Справа 688/231/25
№ 1-в/688/57/25
Ухвала
Іменем України
23 січня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника ДУ «ШВК (№ 98)» ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка в режимі відеоконференції заяву про приведення вироку до вимог закону і визначення остаточної міри покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,
встановив:
засуджений ОСОБА_5 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про приведення вироку Краматорського міського суду Донецькоїобласті від 03.12.2014 року відносно нього до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-ІХ, і визначення остаточної міри покарання.
Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав заяву про його проведення без його участі.
В судовому засіданні представник ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)» ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 проти задоволення заяви засудженого не заперечували.
З'ясувавши думки представника державної установи та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява засудженого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, а саме - місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, має право вирішувати питання, тому числі, про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.2 і 3 ст.74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті цього Кодексу, має право вирішувати питання про усякого роду сумніви і протиріччя, які виникають при виконанні вироку.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.539 КПК України питання, передбачені п.13 ч.1 ст.537 КПК України, вирішуються судом в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, передбачені п.14 ч.1 ст.537 КПК України судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 відбуває призначене йому покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)», що надає Шепетівському міськрайонному суду Хмельницької області право розглянути подану ним заяву.
Судом встановлено, що вироком Краматорського міського суду Донецькоїобласті від 03.12.2014 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст.115 КК України до покарання у виді 12 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн за вчинення крадіжки 06.09.2014 року на суму 629,28 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Відповідно до розпорядження вирок Краматорського міського суду Донецькоїобласті від 03.12.2014 року набрав законної сили 06.01.2015 року та підлягав негайному виконанню.
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 29.02.2016 року зараховано засудженому ОСОБА_5 в строк відбування покарання за вироком Краматорського міського суду Донецькоїобласті від 03.12.2014 року строк попереднього ув'язнення з 10.09.2014 року по 06.01.2015 року.
Разом з тим Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон України № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст.190, ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібним викраденням чужого майна і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 185, 190 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, шахрайство наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), шахрайство за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць),установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2014 року становили 1218 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відтак, оскільки ОСОБА_5 вчинив 06.09.2014 року крадіжку чужого майна на суму 629,28 грн, тобто розміром до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, він підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Краматорського міського суду Донецькоїобласті від 03.12.2014 року за ч. 1 ст. 185 КК України.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 слід вважати таким, що відбуває покарання, призначене за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 03.12.2014 року за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 12 років позбавлення волі.
Керуючись ст. 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Привести вирок Краматорського міського суду Донецькоїобласті від 03 грудня 2014 року щодо ОСОБА_5 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного вироком Краматорського міського суду Донецькоїобласті від 03 грудня 2014 року за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Вважати ОСОБА_5 таким, що відбуває покарання, призначене за вироком Краматорського міського суду Донецькоїобласті від 03 грудня 2014 року за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 12 років позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Суддя: ОСОБА_6