308/20360/24
23 січня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали справи, що надійшли з ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працює, паспорт № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №195667 від 13.12.2024 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з даними протоколу 13.12.2024 о 15:10 в смт. Середнє, вул. Лінська, 133, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортного засобу відповідної категорії, повторно вчинено протягом року, вказано про порушення п 2.1а ПДР України.
На доведення вини ОСОБА_1 до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №195667 від 13.12.2024 додано копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3656599 від 13.12.2024, рапорт М.Бринько від 13.12.2024, витяг з ІПНП, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/16262/24 від 23.10.2024, довідки про притягнення до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА за ч.4 ст. 126 від 25.03.2024, про відсутність посвідчення водія, про відсутність права власності на автомобіль.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, причин неявки суду не повідомив.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом ; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами ; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
На підставі поданих доказів, суд вважає наявними підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що гр. ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим вчинив адміністративне правопорушення, п. 2.1а ПДР, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, та вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно з п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» - ставка судового збору, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.33,40-1,126, 280,283-284,289 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працює, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять грн. 60 коп.) грн.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що відповідно до положень ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, в порядку, встановленому законом, у порядку якого з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, а також витрати на облік правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В. Логойда