308/6229/17
30.06.2017 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Струтинська Н.Ю.,
за участю сторін:
представника позивача - Балог О.Ю.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
перекладача - Ахмад Хассан
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Ужгородського міськрайонного суду в м. Ужгород матеріали адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Шрі-Ланки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про затримання іноземця з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, -
встановив:
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_2 про затримання іноземця з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 28 червня 2017 року був повторно затриманий громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі 138 прикордонного знаку незаконно намагався перетнути державний кордон з України у Словацьку Республіку поза межами пункту пропуску в складі групи осіб. Під час проведення перевірочних заходів відносно затриманого було встановлено, що 16 грудня 2016 року відповідач вже затримувався прикордонним нарядом при спробі незаконного перетину державного кордону України. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2016 року постановлено примусово видворити ОСОБА_1 , затримано з метою ідентифікації та примусового видворення та поміщено в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. 22.12.2016 року ОСОБА_1 був поміщений до Волинського ПТПІ. За час перебування у Волинському ПТПІ Джонсон Станіслус звернувся до ДМС України у Волинській області із заявою про надання йому статусу біженця та 23.03.2017 року отримав довідку про звернення за захистом в Україні , яка дійсна до 21.07.2017 року.
З посиланням на викладене , на приписи ч.3 п.2 ст. 183-7 КАС України позивач просить суд у позовній заяві затримати громадянина ОСОБА_3 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Представник позивача Балог О.Ю. позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив його задовольнити. Вказав , що у тексті позовної заяви були допущені описки.
Відповідач в судовому засіданні заявлений позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд приходить до наступного висновку.
За правилами частини шостої статті 6 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України.
Згідно з ч.4 ст.50 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 183-7 КАС України.
Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідач по справі, потрапив на територію України незаконним шляхом.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2016 року задоволено адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 та постановлено примусово видворити громадянина Шрі-Ланки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - за межі території України до країни походження, та затримати його з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Як стверджує позивач, 22.12.2016 року відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, за адресою: с. Журавичі вул. Ківерцівського району Волинської області.
За час перебування у Волинському ПТПІ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся із заявою 23.03.2017 року до Управління ДМС України у Волинській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На даний час остаточного рішення за даною заявою не прийнято, рішення про відмову в оформленні документів відповідачем оскаржено. Громадянин ОСОБА_1 документований довідкою про звернення за захистом в Україні № 007552 термін дії якої продовжено до 21.07.2017 року, що стверджується даними листа Управління ДМС України у Волинській області від 08.06.2017 року.
Судом встановлено, що 28 червня 2017 року на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , в районі 138 прикордонного знаку, під час спроби незаконного, поза пунктами пропуску, перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку у складі групи осіб затримано громадянина ОСОБА_2 .
Вказані обставини підтверджуються даними протоколу про адміністративне затримання від 28.06.2017 року, даними протоколу особистого огляду від 28.06.2017 року.
Даючи правову оцінку даним правовідносинам суд виходить з наступного.
П.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції (п.п. "f").
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує до даткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно з ч.4 цієї статті особа, зазначена в частині другій цієї статті, не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянин ОСОБА_2 , звернувся за захистом в Україні, що підтверджується довідкою про звернення за захистом в Україні №007552, виданою Управлінням ДМС України у Волинській області 23 березня 2017 року (термін дії довідки -продовжений до 21 липня 2017 року).
Листом №0701/7512 від 08.06.2017 року Управління ДМС України у Волинській області повідомило про те, що за результатами попереднього розгляду заяви громадянина ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання громадянина біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке громадянин ОСОБА_2 оскаржив до ДМС України.
В матеріалах справи відсутні докази притягнення відповідача до відповідальності за порушення вимог частини 2 статті 204-1 КпАП України, а саме спроба незаконного перетинання державного кордону України в складі групи осіб. Такі докази і не надані представником позивача в судовому засіданні. Отже відсутні належні та допустимі докази порушення відповідачем законодавства України з прикордонних питань.
За таких обставин, враховуючи, що на момент розгляду даної адміністративної справи залишається не вирішеним питання щодо звернення відповідача із заявою про надання йому статусу біженця, і беручи до уваги те, що до вирішення питання про надання або відмову в наданні статусу біженця відповідач не може бути примусово видворений, відсутні належні та допустимі докази порушення відповідачем законодавства України з прикордонних питань , аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для затримання та поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст.ст. 6, 11, 41, 69-71, 86, 158 163, 183-7, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Шрі-Ланки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про затримання іноземця з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца