Справа № 591/616/20
Провадження № 1-кп/591/126/22
23 січня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , з участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , представника потерпілої - ОСОБА_4 , потерпілого - ОСОБА_5 , захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого - ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 про призначення по справі за обвинуваченням ОСОБА_8 комплексної автотехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису,
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми знаходяться обвинувальний акт складений відносно ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України
В судовому засіданні сторона захисту підтримала подане адвокатом ОСОБА_6 клопотання про призначення комплексної експертизи у справі, оскільки, на їх переконання експерт Сумського НДЕКЦ МВС ОСОБА_9 не мав кваліфікаційного допуску на проведення дослідження відеозапису і за таких обставин його висновок є неналежним доказом. Крім того, сторона захисту наполягала на тому, що висновок експерта ОСОБА_10 за результатами проведення ним комплексної експертизи, суперечить висновку, який був наданий у справі експертами ХНДІСЕ ім.Бокаріуса. Враховуючи такі обставини та відповідно до п.1 ч.2 ст.332 КПК України просили призначити комплексну автотехнічну експертизу та експертизу відео-, звукозапису, проведення якої доручити експертам Київського НДІ судових експертиз, а на виконання цим експертам поставити питання, які ставились як перед експертом Сумського НДЕКЦ МВС, так і перед експертами ХНДІСЕ ім.Бокаріуса.
Прокурор заперечував щодо задоволення такого клопотання, просив відмовити у його задоволенні з огляду на те, що, на його переконання, клопотання заявлене передчасно, оскільки експертами ХНДІСЕ ім.Бокаріуса в якості вихідних даних брались до уваги покази ОСОБА_8 , а наразі обвинувачений не допитаний безпосередньо судом, що має істотне значення для проведення експертизи. Крім того, прокурор вважав, що відсутні підстави для призначення судової експертизи, оскільки у наявних висновках відсутні суперечності. Просто кожен з експертів брав до уваги різні вихідні дані, на яких і ґрунтував свій висновок.
Представник потерпілого підтримав позицію прокурора. Додатково звертав увагу суду на те, що кваліфікаційного рівня експерта ОСОБА_10 було достатньо, щоб вирішити поставлені йому питання, а також - що дослідження експертом відеозаписів під час проведення експертизи, зокрема візуальний огляд відеозапису не потребував наявності у нього і використання ним пізнань експертної спеціальності «7.1».
Потерпілий у вирішенні клопотання сторони захисту поклався на розсуд суду.
Вислухавши учасників процесу, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 42 КПК України протягом кримінального провадження обвинувачений має право, поміж іншого: збирати і подавати суду докази; брати участь у проведенні процесуальних дій; заявляти клопотання про проведення процесуальних дій. Обвинувачений має також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 332 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, у тому числі якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.
При цьому, згідно положень ст. 84-86 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд звертає увагу і на те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Матеріалами справи встановлено, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 призначались комплексні експертизи: перша - за ініціативою органу досудового розслідування, друга - за клопотанням сторони захисту.
Під час судового розгляду висновки обох експертиз (№19/119/9-1/283-е від 19.09.2019 експерта Сумського НДЕКЦ ВМС ОСОБА_11 та №23535/23536/23537/156/3819/3820/3821 від 24.02.2020 комісії експертів ХНДІСЕ ім.Засл. проф.М.С.Бокаріуса - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ) було надано суду для дослідження та відповідної оцінки.
Також під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту було допитано вказаних експертів, кожен з яких підтвердив надані ним висновки.
При цьому, суд погоджується з тим, що зазначені висновки є висновками складеними відповідно до різних вихідних даних та проведені з використанням різних інформаційних джерел і методик. Так, експерт ОСОБА_11 експертні дослідження проводить та відповіді на поставлені питання надає, виходячи з вихідних даних, які містяться не тільки на відеозаписі, а й у інших письмових доказах, зокрема - протоколу додаткового огляду місця ДТП. Натомість комісія експертів ХНДІСЕ ім.Засл. проф.М.С.Бокаріуса основну частину траспортно-трасологічних та автотехнічних досліджень проводять на підставі вихідних даних, що містяться в показаннях водія автомобіля ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . До того ж, як зазначалось вище, нормативно-довідкова література та методики, що використовувались експертом ОСОБА_11 та комісією експертів, є різними.
Враховуючи такі обставини, суд вважає, що висновки за результатами проведення таких експертних досліджень не можна вважати суперечливими між собою, а питання, які піднімає сторона захисту стосовно вказаних експертиз, стосуються оцінки цих висновків як доказів у справі. При цьому, цілком логічно та відповідає засадам кримінального провадження позиція учасників, а саме: що прокурор наполягає на висновку, який був отриманий за ініціативи органів досудового розслідування, а сторона захисту - на висновку, що отриманий у справі на підставі їх ініціативи і клопотання. Для суду жоден з цих доказів немає наперед встановленої сили і їх оцінку буде здійснено у нарадчій кімнаті при ухваленні кінцевого рішення за результатами розгляду даного кримінального провадження з урахуванням вимог ст.94 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що захисником у його клопотанні від 21.01.2025 року та стороною захисту у судовому засіданні не доведено належним чином, які саме неточності чи суперечності на даній стадії розгляду кримінального провадження містять висновки експертів, що давали б обґрунтовані підстави для призначення за клопотанням сторони захисту повторної комплексної судової експертизи по тим же питанням, які ставились за їх же клопотанням експертам раніше, тому і підстав для призначення та проведення такої експертизи суд не вбачає.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 332, 350 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про призначення по справі за обвинуваченням ОСОБА_8 комплексної автотехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1