Справа № 127/34297/24
Провадження № 2/127/5055/24
Іменем України
09 січня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М., розглянувши заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Василя Гайворона, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, про забезпечення позову, -
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про повернення земельних ділянок.
08.01.2025 на адресу суду надійшла заява першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що відповідач як власник земельних ділянок, які я предметом даного спору, може відчужити спірні земельні ділянки, об'єднувати їх, здійснити поділ тощо, що призведе до неможливості її повернення у власність держави за рішенням суду у даній справі, ускладнить чи унеможливить захист інтересів держави. Заявник також зауважив, що на сьогодні на інтернет порталі Dim.Ria масово здійснюється продаж земельних ділянок, відведених на території ставка «Качатник» та р. Вишня. З метою запобігання випадкам, коли невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, вбачаються підстави для вжиття заходів для забезпечення позову.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0034 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0035 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити відповідачу - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКТ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ чи об?єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0034 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0035 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0034 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0035 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об?єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0034 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0035 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом не встановлено необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням, а також не встановлено необхідності призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст. 151 ЦПК України.
Згідно із ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Суд, розглянувши вищезазначену заяву, враховуючи її обґрунтування, приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, судом враховується чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду.
Прокурором у заяві про забезпечення позову зазначено причини, у зв'язку з чим потрібно забезпечити позов, достатньо обґрунтовані вказані ним припущення.
Однак судом встановлено, що заходи забезпечення позову частково відповідають заявленим вимогам, є в частині співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.
Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що звернення заявника до суду із позовом, вказують на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з'ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити тощо.
Зважаючи на обґрунтування заявником способів забезпечення позову, яких він просить вжити, суд звертає увагу на наступне.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Застосування такого способу забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти будь - які дії щодо предмета спору, зокрема реєстраційні, вказує на заборону вчинення будь - які реєстраційної дії щодо предмета спору і не потребує переліку та/або конкретизування таких дій. Реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Разом з тим, суд зауважує, що арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти відповідачу вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном та державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів тощо.
Отже, суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно відповідають заявленим вимогам, є необхідними і достатніми для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такий захід забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача та не завдасть йому шкоди чи збитків, а лише тимчасово унеможливить розпорядження спірним майном до вирішення спору в суді. Водночас, заходи забезпечення позову в частині заборони відповідачу вчиняти дії спрямовані на відчуження, поділ чи об'єднання предмета спору, а також в частині заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкта нерухомого майна є неспівмірними. Необхідність та доцільність вжиття додаткових заходів до забезпечення позову заявником необґрунтовані. Судом прийнято до уваги, що спірна земельна ділянка належить на праві власності відповідачу, відповідно будь-які дії, пов'язані із розпорядженням даним нерухомим майном, одноособово, тобто без волевиявлення власника, не можуть бути вчинені, зокрема, ні державними реєстраторами, ні будь-якими іншими органами держреєстрації прав. А накладення арешту на спірне нерухоме майно забороняє власнику право розпоряджатися цим майном до визначення подальшої його долі. Враховуючи вищевикладене суд вважає, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, як додаткових заходів, не може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Судом враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд прийшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0034 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0035 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за відповідачем, тобто у спосіб визначений п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Водночас, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви в частині вимог щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії спрямовані на відчуження, поділ чи об'єднання спірного нерухомого майна, а також органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкта нерухомого майна, оскільки такі вимоги є необґрунтованими, а такі додаткові заходи, за встановлених судом обставин, не є необхідними і співмірними.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-261 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0034 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0035 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Виконання ухвали суду доручити відповідному відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 15-А) та негайно направити для виконання.
Копію ухвали направити учасникам справи для відома.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: