010 року інспектором ДПС була винесена постанова про адміністративне правопорушення серії ВТ №123085 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу за те, що 02 травня 2010 року, позивач о 09 годині 30 хвилин 02 травня 2010 року керуючи автомобілем “Ленд Ровер” на 500 км. автодороги Харків-Сімферополь перевищив допустиму швидкість на даній ділянці дороги на 39 км/год., рухався зі швидкістю 119 км/год. Швидкість вимірювалась технічними засобами.
Вказана постанова не відповідає вимогам закону та винесена із його порушенням, тому підлягає скасуванню.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується в цілях виховання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення можна оскаржити, зокрема, в районний суд у порядку, визначенному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших субьєктів при здійсненні ними вдадних повноважень.
Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов'язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.
Діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у випадках їх фіксації, працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, або засобами фото- та кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Прилади типу “Беркут”, «Візір», «Сокол», «Іскра», якими проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ і керується ним безпосередньо. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам ст.14-1 КУпАП, а також не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень. До того ж, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості цих співробітників.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості цих співробітників.
У відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Вказаних документів до постанови додано не було, не наведені розміри похибок вимірювань, що у відповідності до вимог законодавства, перешкоджає використанню результатів вимірювань.
Інших доказів вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем, на якого законом покладений обов'язок доведення правомірності своїх дій, не надано суду яких-небудь доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, постанова про його притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 70, 71, 159, 162, 163, 171-2 КАС України, 222, 251, 255, 256, 268, 280, 287, 288 КУпАП, суд ,-
Позов ОСОБА_1 до Полтавської роти ДПС про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та її скасування - задовольнити повністю.
Визнати постанову від 23 липня 2010року серії АХ № 232113 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст. 122 ч.1 КУпАП, - незаконною і її скасувати, а провадження по справі закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Краматорського міського суду А.В. Бакуменко