Справа № 191/5519/24
Провадження № 1-в/191/752/24
іменем України
20 січня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення покарання у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення покарання у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що ОСОБА_4 не підлягає звільненню від відбування покарання через суми завданих майнових шкод.
Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України судом здійснено розгляд подання у відсутність належним чином повідомлених осіб та відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України без фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 30 травня 2017 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (вартість викраденого майна становила 142154,72 грн.) за яке було призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.03.2018 року, більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 26 березням 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (вартість викраденого майна становила 9533,55 грн.) за яке було призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.11.2018 року, остаточно призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2023 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 23.07.2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (вартість викраденого майна становила 2616,30 грн.), за яке було призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.07.2021 року, яким ОСОБА_4 остаточно засуджено до 4 років 1 місяця позбавлення волі, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці із зарахуванням покарання віддбутого частково за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.07.2021 року.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1544,00 грн. у 2017 році, 2102,00 грн. у 2020 році та 2270,00 грн. у 2021 році) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_4 вчинив у 2017 році крадіжку на суму 142154,72 грн., у 2020 році вчинив крадіжку на суму 2616,30 грн., а у 2021 році - на суму 9533,55 грн., то він не підлягає звільненню від призначеного судом покарання, тому у задоволенні його клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст.537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення покарання у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024, відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» для вручення засудженому ОСОБА_4 .
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1