Справа № 333/8487/24
Провадження № 2-о/333/33/25
20 січня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., заявниці ОСОБА_1 , її представника - адвоката Кукурудз Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кукурудз Романа Орестовича про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради,
26.09.2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кукурудз Р.О. через систему «Електронний суд» звернулася до суду із вищевказаною заявою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частини даної кваптири, яка належала на праві власності матері заявниці - ОСОБА_4 , була успадкована її чоловіком (батьком заявниці) ОСОБА_3 , котрий прийняв спадщину, але за життя не оформив своїх спадкових прав. Батько заявниці заповіт не залишав. Наявні ще спадкоємці, окрім заявниці, її рідна сестра - ОСОБА_2 , яка на спадщину не претендує, із заявою до нотаріуса не зверталась. Спадщину прийняла заявниця, так як з 21.04.2023 року проживала разом зі спадкодавицем однією сім'єю до часу відкриття спадщини, здійснювала догляд за батьком. Проте отримати спадщину не може через неможливість, окрім як через судове рішення, довести факт спільного проживання з померлим ОСОБА_3 , так як була зареєстрована за іншою адресою, а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . При зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадщини заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що заявницею не надано документів, які б підтверджували факт її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. На підставі зазначеного, заявниця змушена звернутися до суду, оскільки іншим позасудовим шляхом довести факт її спільного проживання з померлим ОСОБА_3 на момет смерті останнього не можливо. Встановлення даного факту породжує для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину. Іншої можливості встановити цей факт заявниця не має.
Ухвалою судді від 26.09.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено до судового розгляду. Витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.11.2024 року на виконання вимог ухвали суду надійшла спадкова справа № 104/2024, заведена після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвоката Кукурудз Р.О. просили заяву задовольнити з підстав, викладених у ній. Заявниця додатково суду пояснила, що після смерті її матері у квітні 2023 році, у зв'язку з тим, що її батько за станом свого здоров'я був не взмозі самостійно себе обслуговувати та потребував постійного стороннього догляду, враховуючи той факт, що заявниця мешкала сама та мала вже дорослих дітей, зі згоди її сестри ОСОБА_2 та її чоловіка, було прийнято рішення що до батька переїде заявниця та буде забезпечувати йому постійний довічний догляд, тоді як родина сестри надаватиме додаткову фінансову допомогу. З 21.04.2023 року ОСОБА_1 переїхала до квартири батька, того ж дня її сестра та її чоловік допомогли їй перевести туди її одяг, інші особисті речі, а також речі для професійних занять. З батьком заявниця постійно проживала та доглядала останнього до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, 04.11.2024 року надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що вона є рідною сестрою заявниці. Наразі виникло питання в оформленні спадщини, проте сестра не була зареєстрована разом з батьком. Догляд за батьком здійснювала сестра, а вона з чоловіком допомогали матеріально. На спадщину вона не претендує, із заявою до нотаріуса не зверталась. Спір щодо квартири відсутній. Просить розглянути заяву без її участі.
Представник заінтересованої особи - Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи його без участі, за умови доведення заявницею всх обставин, на які вона посилається, то у вирішенні даної справи покладається на розсуду суду.
Вислухавши пояснення заявниці та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками заявниці є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , виданим Бюро запису актів громадянського стану м. Запоріжжя Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради депутатів трудящих м. Запоріжжя Запорізької області 21.01.1964 року.
05.05.1990 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим відділом запису актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 21.04.2023 року, мати заявниці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Батько заявниці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 27.11.2023 року.
Спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за № 104/2024 заведена у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю.
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , 25.11.2023 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. звернулася ОСОБА_1 .
З роз'яснення про оформлення спадщини від 30.08.2024 року, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, оскільки спадкоємцем не надано нотаріусу документів, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є сусідом померлих батьків заявниці, багато років був знайомий як з її батьками, так із заявницею та її сестрою. Після погрішення стану здоров'я батька заявниці остання в квітні 2023 року переїхала до нього та постійно з ним мешкала, здійснювала за ним догляд, до самого дня його смерті. Він неодноразового в той час бував у них в квартирі, бачив особисті речі заявниці, оскільки він товаришує з заявницею, то допомогав їй в побутових питаннях, вранці вони разом виходили з будинку на роботу.
Нормами статей 1216-1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
Відповідно до статей 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За змістом ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадщину за законом почергово отримують особи, які вказані в статтях 1261-1265 ЦК України.
Згідно з ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України встановлено, що в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов'язок визначений ст. 1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до частин другої, третьої ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї», окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб'єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов'язковою умовою визнання їх членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб'єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.
Згідно з положеннями статей 1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 4.4 факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом абзацу першого п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення (п. 1 Постанови ВСУ № 5 від 31.03.1995 року).
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року № 5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Таким чином, суд, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що стороною заявниці підтверджено в судовому засіданні спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства, наявність у даних осіб спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, а тому заява підлягає задоволенню.
Встановлення вказаного факту необхідне заявниці для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 10, 19, 81, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кукурудз Романа Орестовича про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 21 квітня 2023 року до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 20 січня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик