Провадження № 3/679/30/2025
Справа № 679/2006/24
23 січня 2025 року м. Нетішин
Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Томілін О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учня Нетішинського професійного ліцею, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП,
встановив:
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №238159 від 12.12.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Згідно з протоколом, неповнолітній ОСОБА_1 об 11.20 год. 12.12.2024 року по пр. Незалежності, 2, в м. Нетішин Хмельницької області на території НПЛ курив сигарету, чим порушив п.3 ст. 13 ЗУ «Про захист щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та інші спеціальні заходи щодо впливу на здоров'я населення», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 175-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з*явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, не встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175-1 КУпАП.
Так, судом встановлено, що працівниками ВП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області не залучено під час складання адміністративного протоколу свідків, не додано до матеріалів справи будь-яких доказів, зокрема, вилучених сигарет (сигарети), відеофіксації правопорушення або інших доказів, які б доводили факт паління сигарети неповнолітнім ОСОБА_1 на території НПЛ.
Сам факт письмової вказівки неповнолітнім ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення про визнання своєї вини за відсутності представників закладу освіти, батьків, психолога тощо та за вимогою працівника поліції суд не може приймати як належний доказ скоєння правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , є неповнолітнім, що надає справі особливого значення з приводу дотримання його прав.
Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію», проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Разом з цим протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 175-1 КУпАП серії ВАД №238159 щодо неповнолітнього ОСОБА_1 складено 12.12.2024 і будь-яких відомостей, що під час складання вказаного протоколу та відібрання письмових пояснень у протоколі були присутні один з батьків неповнолітнього, інший законний представник або педагог матеріали справи не містять.
Крім того, інших відомостей, належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 матеріали провадження не містять.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, вважаю за необхідне провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 175-1, 245, 251, 252, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, суд,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом десяти днів із дня її винесення.
Суддя О.М.Томілін