Справа №443/1786/24
Провадження №2/443/78/25
іменем України
16 січня 2025 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - територіальна громада села Бринці Церковні в особі Ходорівської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, площею 2,34 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №070080/267 від 14.04.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №143 від 19.03.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Вибранівській сільській раді за №141.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся по батьковій лінії ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради площею 2,34 умовних кадастрових гектари, що належало померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №070080/267 від 14.04.1997 року. Згідно довідки Ходорівської міської ради №158 від 14.04.2023 року, ОСОБА_4 дійсно була прописана і постійно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільно з нею в спадковому будинку на день її смерті проживали її чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_3 , невістка ОСОБА_6 та Онук ОСОБА_1 . У Вибранівській сільській раді, заповіту від Качмарської Меланії не посвідчувалося. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 були її чоловік ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 , однак останній спадщину не прийняв у жоден із передбачених законом способів. Натомість, ОСОБА_5 займався похороном своєї дружини та вступив в управління та володіння спадковим майном. Про відмову від спадщини він не заявляв, а тому на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, вважається таким, що її прийняв, однак юридично не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дідусь по батьковій лінії ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, площею 2,34 умовних кадастрових гектари, що він фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_8 , однак юридично не оформив своїх спадкових прав. Згідно довідки Ходорівської міської ради №56 від 01.02.2024 року, ОСОБА_5 був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_5 у Вибранівській сільській раді заповіту не посвідчувалося. На момент смерті ОСОБА_5 разом з ним постійно проживали та були зареєстровані його син ОСОБА_3 , невістка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_1 . Зазначає, що на момент смерті ОСОБА_5 спадкоємцем першої черги спадкування за законом був його син ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, оскільки постійно проживав із ним на час відкриття спадщини та не відмовлявся від спадкового майна, однак юридично спадщину він не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, площею 2,34 умовних кадастрових гектари, що він фактично успадкував після смерті свого батька ОСОБА_5 , однак юридично не оформив своїх спадкових прав. У визначений законом термін він звернувся в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу № 370/2017 року.
Він вирішив юридично оформити спадкові права відносно земельної частки (паю) після смерті свого батька, але при зверненні в Жидачівську державну нотаріальну контору нотаріус відмовив йому, у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), що знаходиться на території Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належав матері ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син - ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.
За таких обставин він змушений звертатися до суду з вимогою про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 23.10.2024 року в порядку витребування доказів зобов'язано Жидачівську державну нотаріальну контору Львівської області в особі завідувача в строк до 10 листопада 2024 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи №370/2017, яка заводилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
05.11.2024 року завідувачем Жидачівської ДНК Матусеком В.В. надіслано копію спадкової справи №370/2017, яка заводилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою від 05.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому, просив позов задоволити.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, 31.10.2024 року подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України йому зрозумілі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі їхнього представника та винести рішення за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено такі обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.8).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , 18.02.1978 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9).
Як видно із свідоцтва про народження, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.10).
Як вбачається з копії паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.5 на звороті), останній зареєстрований за адресою: с.Вибранівка, з 06.05.1997 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача по батьковій лінії ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим Вибранівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 15.02.2002 року (а.с.11, 52).
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради площею 2,34 умовних кадастрових гектари, що належало померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №070080/267 від 14.04.1997 року (а.с.20).
За життя ОСОБА_11 , 05.12.2001 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Вибранівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №141, згідно якого остання заповіла усе своє майно - ОСОБА_6 (а.с.63).
Згідно довідок Ходорівської міської ради №158 від 14.04.2023 року та №487 від 27.07.2017 року, ОСОБА_4 дійсно була прописана і постійно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільно з нею в спадковому будинку на день її смерті проживали її чоловік ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), син ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), невістка ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), Онук ОСОБА_1 (а.с.12).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Відповідно до ч.1 ст.534 ЦК УРСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_6 спадщину за заповітом після смерті своєї свекрухи ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийняла у жоден із передбаченим законом способів (ст.549 ЦК УРСР 1963 року), що також підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №74584954 від 02.11.2024 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 17.08.2016 року (а.с.17, 50).
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №79167271 від 15.11.2024 року, відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.78).
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 були її чоловік ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 , однак останній спадщину не прийняв у жоден із передбачених законом способів (ст.549 ЦК УРСР 1963 року).
Натомість, чоловік покійної ОСОБА_5 фактично вступив в управління та володіння спадковим майно, про відмову від спадщини він не заявляв, а тому на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, вважається таким, що її прийняв, однак юридично не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивача по батьковій лінії ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 , виданим Вибранівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 09.01.2006 року (а.с.14, 51).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, площею 2,34 умовних кадастрових гектари, що він фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_8 , однак юридично не оформив своїх спадкових прав.
Згідно довідки Ходорівської міської ради №56 від 01.02.2024 року, ОСОБА_5 був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_5 у Вибранівській сільській раді заповіту не посвідчувалося. На момент смерті ОСОБА_5 разом з ним постійно проживали та були зареєстровані його син ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), невістка ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та онук ОСОБА_1 .
Оскільки заповіту ОСОБА_5 не залишав, то спадкування відбулося за законом.
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
На момент смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємцем першої черги спадкування за законом був його син - ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, оскільки постійно проживав із ним на час відкриття спадщини та не відмовлявся від спадкового майна, однак юридично спадщину він не оформив, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №74584480 від 02.11.2024 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 від 07.03.2017 року, виданим виконавчим комітетом Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області від 07.03.2017 року (а.с.18, 49).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, площею 2,34 умовних кадастрових гектари, що він фактично успадкував після смерті свого батька ОСОБА_5 , однак юридично не оформив своїх спадкових прав.
Згідно довідки Ходорівської міської ради №490 від 27.07.2017 року, ОСОБА_3 був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від імені ОСОБА_3 у Вибранівській сільській раді заповіту не посвідчувалося. На момент смерті ОСОБА_3 разом з ним постійно проживали син ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_12 , онучка ОСОБА_13 , дочка невістки ОСОБА_14 , дочка невістки ОСОБА_15 (а.с.65).
Оскільки заповіту ОСОБА_3 не залишав, то спадкування відбулося за законом.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 були його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки дружина покійного - ОСОБА_6 померла раніше за чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.17).
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено, що син покійного ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_2 , спадщину за законом після смерті свого батька, у жоден із передбачених законом способів не прийняв, що підтверджується поданою ним письмовою заявою (а.с.42).
Натомість син покійного - ОСОБА_1 у визначений законом термін звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу №370/2017 (а.с.19, 47-71).
Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч.ч. 5,6 ст.1273 ЦК України).
Як вбачається із письмової заяви ОСОБА_2 , яка міститься в матеріалах спадкової справи №370/2017 (а.с.53), останній повідомляє, що йому відомо про відкриття спадщини після смерті його чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Цією заяво повідомляє, що спадщину він не приймає, на її оформлення не претендує. Відмовляється від належної йому за законом частки в спадщині в користь сина померлого - ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається із матеріалів спадкової справи №370/2017із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 звертався тільки позивач (а.с.48).
З метою оформлення права власності на спадкове майно, а саме на земельну частку (пай) розміром 2,34 умовних кадастрових гектарів на території Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, постановою державного постановою державного нотаріуса Жидачівської ДНК Матусека В.В. №412/02-31 від 30.09.2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Вибранівської сільської ради, Стрийського району (Жидачівського району), Львівської області що належав матері ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син - ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав (а.с.22).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивач стверджує, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно втрачено, що відповідачем не заперечується.
Доказом того, що покійна ОСОБА_4 отримала право на середню земельну частку (пай), маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №070080/267, зареєстрованого 14.04.1997 року, реєстраційний номер 141, площа земельної ділянки - 2,34 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката рішення розпорядження голови Жидачівської райдержадміністрації від 19.03.1997 року №143, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №2113/15-23 від 14.07.2023 (а.с.20).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за Качмарська Меланія у відділі не зареєстровано.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вибранівської сільської ради Стрийського району Львівської області..
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, площею 2,34 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №070080/267 від 14.04.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №143 від 19.03.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Вибранівській сільській раді за №141.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 січня 2025 року.
Головуючий суддя С.І. Сливка