Справа № 127/41011/24
Провадження № 3/127/9799/24
22 січня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11.12.2024 р. серія АПР18 №218979 «11.12.2024 о 20 год. 55 хв. у м. Вінниця, вул. Магістратська, 34, ОСОБА_1 , знаходячись в п'яному вигляді висловлювався нецензурною лайкою в громадському місця, чим порушував громадський порядок і спокій громадян», за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, при цьому належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відносно ОСОБА_1 судом було застосовано привід, який не був виконаний органами нацполіції, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Обов'язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як «дрібне хуліганство» необхідна наявність такого обов'язкового елементу об'єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як «громадське місце».
Відповідно до нормативного визначення, що міститься в ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під'їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.
Схоже за змістом нормативне визначення поняттю «громадське місце» міститься в п.2 розділу І ІНСТРУКЦІЇ про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10.10.2016 № 515 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 21.05.2020 року № 164), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2016 р. за № 1429/29559, згідно якого: громадське місце - це будівля (споруда) або будь-яка її частина з вільним доступом до неї населення або за запрошенням, або за плату, або постійно, або періодично, зокрема під'їзди, підземні переходи, стадіони тощо.
В протоколі про адміністративне правопорушення не міститься жодних доказів, що вул. Магістрацька, 34 в м. Вінниці є громадським місцем.
Більше того, з рапорту інспектора УПП А.Волошина від 11.12.2024 та письмових пояснень ОСОБА_2 від 12.12.2024 вбачається, що всі описані події 11.12.2024 відбувалися в подвір'ї будинку на вулиці, а не в частині будинку, споруді, чи іншому громадському місті за вищенаведеним нормативним визначенням поняття «громадське місце». Відтак, зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення твердження про те, що ОСОБА_1 , за описаних в протоколі подій, перебував в громадському місці , спростовується означеними матеріалами справи.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Зазначені у протоколі обставини не розкриті з точки зору їх відповідності диспозиції статті173 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 і не є підтвердженими відповідними доказами. В матеріалах справи відсутні докази, що саме ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайко, відсутнє відео з записом з портативного реєстратора, яке, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, додається, хоча з направленими матеріалами справи до суду додане не було.
З пояснень особи, яка викликала працівників поліції, ОСОБА_2 від 12.12.2024 не вбачається, що саме ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою вгромадському місці. В поясненнях від 12.12.2024 ОСОБА_2 зазначає, що нецензурно лаялися дві жінки. В рапорті від 11.12.2024 інспектор взводу №2 роти ТОР УПП у Вінницькій області лейтенанта Волошин А. не вказує безпосередньо на ОСОБА_1 як на особу, яка нецензурно лається в громадському місці. В рапорті вказано, що під час затримання ОСОБА_1 , без зазначення причини затримання, ситуація почала виходити з-під контролю, один із чоловіків (не ОСОБА_1 ) підбіг до поліцейського позаду і намагався застосувати до нього силу, в результаті чого до було застосовано речовину сльозогінної та дратівливої дії та доставлено до РУП ГУНП у Вінницькій області, де згодом було складено протокол про адміністративне правопорушення іншим працівником поліції на ОСОБА_1 ..
Відтак матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме ОСОБА_1 12.12.2024 року вчинив безпосередні дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили, що в діях ОСОБА_1 містився б склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а наявні докази викликають в суду обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 173, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: