Справа № 186/1613/24
Номер провадження № 2/0186/102/25
22 січня 2025 року м.Шахтарське.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Янжули С. А.
секретар - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шахтарському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав,
25 вересня 2024 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з 20 серпня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично шлюбні відносини з відповідачем закінчилися після спливу трьох місяців з моменту офіційної реєстрації шлюбу. Відповідач повернувся проживати до себе додому в Луганську область, а вона з дитиною і надалі залишилася проживати в м.Миргороді Полтавської області. Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 06 лютого 2019 року шлюб між сторонами розірвано. Після припинення шлюбних відносин, дитина залишилася проживати з нею. У зв'язку з тим, що відповідач не вважає дитину своєю донькою (оскільки не є біологічним батьком дитини), він фактично самоусунувся від виховання дитини із самого її народження. Дитина проживає разом із нею та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її долі, не цікавиться її успіхами, здоров'ям, навчанням. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Вона створила всі необхідні умови для життя та розвитку доньки. На теперішній час вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , отже, з моменту розірвання шлюбу та до теперішнього часу повним доглядом та утриманням дитини займається вона та її теперішній чоловік ОСОБА_4 . Відповідач не підтримує жодних відносин ані з нею, ані з дитиною.
Просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
Позивач та її представник - адвокат Ковердяєва Л.В., у судове засідання не з'явилися, остання надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовільнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату розгляду справи був належним чином повідомлений за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи в його відсутність, не надав.
Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просить ухвалити рішення в інтересах малолітньої дитини.
Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому 20 серпня 2016 року Миргородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області за актовим записом №225, шлюбі.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області №408/3861/18-ц від 06 лютого 2019 року їх шлюб було розірвано.
Від даного шлюбу мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 12 квітня 2023 року.
Копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 25 березня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25 березня 2023 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини змінене на Плюту.
Копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 06 липня 2024 року підтверджується, що позивача та її чоловіка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_6 .
Позивач, разом з дитиною, проживає та зареєстрована в м.Миргороді, Полтавської області.
Відповідач зареєстрований в с-щі Біловодську, Старобільського району, Луганської області, що є тимчасово окупованою територією України.
Копією довідки закладу дошкільної освіти №11 "Теремок" (Ясла-Садок) Миргородської міської ради Полтавської області від 19 лютого 2024 року №31 підтверджується, що за весь період перебування ОСОБА_7 , 2017 року народження, в даному закладі, з листопада 2019 року по теперішній час, батько дитини жодного разу не приводив та не забирав дитину з дитячого садка, не приймав участі в батьківських зборах та не спілкувався з вихователями, не був присутній на святах.
Копією довідки ФОП ОСОБА_8 . Амбулаторії "Ваш Лікар" від 05 жовтня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_3 , 2017 року народження, завжди відвідує сімейного лікаря з приводу захворювання та профілактичних оглядів у супроводі матері - ОСОБА_1 .
Висновком органу опіки та піклування - виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 №4334/01-35 від 14 листопада 2024 року підтверджується, що на даний час ОСОБА_9 , разом з матір'ю, молодшою сестрою та вітчимом проживають у власній квартирі в м.Миргороді, у ході обстеження умов проживання дитини, яке було проведене 09 жовтня 2024 року, з'ясовано, що для дитини є всі необхідні умови для повноцінного життя та розвитку. Позивач підтвердила свої наміри щодо позбавлення батьківських прав відповідача. Працівникам служби у справах дітей не вдалося зв'язатися з відповідачем та з'ясувати його думку з приводу питання про позбавлення його батьківських прав відносно дитини, оскільки позивач не надала інформацію про місце його перебування чи будь-яких контактів з ним. Зважаючи на відсутність можливості з'ясувати думку батька, комісія не мала змоги детально вивчити усі обставини справи, а також поставити запитання та отримати відповіді на них. Враховуючи відсутність необхідної інформації від батька дитини, орган опіки та піклування не може в даній ситуації надати висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до доньки ОСОБА_3 , адже він буде вважатися необґрунтованим та недостовірним.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини, позиція викладена в постанові ВС від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20).
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований на тимчасово окупованій території України - в Старобільському районі Луганської області.
Згідно інформації Міністерства соціальної політики України від 30 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_2 не зареєстрований як внутрішньо переміщена особа.
З копії постанови Артемівського міськрайонного суду Донецької області №219/9619/17 від 05 вересня 2017 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебував на посаді сержанта матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_4 , тобто був військовослужбовцем ЗСУ (військова частина НОМЕР_4 ), місцем несення служби було АДРЕСА_1 . Наразі контакти з відповідачем відсутні, його подальша доля невідома.
З матеріалів справи вбачається, що позивач створила нову сім'ю, в якій виховує дитину - ОСОБА_3 , дбає про неї, займається її вихованням та розвитком.
З позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, позивач не зверталася (докази зворотного відсутні).
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Суду не доведена вина батька дитини та свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками щодо виховання дитини, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про передчасність вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки не з'ясована думка батька дитини з питання позбавлення його батьківських прав.
Посилання позивача на те, що її дочка проживає разом з нею та її новим чоловіком та не бачиться із відповідачем, не є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довела.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дочки - ОСОБА_3 , 2017 року народження, є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по справі слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264,280-283 ЦПК України, ст.ст. 75, 80, 84, 91, 164, 165, 180 СК України, - суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові витрати по справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований по АДРЕСА_3 .
Третя особа: виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057468, адреса: вул.Сорочинська, буд.14-а, каб.204, м.Миргород, Полтавської області.
Повний текст рішення суду виготовлений 22 січня 2025 року.
Суддя: С.А.Янжула.