Справа №572/1759/24
Провадження № 2/571/17/2025
09 січня 2025 року с-ще Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі судді Верзун О.П. за участю секретаря судового засідання Шупрудько І.М., представника позивача - адвоката Попової І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
Представник позивача звернулася до суду з позовом, вказуючи, що заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2017 року в справі № 692/75/17 розірвано шлюб між сторонами, зареєстрований 21 листопада 2015 року Борівською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області, стягнуто із відповідача на користь позивача, аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 січня 2017 року до досягнення старшою дитиною повноліття. Відповідач свій обов'язок по утриманню дітей не виконує, з дітьми не спілкується, аліменти за рішенням суду не сплачує, у зв'язку з чим в нього наявна заборгованість зі сплати аліментів станом на січень 2024 року в розмірі 253 764, 59 грн. Просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, позивач просить стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2018 року по січень 2024 року включно в розмірі 253 764, 59 грн.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили задоволити позов повністю.
Відповідач на неодноразові виклики в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся згідно закону, про що свідчать поштові повідомлення та оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив.
Представник органу опіки та піклування Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, якою просить розглянути справу без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав. Спірні відносини виникли з сімейних, зокрема належного виконання батьківських обов'язків щодо виховання, піклування та утримання дітей. Вказані відносини регулюються нормами міжнародного права та Сімейного Кодексу України.
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.62-63)
Позивач стверджує, що відповідач вихованням дітей не займається, не проявляє батьківської турботи, не цікавиться їх долею та здоров'ям, матеріально не забезпечує, діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні.
Навпаки, відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Крім того, постійно надсилає повідомлення з погрозами їй та її чоловіку, в яких ображає, погрожує фізичною розправою, а також в телефонних розмовах постійно погрожує позивачу, у зв'язку з чим остання звернулась із заявою про вчинення відносно неї злочину.
Судом також достовірно встановлено, що 28.02.2017 заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2017 року в справі № 692/75/17 шлюб між сторонами, зареєстрований 21 листопада 2015 року Борівською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області розірвано та одночасно стягнуто із відповідача на користь позивача, аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 січня 2017 року до досягнення старшою дитиною повноліття. Рішення вступило в законну силу 15.03.20217 (а.с.53-54).
Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого Рокитнівським відділом державної виконавчої служби у Сарненському району Рівненської Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, сукупний розмір заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати аліментів станом на січень 2024 року становить 253764,59 грн. (а.с.49-50)
Як вбачається з характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 5 класу ЗЗСО І-ІІ ступенів с. Михайлівка, мати приділяє належну увагу вихованню сина, регулярно відвідує батьківські збори, допомагає в організації позакласних заходів, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну. За весь час навчання батько. ОСОБА_2 , з класним керівником не спілкувався, на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся.(а.с.46)
Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учня 3 класу ЗЗСО І-ІІ ступенів с. Михайлівка, мати приділяє належну увагу вихованню сина, систематично відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами сина, стосунками з однокласниками, його самопочуттям. Позивач користується авторитетом серед батьків. Батька - ОСОБА_2 в школі жодного разу не бачили: не приходив, не телефонував, не цікавився життям та навчанням сина ОСОБА_4 . Хлопчик батька ніколи не згадує.(а.с.47)
Зі змісту ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
З роз'яснень, які містяться в пунктах 15-17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Тлумачення пункту 2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 500/6325/17, постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в справі №523/11247/19.
Згідно затвердженого рішенням виконавчого комітету Великохутірської сільської ради від 2302.2024 року №25 висновку, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей, який ґрунтується на тому, що батько участі у вихованні дітей не бере через небажання колишньої дружити, тобто позивача по справі.
Однак, такий висновок носить рекомендаційний характер, який має досліджуватись у комплексі із іншими доказами.
Верховний Суд вказує, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Проте, ні стороною позивача, ні органом опіки піклування не було доведено, що в даному спорі невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків має місце саме з вини останнього та свідомо з його боку.
Суд звертає увагу на ту обставину, що у висновку органу опіки та піклування Великохутріської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, затвердженого рішенням виконкому № 25 від 23.02.2024 йдеться про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Проте, вказаний висновок не підтверджується посиланням на обставини та доказами на підтвердження існування обставин, за яких ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав на обох дітей. Так, орган опіки та піклування у висновку посилається на пояснення ОСОБА_2 про те? що він є безробітним, а тому не сплачує аліменти на утримання дітей, участі у вихованні дітей не бере через небажання колишньої дружини. Отже, орган опіки та піклування, формуючи висновок, не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях вказував на небажання колишньої дружини щодо його участі у вихованні дітей. Надаючи висновок, орган опіки та піклування не перевірив відомості щодо матеріального стану відповідача, його стану здоров'я, наявності чи відсутності перешкод до участі у житті та вихованні дітей, не обстежено місце проживання відповідача та можливість здійснювати свої батьківські обов'язки, наявність чи відсутність перешкод цьому. З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що в даному спорі має місце свідоме та умисне нехтування відповідачем своїми батьківськими правами ( а.с. 27-30).
Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно існують конфліктні, неприязні відносини, у зв'язку з чим позивачка зверталась у поліцію із заявами про вчинення злочину. Подання вказаних заяв передувало зверненню до суду з цим позовом ( а.с. 25-26).
Пояснення сусідів: ОСОБА_8 від 15.01.2024, ОСОБА_9 від 16.01.2024, ОСОБА_10 від 15.01.2024 стосуються подій минулого, тобто в той час, як сторони проживали однією сім'єю у шлюбі у с. Рождественське, Золотоніського району Черкаської області в період з липня 2016 року по лютий 2017 року. На даний час, встановлено, що шлюб між сторонами розірвано судом, останні проживають окремо у різних населених пунктах Золотоніського району Черкаської області. Позивач, як вбачається із висновку органу опіки та піклування, акту обстеження житлово-побутових умов її проживання, проживає зі своїм нинішнім чоловіком ОСОБА_11 , який є військовослужбовцем ЗСУ; батько дітей з ними не спілкується. Діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з нею та вітчимом.
Посилання позивача на те, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Так, постанова Драбівського районного суду Черкаської області від 06.12.2016 стосується вчинення особою 1 домашнього насильства відносно дружини - особи 2, що мало місце 10.09.2016, а в іншому випадку, як вбачається із постанови Драбівського районного суду від 19.06.2023- домашнього насильства особою 1 відносно вітчима особи 2. Як одна, так і друга містить відомості про знеособлених осіб, що не дає можливості встановити, що такі порушення стосуються відповідача по справі, до того ж не стосуються факту неналежного виконання батьківських обов'язків. Більше того, в силу вимог ст. 39 КУпАП, якщо особа піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинить нового адміністративного правопорушення, вона вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Відомості про притягнення знеособленої особи 1 до адміністративної відповідальності за ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП не є предметом доказування у даному спорі, так як стосуються правовідносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та за відсутності інших, конкрентних даних не можуть бути доказом у підтвердження характоризуючих даних про особу відповідача, зокрема.
Відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських прав відповідача матеріали справи не містять.
За клопотанням позивача, судом було надано можливість малолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути заслуханим судом. З наданих пояснень судом встановлено, що діти відчувають образу на поведінку батька, який одного разу стояв біля магазину, але до них не звернувся та не підійшов. Діти опитувалися в режимі відеоконференції, а не безпосердньо судом, що не виключало можливість стороннього впливу на дітей. Разом з тим, пояснення дітей судом оцінюються в сукупності із іншими встановленими в судовому засіданні фактами.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька/мати спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд згідно роз'яснень, які містяться в п.18 указаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, оскільки позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б доводили факт свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків щодо дітей, суд вважає, що вимога щодо позбавлення батьківських прав є безпідставною, а тому в цій частині позовна заява до задоволення не підлягає.
Разом з тим, відповідно до ст.196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки відповідач не з'явився в судове засідання та не надав доказів про те, що не мав можливості сплачувати аліменти у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, а також, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, що призвело до виникнення боргу зі сплати аліментів та дає підстави для нарахування пені, суд дійшов до висновку, що доводи позивача у цій частині позову не є спростованими, а тому підлягають до задоволення.
Таким чином, відповідач без поважних причин ухиляється від покладеного на нього статтею 180 Сімейного кодексу України обов'язку утримувати неповнолітніх дітей.
Враховуючи, що відповідач, як батько, зобов'язаний забезпечити достатній для дітей фізичний, духовний та соціальний розвиток, однак, без поважних причин ухиляється від грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність вини відповідача у простроченні сплати аліментів та утворенні заборгованості за аліментами.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Саме така правова позиція 25 квітня 2018 року висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37 цс 18).
Суд приймає поданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, що проведений відповідно до вимог законодавства за формулою: загальна сума неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів = сума несплачених аліментів * 1% (пені) * на кількість днів прострочення сплати аліментів. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, інший розрахунок наданий не був.
Водночас, враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.169 СК України, розмір неустойки (пені) не може перевищувати загальний розмір заборгованості за аліментами, сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 253 764,59 грн.
Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Враховуючи, що в силу п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору за категорією спорів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 2537,65 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст.150, 155, п.2 ч.1 ст.164, 165, 166, 180, 196 Сімейного кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 253 764,59 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2537,65 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Рівненськогоапеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, місцезнаходження: 19854, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Великий Хутір, вул. Куниці С., 10, код ЄДРПОУ 04408583.
Повний текст рішення виготовлено 20.01.2025.
Суддя: