"23" січня 2025 р. с-ще Тиврів 145/69/25
1-кп/145/73/2025
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ща Тиврів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000055 від 14.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Гнівань Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, безробітного, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає,
До Тиврівського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025020000000055від 14.01.2025за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 307 КК Українита клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.01.2025 призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
Обвинувальний акт затверджений прокурором i містить відомості, визначені у ч. 2 ст. 291 КПК України.
До обвинувального акту додані документи, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України.
Крім того, прокурор просить продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, так як встановлений йому строк тримання під вартою закінчується 24.01.2025.
Клопотання мотивовано тим, що під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, строком до 24.01.2025.
Однак, ризики які встановлені слідчим суддею під час досудового розслідування, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінились та продовжують існувати, а саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання під загрозою застосування суворої міри покарання та може здійснити спроби переховуватись від суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що являється ризиком, передбаченим п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що являється ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
За даних обставин прокурор просить продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою строком ще на 60 днів, із визначення застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав з підстав, викладених у ньому, та просить його задоволити, а також призначити справу до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили призначити справу до судового розгляду, щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладаються на розгляд суду.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
У той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного, суд під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість підозрюваного (обвинуваченого) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, продовжити свою злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу підозрюваного (обвинуваченого).
Установлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні трьох тяжких наркозлочинів, які кваліфіковані за ч. 1, 2 ст. 307 КК України, за два з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, та визначено заставу в розмірі 302800 грн. Ухвалами цього ж суду від 19.09.2024, 22.10.2024 та 19.12.2024 строк дії запобіжного заходу продовжено.
Станом на теперішній час, ризики, які стали підставою обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на досудовому слідстві, а також його продовження судом не змінились та не зменшились. Обвинувачений з огляду на суворість покарання, яке йому може бути призначено за вироком суду у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, всі з яких тяжкі, а також відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, свідчать про те, що він може переховуватись від суду.
Суд вважає, що суворість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду у співставленні до особи обвинуваченого та інших обставин справи (ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду шляхом усного допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Разом з цим, станом на теперішній час розгляд кримінального провадження судом тільки розпочинається, отож достатня вірогідність того, що ОСОБА_4 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками, з якими є знайомим, у тому числі з особою, яка діяла під контролем працівників правоохоронних органів у ході оперативної закупки, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі та може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню (ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обставини викладені в обвинувальному акті щодо вчинення ОСОБА_4 трьох кримінально караних діянь з інтервалом у декілька днів, а саме 18.02.2024, 25.02.2024 і 29.02.2024 свідчать, що особа не робить належних висновків та може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення (ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні даного клопотання відповідно до приписів ст. 178 КПК України, суд враховує дані, що характеризують обвинуваченого як особу.
Також судом установлено що ОСОБА_4 безробітний, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки та фактори стримуючого характеру, які на нього могли б впливати та запобігати вчиненню протиправних дій у подальшому.
Суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого суд вважає, що наразі, такі підстави відсутні, отож з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, стадії судового провадження, незважаючи на існування презумпції невинуватості, суд зазначає, що інший більш м'який запобіжний захід не спроможний запобігти вказаним вище ризикам, існування яких доведено та забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання слід задовольнити.
Відповідності до ст. 183, 194 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні за наявності певних обставин.
Суд вважає за необхідне залишити визначений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2024 (справа №127/24702/24) розмір застави - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірним для нього, з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, даних про його особу, ризиків доведених у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 197, 199, 331, 376 КПК України, суд, -
Завершити підготовку справи до судового розгляду.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025020000000055 від 14.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні на 11:00 год 31 січня 2025 року, в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області в с-щі Тиврів.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження.
У судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задоволити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 23 березня 2025 року включно.
Розмір застави в сумі 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень визначений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2024 року (справа №127/24702/24) залишити без змін.
У разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними по кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
У решті ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)», вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Суддя ОСОБА_1