Єдиний унікальний номер №943/17/25
Провадження № 2/943/651/2025
22 січня 2025 року
Суддя Буського районного суду Львівської області Б.М. Журибіда, розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ про зобов'язання припинити дію, скасувати повідомлення про припинення споживання природного газу та зобов'язати вчинити дію.
Також ОСОБА_1 подала клопотання про забезпечення позову, просить заборонити ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ припинити постачання газу до належного їй житлового будинку.
Представник відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» надіслав заперечення на заяву позивачки про забезпечення позову. Просить відмовити у задоволенні такої заяви, оскільки застосування обраних позивачкою заходів забезпечення позову буде фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, суд фактично частково вирішить спір по суті, без з'ясування обставин справи та перевірки ix доказами, що є неправомірним, оскільки вимога про забезпечення позову тотожна позовній вимозі №3 позовної заяви - заборонити відповідачу-1 вчиняти дії, передбачені в повідомленні про припинення споживання природного газу від 25.12.2024.
В силу процесуальних норм частини другої статті 153 і частини другої статі 247 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, а тому фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їхній сукупності, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, № 9 (далі - постанови Пленуму ВСУ), забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму ВСУ, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 6 вказаної постанови Пленуму ВСУ передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Із зазначених заявником обставин суд не вбачає підстав для застосування вказаних заявником заходів забезпечення позову, виходячи з того, що фактично заявник у заяві про забезпечення позову просить розглянути спір по суті за заявленою нею позовною вимогою у даній цивільній справі, що є неприпустимим та є виходом за межі такої процесуальної дії, як застосування заходу забезпечення, порушує принцип змагальності сторін.
Підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заява про забезпечення позову, не мають в даному випадку правового значення, оскільки самі вимоги є тотожними.
З позовної заяви встановлено, що позивач просить заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України» припиняти постачання газу до житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, до моменту вирішення справи по суті. Аналогічна вимога міститься і в заяві про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначена норма закону містить пряму заборону суду вживати заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Крім того, заявник не обґрунтувала неможливості виконання рішення про задоволення позову у разі незастосування вказаного нею заходу забезпечення.
Окрім того, застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках.
Заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, її доводи мають підтверджуватися доказами. Позивач зобов'язаний довести, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має дотримуватися балансу прав та інтересів сторін спору, вживати заходи забезпечення позову лише у разі співмірності вимог заяви вимогам позову та лише за умови дотримання принципу правомірного обмеження прав та інтересів протилежної сторони спору.
З врахуванням вищенаведеного, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 157, 259, 260 ЦПК України, суддя -
постановив :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 943/17/25, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Суддя Журибіда Б. М.