Справа № 212/2-4350/11
15 січня 2025 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,
секретар - Поливана Ю.В.,
за участі представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Сінгаєвської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою боржника ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С.І., заінтересована особа - стягувач ОСОБА_2 (правонаступник Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра»), про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання виключити відомості з Єдиного реєстру боржників,
Боржник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С.І., заінтересована особа - стягувач ОСОБА_2 (правонаступник стягувача ПАТ“КБ “Надра»), про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання виключити відомості з Єдиного реєстру боржників, яка мотивована тим, що 11.11.2024 начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчуком С.І. була розглянута заява ОСОБА_1 та відмовлено в задоволені заяви про виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. 13.11.2024 ця відмова була отримана представником боржника.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області (справа №212/2-4350/11) було звернуто стягнення на користь ПАТ КБ "Надра" з ОСОБА_1 щодо заборгованості за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008 у розмірі 249542,11 дол. США. На виконання рішення суду 10.01.2017 було видано виконавчий лист №212/2-4350/11, який перебував на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження №538339412. У ході вчинення виконавчих дій державним виконавцем на підставі ст. 37 ч. 1 п. 2 Закону України “Про виконавче провадження» 31.08.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 10.05.2023 начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчуком С. розглянута заява боржника, їй відмовлено в задоволені заяви про зняття арешту та вилучення запису з Єдиного реєстру боржників.
ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на неправомірні дії виконавця. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2023 (справа №212/2-4350/11) визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. щодо незняття арештів з майна боржника, накладених у виконавчому провадженні №53839412, та зобов'язано начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. зняти арешти із усього майна боржника, накладені у виконавчому провадженні №53839412. Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.09.2023 (справа №212/2-4350/11) скасувано ухвалу суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 (справа №212/2-4350/11) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Вінницького апеляційного суду від 12.09.2023р скасовано, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2023 залишено в силі.
10.09.2024 заявник повторно письмово звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області з вимогою розглянути заяву про зняття арештів, накладених на майно ОСОБА_1 , та зняти арешти за номерами запису обтяження, що містяться в реєстрі речових прав за №23946269, №23946333, №20593406, №20185534, вилучити запис з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 . Арешти, що містяться в реєстрі речових прав за №23946269, №23946333, №20593406, №20185534, державний виконавець зняв, а в частині вилучення запису з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 не виконав вимоги заяви. 01.11.2024 заявник втретє письмово звернулась до Відділу з вимогою вилучити запис з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 11.11.2024 начальником Відділу Калинчуком С. була розглянута заява та відмовлено в задоволенні заяви про виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Виконавче провадження №53839412 було відкрите на підставі виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області №1212/2-4350/11 від 10.01.2017 про стягнення на користь ПАТ КБ "Надра" з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 249542,11 дол. США та остаточно закінчено у 2018 в зв'язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Зазначена заборгованість була відступлена відповідно до договору №GL48N718070 від 05.08.2020 між ПАТ “КБ “Надра» та ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп», права вимоги за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008 були придбані ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп». Відповідно до договору №GL48N718070_blank_01 від 30.09.2020, укладеного між ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп» та ТОВ “Брайт Інвестмент», права вимоги за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008 були придбані ТОВ “Брайт Інвестмент». Відповідно до договору №0511/1К від 05.11.2020 ОСОБА_2 придбав права вимоги у ТОВ “Брайт Інвестмент» по договору №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008. Саме йому відступлено остаточно передані права вимоги за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008, укладеним між ПАТ “КБ “Надра» та ОСОБА_1 . Заборгованість за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008 погашена ОСОБА_1 у повному обсязі, претензій щодо його виконання у кредитора немає. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області, на підставі якого був виданий виконавчий лист №212/2-4350/11 про стягнення на користь ПАТ КБ “Надра" з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 249542,11 дол. США, виконано ОСОБА_1 у повному обсязі; заборгованість перед стягувачем погашена. Таке погашення відбулось поза межами виконавчого провадження у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ). Оскільки зазначена заборгованість, яка стягувалась за виконавчим листом у виконавчих провадженнях, була погашена боржником у повному обсязі, доцільність існування запису в Єдиному реєстрі боржників відсутня, а його наявність порушує права заявника як власника майна.
Просить визнати бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С.І., що полягає у невиключенні відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесеного у виконавчому провадженні №53839412, протиправною; зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С.І. виключити відомості щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесеного у виконавчому провадженні №53839412. (а.с. 1-18)
В судове засідання представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Хейніс О.Г. не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, скаргу підтримує, просить її задоволити. (а.с. 120)
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Сінгаєвська О.М. заперечує щодо задоволення скарги ОСОБА_1 , надіслала відзив (а.с. 79-82). Додатково пояснила, що витрати на правничу допомогу в розмірі 48000,00 грн є необгрунтованими, не співмірними виконаній адвокатом роботі, крім того, ці витрати були визначені договором на правову допомогу ще у 2022 р. Який розмір витрат саме у цій справі не зазначено. Просить у стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.
Заінтересована особа - стягувач ОСОБА_2 (правонаступник ПАТ “КБ “Надра») не з'явився, раніше надсилав клопотання про розгляд справи у його відсутність, у якому зазначив, що доводи скарги ОСОБА_1 вважає обґрунтованими та просить їх задоволити. (а.с. 113 зворот)
Вислухавши пояснення представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Сінгаєвської О.М., дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2023 (справа №212/2-4350/11) визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. щодо незняття арештів з майна боржника, накладених у виконавчому провадженні №53839412. Зобов'язано начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. зняти арешти із усього майна боржника, накладених у виконавчому провадженні №53839412, а саме обтяження: номер запису про обтяження 23946333, дата та час державної реєстрації: 26.04.2017 о 16-41 год., вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Сінгаєвська О. М. від 26.04.2017 у виконавчому провадженні №538339412; обтяжувач: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 20185534, дата та час державної реєстрації: 26.04.2017 о 16-41 год., вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Сінгаєвська О.М. від 26.04.2017 у виконавчому провадженні №538339412; обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, особа, майно/права якої обтяжуються: Семанчук Т.В., опис предмета обтяження: все нерухоме майно. (а.с. 27-30)
Згідно ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2023 (справа №212/2-4350/11) встановлено наступне.
26.04.2017 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. було відкрито виконавче провадження №53839412 з примусового виконання виконавчого листа №212/2-4350/11, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 10.01.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008 в розмірі 147418,98 дол. США, заборгованості за відсотками в розмірі 102123,13 дол. США, а всього 249542,11 дол. США, а також 160572,62 грн пені; про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 1651,89 грн державного мита та 120,00 грн витрат на ІТЗ з розгляду справи. За цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 680765,09 грн.
У ході здійснення виконавчого провадження №53839412 головним державним виконавцем було винесено: постанову про арешт майна боржника від 26.04.2017, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 ; постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 26.05.2017, якою призначено суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» та зобов'язано останній надати письмовий звіт з питань визначення ринкової вартості вбудованого-прибудованих приміщень в гуртожитку, що в цілому складаються з приміщень з №3-1 по №3-6, загальною площею 73,0 кв.м, які відповідно до технічного опису складаються з кабінету 3-1, коридору 3-2, перукарні 3-3, фото кабінету 3-4, туалету 3-5, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; постанову про арешт коштів боржника від 14.12.2017, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках ПАТ «Укрсоцбанк», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 7488916,00 грн; постанову про арешт коштів боржника від 11.01.2018, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 7488916,00 грн.
Постановою головного державного виконавця від 31.08.2018 виконавчий лист від 10.01.2017 №212/2-4350/11 повернутий стягувачу на підставі ст. 37 ч. 1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 31.08.2021. За даною постановою в ході провадження виконавчих дій з метою примусової реалізації до ДП «СЕТАМ» було передано арештоване нерухоме майно боржника, а саме вказане вище вбудоване-прибудоване приміщення в гуртожитку. Це приміщення не було реалізоване і на третіх електронних торгах, а стягувач виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною 516621,00 грн шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна у відповідності до ст. 49 ч. 1 Закону України «Про іпотеку». Іншого належного боржнику майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено.
За даними інформаційної довідки від 10.06.2022 №302477739 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що відносно всього нерухомого майна боржника, крім вказаного вище вбудовано - прибудованого приміщення в гуртожитку, зареєстровано два обтяження за №23946333 та за №20185534, на підставі постанови про арешт майна боржника №53839412 від 26.04.2017.
05.08.2020 ПАТ КБ «Надра» за договором №GL48N718070 відступило права вимоги за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Відповідно до договору №GL48N718070_blank_01 від 30.09.2020, укладеного між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт інвестмент», права вимоги за вказаним кредитним договором були придбані останнім.
Надалі згідно договору купівлі-продажу прав вимоги №0511/1К від 05.11.2020 право вимоги за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09. 2008 було відступлено ОСОБА_2 .
Тобто, внаслідок укладення зазначених договорів відбулася зміна кредитора, а саме ОСОБА_2 набув статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008.
Згідно довідки ОСОБА_2 від 25.04.2023 ним повідомлено, що борг за кредитним договором, який встановлений рішенням суду від 17.06.2014, погашено перед ним повністю; майнових претензій за кредитним договором №31/МК/2008/25-840 від 25.09.2008 у нього немає.
ОСОБА_1 31.10.2022 зверталася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про зняття арешту з майна боржника, надаючи відповідну довідку ОСОБА_2 та попереднього кредитора. Листом від 14.11.2022 №20681/02.3-22/3 їй було відмовлено з посиланням на ст. 40 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №53949975 з виконання виконавчого листа №755/7612/15-ц, виданого 15.05.2015 Дніпропетровським районним судом м. Києва, про стягнення коштів в розмірі 1180185,94 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», зареєстроване в Центральному відділі ДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області.
08.03.2023 ОСОБА_1 знову зверталася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про зняття арешту з майна боржника, надаючи, крім попередніх документів, також витяг з договору відступлення вимог до ОСОБА_2 . Проте листом від 24.03.2023 №4032/4.1-22/3 їй повідомлено, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішене по суті, не розглядаються, а ця її заява є аналогічною поданій 31.10.2022, яка розглянута, про що повідомлено листом від 14.11.2022 №20681/02.3-22/3. Також, як слідує з цього листа, за наслідками даної заяви представником ОСОБА_1 до суду подана скарга на бездіяльність державного виконавця, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.12.2022.
26.04.2023 ОСОБА_1 подано також заяву до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна боржника за номерами записів обтяження та вилучення запису з Єдиного реєстру боржників щодо неї з долученням трьох витягів з договорів відступлення права вимоги та з довідкою ОСОБА_2 про погашення заборгованості. Листом від 10.05.2023 року №5776/4.1-22/3 їй було відмовлено з посиланням на ст. 40 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження №53839412 знищено згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 04.01.2022 у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ст. 18 ч. ч. 1, 2 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ст. 56 ч. 1 вказаного закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ст. 37 ч. 1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому відповідно ст. 37 ч. 3 Закону арешт з майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.
Повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна боржника.
Статтею 37 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Ураховуючи положення ст. 37 ч. 1 та ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постановах Верховного Суду від 12.08.2020 (справа №569/17603/18) та від 22.12.2021 (справа №634/292/21) зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Відтак, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлює прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини відповідно до положень ст. 59 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У той же час, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.
У постанові Верховного Суду 03.11.2021 (справа №161/14034/20) зазначено, що «арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 (справа № 2-356/12), від 03.11.2021 справа (№161/14034/20), від 22.12.2021 (справа №645/6694/15), від 12.10.2022 (справа №203/3435/21).
Крім того, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказує, що нею борг перед стягувачем повністю погашений поза межами виконавчого провадження. Вказана обставина підтверджується і новим кредитором, про що заявником надане відповідне підтвердження та на підтвердження переходу права вимоги до якого заявником надавалися договори відступлення права вимоги. Відмовляючи у знятті арешту, державний виконавець не оспорював факт відсутності вказаної заборгованості. Відсутність же судового рішення про заміну стягувача у виконавчому провадженні не спростовує факту відступлення права вимоги. Щодо несплати виконавчого збору, то наразі матеріали справи не містять даних, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.
За таких обставин, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржниці для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №53839412, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявниці щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу. Незняття арешту з майна боржниці у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю начальника органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання зняти арешт з майна боржника.
Враховуючи погашення боржником боргу, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. щодо незняття арешту з майна заявниці, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання останнього зняти арешт з майна заявниці. (а.с. 27-30)
Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 (справа №212/2-4350/11) касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Постанову Вінницького апеляційного суду від 12.09.2023 скасовано, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2023 залишено в силі. (а.с. 36-44)
10.09.2024 ОСОБА_1 зверталась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арештів, накладених на майно ОСОБА_1 , та зняття арештів за номерами запису обтяження, що містяться в Реєстрі речових прав за №23946269, №23946333 та №20593406, №20185534, вилучення запису з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 (а.с. 25-26)
Відповідно до інформації заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. №19824/4.1-25/3 від 18.09.2024 на виконання вимог постанови Верховного Суду від 24.07.2024 (справа №212/2-4350/11) знято арешт з майна ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні №53839412, а саме припинено обтяження: номер запису про обтяження 23946333, дата та час державної реєстрації: 26.04.2017 о 16-41 год., вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава для державної реєстрації: постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 26.04.2017 у виконавчому провадженні №538339412; обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління управління юстиції у Вінницькій області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 20185534, дата та час державної реєстрації: 26.04.2017 о 16-41 год., вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава для державної реєстрації: постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 26.04.2017 у виконавчому провадженні №538339412; обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно. (а.с. 86)
25.10.2024 представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Хейніс О.Г. звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про винесення постанови про виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесених за виконавчим провадженням №538339412. (а.с. 22-23)
Згідно інформації Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) №4.1-25.3 від 11.11.2024 в межах виконавчого провадження №53839412 (а не виконавчого провадження №538339412, як зазначено у заяві) державним виконавцем відповідно до ст. 37 ч. 1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження» 31.08.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Тому посилання в заяві на ст. 9 п. 7 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 6 Наказу міністерства юстиції №2432/5 від 05.08.2016 “Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження» як на підставу для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників є хибним. (а.с. 19-20)
На а.с. 24 - результат пошуку фізичних осіб в Єдиному реєстрі боржників від 31.10.2024, з якого вбачається, що в Єдиному реєстрі боржників наявні відомості про ОСОБА_1 як про боржника у виконавчому провадженні №53839412.
На а.с. 97-112 - копії матеріалів виконавчого провадження №53839412.
Згідно ст. 9 ч. 7 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до розд. ІІІ до п. 23 абз. 2, 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесених як про боржника, виконавче провадження №53839412, в задоволенні решти вимог скарги - відмовити, оскільки у начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С.І. були відсутні правові підстави для винесення постанови про виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників без наявності відповідного судового рішення.
22.07.2022 між адвокатом Хейнісом О.Г. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п. 1.1 якого предметом цього договору є надання адвокатом правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором. (а.с. 64-66)
Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 22.07.2022 сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за надання послуг з правничої допомоги є фіксованим і становить 48000,00 грн. (а.с. 66а)
На а.с. 67 - копія квитанції до прибуткового касового ордеру №22/07/2024 від 22.07.2022, згідно якої адвокат Хейніс О.Г. прийняв від ОСОБА_1 48000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 22.07.2022, додаткової угоди №1 від 22.07.2022.
Копія ордеру на надання правничої допомоги Семанчук Т.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 22.07.2022 адвокатом Хейнісом О.Г. серії АВ №11549114 від 25.11.2024 - на а.с. 68.
Відповідно до ст. 133 ч. 1 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ч. 2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ст. 137 ч. ч. 4, 5, 6 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ч. 3 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 (справ №755/9215/15-ц) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Постановою Верховного Суду від 23.11.2020 (справа №638/7748/18) визначено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підставі викладеного, враховуючи те, що договір заявником ОСОБА_1 про надання правничої допомоги було укладено ще у 2022 р., предметом цього договору є надання адвокатом правничої допомоги у всіх справах, а не в конкретній справі, заявником ОСОБА_1 не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідно відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 9 Закону України “Про виконавче провадження»,
розд. ІІІ до п. 23 абз. 2, 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012,
ст. ст. 81, 133, 137, 141, 451 ЦПК України, суд
Скаргу задоволити частково.
Зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників, внесених як про боржника, виконавче провадження №53839412.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 15 днів з дня складення повної ухвали до Вінницького апеляційного суду.
Повна ухвала складена 21.012025.
Суддя О.О. Венгрин