Справа № 454/4265/24
22.01.2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л.Ю. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби в Червоноградському районі Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції,
Заявник звернувся в суд з даною скаргою та просить суд визнати дії державного виконавця Сокальського відділу ДВС в Червоноградському районі ЗМУМЮ Галій В.В. щодо здійснення розрахунків заборгованості з аліментів за виконавчим листом №2-1416/10 від 27.09.2010р. за період з серпня 2021р. по вересень 2024р. та зобов'язати державного виконавця здійснити повторне проведення розрахунку заборгованості з аліментів з урахування сплачених ним коштів.
Свої вимоги мотивує наступним.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист№2-1416/10 від 27.09.2010р.
14.05.2024р. Сокальським відділом ДВС відкрито виконавче провадження №43318376. З цього часу ОСОБА_1 сплачує аліменти на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 а остання добровільно повідомляла виконавчу службу про відсутність заборгованості. Однак у вересні 2024 року йому стало відомо про наявність заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні в розмірі 115931,23грн., державним виконавцем надано розрахунок заборгованості. Зазначає, що протягом 2021 - 2024 року ним було сплачено 92500грн., що встановлено зі звітів із транзакції по його рахунку. Окрім того зазначає, що ОСОБА_2 в усних розмовах визнає що отримує кошти проте відмовляється подавати заяву до виконавчої служби про відсутність заборгованості. Не погоджуючись із таким розрахунком ОСОБА_1 подав заяву на ім'я начальника Сокальського відділу ДВС про необхідність перерахунку заборгованості та надав роздруківку зі свого банківського рахунку із зазначенням дати та суми платежів. Проте йому було відмовлено у проведені перерахунку та зарахуванні сплачених коштів ,у зв'язку із чим він змушений звернутися до суду із даною скаргою.
У відзиві на скаргу, подану в.о. начальника Сокальського відділу ДВС в Червоноградському районі ЗМУМЮ, просить суд відмовити у скарзі, вважає таку безпідставною, надуманою, та такою, що не підлягає до задоволення.
В своє обгрунтування зазначає, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження АСВП №43318376 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
03.09.2024 року державним виконавцем було проведено розрахунок заборгованості по аліментах та встановлено, що сума боргу складає 115931,23грн. Однак боржник звернувся із заявою про перерахунок коштів та надав виписки з банківського рахунку на 30арк. Однак згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 від 02.04.2012р. виписки з банківських установ не можуть братися до уваги при проведені розрахунку заборгованості оскільки у них не зазначено ПІП отримувача коштів, відсутнє призначення платежу, тощо. Більше того, стягувач не повідомила про сплату боржником коштів за аліментні зобов'язання, тому у діях державного виконавця не вбачається бездіяльність.
Ухвалою суду від 09.12.2024р. зобов'язано АТ КБ "Приватбанк" надати суду інформацію про зарахування коштів та поповнення рахунку ОСОБА_2 , на її картку № НОМЕР_1 за період з 01.07.2021 року по 01.09.2024р., платником яких є ОСОБА_1 .
Сторони в судове засідання не прибули, суду надано заяви про розгляд справи у їхній відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
За приписами частини 1 статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається із матеріалів справи 02.09.2010 року Сокальським районним судом Львівської області винесено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходу громадян для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
З метою примусового виконання цього рішення суду був виданий виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Сокальського відділу ДВС в Червоноградському районі ЗМУМЮ.
03.09.2024р. у виконавчому провадженні старшим державним виконавцем Сокальського відділу ДВС в Червоноградському районі ЗМУМЮ Галій В.В. здійснено розрахунок заборгованості за серпень 2021р. по вересень 2024р. та встановлено наявність у ОСОБА_1 заборгованості в сумі 115931,23грн.
Не погоджуючись із таким розрахунком ОСОБА_1 надав у виконавчу службу Звіт по транзакціях по картковому рахунку, однак таки не був взятий до уваги оскільки в таких перерахунках не було зазначено особа отримувача, призначення платежу, що суперечить Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 від 02.04.2012р. затвердженої МЮУ.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
Особливості виконання судових рішень про стягнення аліментів на дітей визначені СК України, Законом № 1404-VІІІ.
Статтею 71 Закону № 1404-VІІІ визначено порядок стягнення аліментів, зокрема, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
Із матеріалів справи судом встановлено, що у даній ситуації між боржником та державним виконавцем наявний спір щодо розміру заборгованості за аліментами, оскільки боржник такі сплачував у добровільному порядку на рахунок стягувача, тому відповідно до вимог частини третьої статті 195 СК України покладає обов'язок на суд перевірити належним чином усі докази та здійснити правильний розрахунок цієї заборгованості.
Верховний Суд неодноразово розглядав питання щодо врахування виконавчою службою добровільно сплачених боржником аліментів у рахунок аліментних зобов'язань за відповідним судовим рішенням.
Раніше існувала судова практика, згідно з якою кошти, сплачені одним з батьків добровільно на утримання дитини без зазначення призначення платежу, не зараховувалися як сплата аліментів. Це означало, що такі платежі не враховувалися при визначенні заборгованості за аліментами.
Сьогодні судова практика змінена для забезпечення більшої справедливості та прозорості у питаннях сплати аліментів.
У постановах від 18.11.2020 у справі № 648/1102/19 та від 26.05.2021 у справі № 569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
У постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 199/2951/21 зроблено висновок про те, що між стягувачем і боржником немає інших грошових зобов'язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів. Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.
Так із матеріалів справи встановлено, що 03.09.2024р. у виконавчому провадженні старшим державним виконавцем Сокальського відділу ДВС в Червоноградському районі ЗМУМЮ Галій В.В. здійснено розрахунок заборгованості по аліментах та встановлено борг
у ОСОБА_1 в сумі 115931,23грн.
Однак не погоджуючись із такою сумою ОСОБА_1 надав суду Звіт по транзакціях по картковому рахунку, який був даний ретельній перевірці шляхом запитів до банківської установи.
Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк», що надійшла до суду 15.01.2025р., встановлено, що за період з 01.07.2021р. по 01.09.2024р. на рахунок ОСОБА_4 були зарахування коштів від ОСОБА_5 , долучено виписку по її рахунку.
Будь-яких доказів наявності інших зобов'язань перед стягувачем суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника.
Наведене вище свідчить про добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів, враховуючи, що боржник надав численні копії Звіту по транзакціях по картковому рахунку про здійснення ним платежів на користь стягувача, проте у таких звітах не було зазначено ПІБ отримувача та призначення платежу, у зв'язку з чим, у державного виконавця не було підстав враховувати дані перекази під час визначення заборгованості зі сплати аліментів, оскільки це суперечить Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця, пов'язаних з неналежною перевіркою наданих боржником копій документів, які підтверджують направлення ним грошових переказів на ім'я стягувача в рахунок сплати аліментів.
Реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, що переглядається, та доказів, поданих учасниками справи, суд дійшов висновку, що систематичні грошові перекази боржника на рахунок стягувача, які підтверджені банківською установою, були надані на підтвердження сплати аліментів, тому такі перекази мають бути перевірені та враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами сплачені на користь ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги боржника а саме здійснення повторних розрахунків заборгованості з аліментів за виконавчим листом №2-1416/10 від 27.09.2010р. за період з серпня 2021р. по вересень 2024р. та здійснивши неналежну перевірку наданої банком інформації про переказ коштів врахувати сплачені кошти боржником на користь стягувача як аліментні зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 2,4,10,18,447-451,453ЦПК України, суд,-
Скаргу задовольнити частково.
Зобов'язати старшого державного виконавця Сокальського відділу ДВС в Червоноградському районі ЗМУМЮ Галій В.В. здійснити перерахунок за аліментами в межах виконавчого провадження ВП №43318376 за виконавчим листом №2-1416/10 від 27.09.2010р. за період з серпня 2021р. по вересень 2024р. та здійснивши неналежну перевірку наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 15.01.2025р. про переказ коштів, врахувати сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 кошти по сплаті аліментів.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів з дня її підписання, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Головуючий: Л. Ю. Фарина