Справа № 147/642/21
Провадження № 1-в/147/9/25
22 січня 2025 року с-ще Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , перевіривши зміст клопотання ОСОБА_2 про накладення арешту на майно,
До суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про накладення арешту на належний ОСОБА_3 автомобіль «BMW-728», 2000 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення цивільного позову, поданого в рамках кримінального провадження №12020020300000162 від 03.08.2020.
Клопотання обґрунтовує тим, що вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.05.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням йому 2 років іспитового строку; покладено на засудженого конкретні процесуальні зобов?язання. Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень. У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено цивільний позов КНП «Тростянецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги». Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовано арешт на належний ОСОБА_3 автомобіль марки «BMW-728», чорного кольору, та передано його залишки власнику; скасовано арешт на належний КНП "Тростянецький РЦ ПМСД" автомобіль «Opel» моделі «Combo», та передано його залишки власнику; вирішено долю інших речових доказів у справі.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 06.01.2025 вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.05.2024 стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначення покарання скасовано та в цій частині ухвалено новий вирок. Призначено ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням йому 3 (трьох) років іспитового строку. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 такі обов?язки: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Таким чином, на даний час скасовано арешт на належний ОСОБА_3 автомобіль марки «BMW-728». Зазначено, що вказаний автомобіль є єдиним відомим ОСОБА_2 зареєстрованим за ОСОБА_3 майном, вартість якого співмірна із визначеним судами розміром моральної шкоди (що вбачається з матеріалів справи) і за рахунок якого може бути задоволено його цивільний позов. У разі продажу засудженим цього автомобіля він не зможе отримати відшкодування завданої йому моральної шкоди. За таких обставин просив накласти арешт на автомобіль, належний ОСОБА_3 , із метою забезпечення вже задоволеного цивільного позову.
Як на підстави для розгляду та задоволення даного клопотання покликається на вимоги статей 170-171 КПК України.
Дослідивши клопотання та наведенні в ньому обгрунтування суд дійшов до наступних висновків.
В розумінні положень статей 22, 26 КПК України, сторони кримінального провадження, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та використовуючи свої права повинні самостійно обстоювати власні правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, які передбачені цим Кодексом. При цьому, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень, а відтак не може приймати з власної ініціативи заходи щодо збирання, доведення та обґрунтування позицій сторін провадження.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас диспозитивність кримінального провадження (ст. 26 КПК України) передбачає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Крім того, завданнями кримінального провадження (ст. 2 КПК України) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування на кожній стадії кримінального провадження.
Так згідно з вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.05.2024 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено останнього від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, та встановлено йому 2 (два) роки іспитового строку з покладенням відповідних обов'язків. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Цивільний позов КНП «Тростянецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» - задоволено. Стягнуто з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь КНП «Тростянецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги») страхове відшкодування у розмірі 130 000 ( сто тридцять тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КНП «Тростянецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» відшкодування шкоди у розмірі 11 400 ( одинадцять тисяч чотириста ) грн. 22 (двадцять дві) коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у сумі 10 297 (десять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 00 коп. Скасовано арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.08.2020, а саме на вилучений під час огляду місця події 03.08.2020 автомобіль марки «ВМW-728» номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, власником якого є ОСОБА_3 . Скасовано арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.08.2020, а саме на вилучений під час огляду місця події 03.08.2020 автомобіль «Ореl» моделі «Соmbо» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з написом «Медична допомога», який належить КНП «Тростянецький РЦПМСД». Речові докази: автомобіль марки «ВМW-728», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, повернуто ОСОБА_3 ; автомобіль марки «Ореl» моделі «Соmbо» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з написом «Медична допомога», повернуто КНП «Тростянецький РЦПМСД».
Вироком Вінницького апеляційного суду від 06.01.2025 вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.05.2024 стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначення покарання скасовано та в цій частині ухвалено новий вирок. Призначено ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавленням волі з випробуванням, встановивши йому 3 (три) роки іспитового строку із покладенням відповідих обов'язків. В решті вирок залишено без змін. Вирок апеляційного суду набирав законної сили з моменту його проголошення, тобто 06.01.2025.
Станом на 22.01.2025 вищезазначений вирок суду у справі №147/642/21 перебуває на стадії виконання.
ОСОБА_2 звертаючись до суду 22.01.2025 з даним клопотанням, зазначає, що на автомобіль, який належить засудженому ОСОБА_3 , скасовано арешт. Разом з тим він вважає, що даний транспортний засіб є єдиним майном за рахунок якого може бути задоволено його цивільний позов та у разі продажу автомобіля, він не зможе отримати відшкодування моральної шкоди, тому просить накласти арешт на вищезазначений транспортний засіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про відстрочку виконання вироку; про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким; про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; про звільнення від покарання за хворобою; про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; про застосування до засуджених примусового годування; про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; про застосування покарання за наявності кількох вироків; про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Так, частиною 1 ст. 537 КПК України, визначено чіткий перелік питань, які суд, має право вирішувати під час виконання вироків. Однак питання про накладення арешту на майно в порядку виконання вироку у вказаній нормі Закону не зазначено.
Ч. 1 ст. 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як зазначено вище питання скасування арешту майна було вирішено під час ухвалення вироку суду від 10.05.2024 та залишено без змін у цій частині вироком суду апеляційної інстанції від 06.01.2025. Тобто судом під час ухвалення вироків досліджувалось питання доцільності арешту майна на транспортний засіб, належний засудженому.
Чинним КПК України не визначено можливості суду накладати арешт на майно у кримінальному провадженні після завершення його розгляду судом.
Суд не може підміняти державний орган, приймати замість такого органу рішення, давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які стосуються прав та інтересів учасників кримінального провадження, однак не поставлені на розгляд суду у визначеному законом порядку, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не був позбавлений можливості оскаржити в апеляційному порядку питання долі речових доказів, а також недоцільності скасування арешту на належний засудженому (обвинуваченому) транспортний засіб. Також він не позбавлений можливості на даній стадії оскаржити вирок суду (утому числі і з питань речових доказів) у касаційному порядку.
Варто зауважити, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (ст. 533 КПК України).
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 подав клопотання, яке не пов'язане із виконанням вироку, відтак матеріали цього клопотання підлягають поверненню останньому, так як розгляд даного клопотання не входить до компетенції суду.
Разом з тим, суд вважає за доцільне роз'яснити, що на даний час вирок суду перебуває на стадії виконання, заявник не позбавлений можливості звернутися до органів виконавчої служби для стягнення із засудженого коштів, визначених судом.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений 7 розділом ЗУ "Про виконавче провадження". Зокрема ч. 1 ст. 48 означеного закону вказує на те, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Цим же Законом чітко визначено місце виконання виконавчого документу за місцем проживання, перебування чи роботи боржника.
Тобто чинним законодавством під час виконання вироку в частині стягнення коштів передбачено можливість забезпечення виконання шляхом арешту на майно боржника, однак не у судовому порядку, а відтак дане клопотання не може бути предметом судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 170-172, 537, 539 КПК України,
ухвалив:
Матеріали клопотання ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, повернути останньому.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1