Справа №613/2065/24 Провадження № 1-кп/613/85/25
22 січня 2025 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Богодухові клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12024221010000505 від 26.09.2024 за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває вказане кримінальне провадження.
22.01.2025 прокурором було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування клопотання зазначено про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який зазначений в ухвалі слідчого судді від 27.11.2024 та слугував підставою для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу. Так, ризик переховування від суду існує у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яким заподіяно тяжкі наслідки - смерть потерпілого, та за вчинення якого передбачено покарання у виді від 5 до 8 років позбавлення волі. Крім того, вказано, що ОСОБА_6 не працює, не має сталих соціальних зв'язків у суспільстві, за місцем проживання характеризується посередньо. З огляду на викладене, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин. Вказані вище обставини свідчать про неможливість запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам шляхом застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт. Беручи до уваги наведене, з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини, прокурор просить суд продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці з покладенням наступних обов'язків: не залишати місце проживання за адресою : АДРЕСА_1 ; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання, роботи або навчання; прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду у визначений ними час; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримала з підстав, викладених в останньому.
Потерпіла у судовому засіданні клопотання прокурора підтримала.
Обвинувачений та захисник у судовому засіданні в цілому не заперечували проти клопотання прокурора, проте, з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, його позитивну характеристику за місцем проживання, вважали, що належне виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків може бути забезпечене шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, у т.ч. особистого зобов'язання.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, доводи як з боку обвинувачення, так і зі сторони захисту, зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2024 року було обрано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати помешкання за місцем реєстрації в період часу з 21:00 год. по 07:00 год., строком до 26 січня 2025 року включно.
Підставою для обрання відносно ОСОБА_6 вказаного запобіжного заходу слугувала обґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи, що обгрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення була досліджена слідчим суддею під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , беручи до уваги, що перевірка обґрунтованості підозри входить до завдань подальших стадій судового розгляду, судом при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту досліджуються саме питання існування та зміни вказаних прокурором ризиків.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також, зокрема, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
За приписами ч. 1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 6 ст. 181 КПК України).
Відповідно до ч.5 ст194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Надаючи оцінку клопотанню прокурора та доводам захисника, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Також суд зауважує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив тяжкі наслідки - загибель людини.
Наявність обґрунтованої підозри та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, самі по собі не є беззаперечним доказом наявності ризику переховування від суду. Однак, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі, при цьому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Можливість призначення обвинуваченому вищезазначеного покарання у вигляді позбавлення волі з додатковим покаранням у вигляді позбавлення керування транспортним засобом на тривалий термін, - у разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, з урахуванням відсутності у обвинуваченого визначених законом перешкод для перетину державного кордону (з огляду на його вік), може викликати загрозу його втечі.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, судом враховано, що обвинувачений не працює, не має неповнолітніх дітей на утриманні, отже, не має прив'язки до проживання у певній місцевості такого ступеня і характеру, що повністю усунув би ризик переховування від суду.
Враховуючи викладене, суд вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який продовжує існувати та не зменшився з часу обрання стосовно ОСОБА_6 цього запобіжного заходу.
З урахуванням стадії, на якій перебуває судове провадження, а саме того, що наразі не допитані потерпіла, свідки та сам обвинувачений, не досліджені письмові матеріали кримінального провадження, суд вважає, що належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків не може бути забезпечене шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, та приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії домашнього арешту строком на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 331, 371, 372, ч.2 ст.376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді нічного домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 22 березня 2025 року включно.
Заборонити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом строку дії ухвали - до 22 березня 2025 року включно - з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступного дня залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.
Зобов'язати ОСОБА_6 : повідомляти суд про зміну місця свого проживання, роботи або навчання; прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду у визначений ними час; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_7 ..
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі невиконання обов'язків, покладених ухвалою суду, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення.
Виконання ухвали покласти на Богодухівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 23 січня 2025 року о 09 год. 07 хв.
Суддя ОСОБА_1