465/8656/24
1-кп/465/535/25
Іменем України
22.01.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження №12015140080002638 від 15.09.2015 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, із вищою медичною освітою, одруженої, працюючої завідувачем стаціонарного відділення №1 КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», зареєстрованої і проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
та
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Львова, із вищою медичною освітою, одруженого, працюючого лікарем-наркологом кабінету огляду водіїв на стан сп'яніння КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №12015140080002638 від 15.09.2015 року про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона у період часу з 12 год. 30 хв. 01.03.2015 року до 18 год. 20 хв. 09.03.2015 року, перебуваючи згідно з наказом головного лікаря від 06.01.2012 року №3К на посаді лікаря нарколога стаціонарного відділення №1 ОКЗ ЛОР «ЛОДКНД», що за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, будучи призначеною завідувачем відділенням ОСОБА_5 лікуючим лікарем ОСОБА_8 , в порушення вимог п.«д» ч.1 ст.6, ст.34, п.«а» ч.1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», наказу МОЗ України №128 від 19.03.2007 року «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія» та п.п.1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9. 4.10, 4.11, 4.12 Посадової інструкції лікаря нарколога стаціонарного відділення № 1 Обласного комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», затвердженої 21.08.2010 року головним лікарем ОКЗ ЛОР «ЛОДКНД», володіючи ІІ кваліфікаційною категорією за спеціальністю «Наркологія», допустила злочинну недбалість та, встановивши хворому діагноз «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох лікарських засобів та інших психоактивних речовин. Синдром залежності, на даний час вживання речовини (активна залежність)», внаслідок несумлінного ставлення до виконання своїх професійних обов'язків, не призначила інструментального обстеження з метою диференціальної діагностики та підтвердження захворювання органів дихальної системи, а саме рентгенографію органів грудної клітки, ні після поступлення, ні при погіршені стану хворого ОСОБА_8 не призначила повторний аналіз крові при погіршені його стану, не призначила консультацію лікаря пульмонолога, не забезпечила належне ведення записів у щоденнику медичної картки стаціонарного хворого №1418 в період часу з 03.03.2015 року по 05.03.2015 року, де не відмічено частоти дихання пацієнта, в більшості записів відсутній детальний опис обстеження органів дихання, не вказано важкість його стану, а також не забезпечила проведення огляду хворого 08.03.2015 року, коли його стан суттєво погіршився, при цьому, призначена хворому антибактеріальна терапія була недостатньою та не відповідала вимогам наказу МОЗ України №128 від 19.03.2007 року, внаслідок чого у ОСОБА_8 не було вчасно діагностовано захворювання органів дихання - двобічну бронхопневмонію та не було проведено необхідну антибіотикотерапію, що, відповідно до висновків комісійних судово-медичних експертиз сприяло прогресуванню захворювання дихальної системи, спричинило тяжкі наслідки для хворого та в подальшому призвело до смерті ОСОБА_8 , хоча при вчасному діагностуванні та при своєчасному проведенні адекватної антибіотикотерапії смерть хворого могла б бути попереджуваною.
Таким чином, згідно обвинувального акту, що є предметом судового розгляду, ОСОБА_4 обвинувачується в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.
Відповідно до цього ж обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він у період часу з 12 год. 30 хв. 01.03.2015 року до 18 год. 20 хв. 09.03.2015 року, перебуваючи згідно з наказом головного лікаря від 06.01.2012 року №3К на посаді завідувача стаціонарного відділення №1 ОКЗ ЛОР «ЛОДКНД», що за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, в порушення п.«а» ч.1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», наказу МОЗ України №128 від 19.03.2007 року «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія», п.п.1.2, 1.3, 3.1, 4.2, 4.3., 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.17, 8.1, 8.2 Посадової інструкції завідувача стаціонарного відділення № 1 ОКЗ ЛОР «ЛОДКНД», затвердженої 11.08.2010 року головним лікарем, будучи відповідальним за організацію та надання якісної медичної допомоги, володіючи вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю «Наркологія», допустив злочинну недбалість, несумлінно ставлячись до покладених на нього службових обов'язків, призначивши ОСОБА_4 лікуючим лікарем ОСОБА_8 та провівши з нею спільний первинний огляд пацієнта, не забезпечив належний контроль за станом та якістю подальшого надання підпорядкованими йому працівниками медичної допомоги хворому, внаслідок чого ОСОБА_4 в порушення вимог п.«д» ч.1 ст.6, ст.34, п. «а» ч.1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», наказу МОЗ України №128 від 19.03.2007 року «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія» та п.п. 1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12 Посадової інструкції лікаря нарколога стаціонарного відділення № 1 Обласного комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», затвердженої 21.08.2010 року головним лікарем ОКЗ ЛОР «ЛОДКНД», встановивши хворому діагноз «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох лікарських засобів та інших психоактивних речовин. Синдром залежності, на даний час вживання речовини (активна залежність)», не призначив інструментального обстеження з метою диференціальної діагностики та підтвердження захворювання органів дихальної системи, а саме рентгенографію органів грудної клітки, ні після поступлення, ні при погіршенні стану хворого ОСОБА_8 не призначив повторний аналіз крові при погіршенні його стану, не призначив консультацію лікаря пульмонолога, не забезпечив належне ведення записів у щоденнику медичної картки стаціонарного хворого №1418 в період часу з 01.03.2015 року по 09.03.2015 року, де не відмічено частоти дихання пацієнта, в більшості записів відсутній детальний опис обстеження органів дихання, не вказано важкість його стану, а також не забезпечено проведення огляду хворого 08.03.2015 року, коли його стан суттєво погіршився, при цьому, призначена хворому антибактеріальна терапія була недостатньою та не відповідала вимогам наказу МОЗ України №128 від 19.03.2007 року, внаслідок чого у ОСОБА_8 не було вчасно діагностовано захворювання органів дихання - двобічну бронхопневмонію та не було проведено необхідної антибіотикотерапії, що відповідно до висновків комісійних судово-медичних експертиз сприяло прогресуванню захворювання дихальної системи, спричинило тяжкі наслідки для хворого та в подальшому призвело до смерті ОСОБА_8 , хоча при вчасному діагностуванні та при своєчасному проведенні адекватної антибіотикотерапії смерть хворого могла б бути попереджуваною.
Таким чином, згідно обвинувального акту, що є предметом судового розгляду, ОСОБА_5 обвинувачується в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зазначили, що своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення не визнають. Водночас заявили клопотання про закриття кримінального провадження стосовного них на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, в яких просили з наведених підстав звільнити їх від кримінальної відповідальності.
На поданих клопотаннях сторона захисту наполягла, заявлені обвинуваченими клопотання захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали. При цьому, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ствердили, що з приводу закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України ними висловлено добровільну позицію, а роз'яснені судом наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав їм зрозумілі і на такі вони погоджуються.
Потерпілий у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.03.2015 року, виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції. В коло його родичів входить батько - ОСОБА_9 , який не міг бути залучений до участь у кримінальному провадженні в якості потерпілого, оскільки згідно актового запису про смерть №5594 від 18.09.2023 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інших родичів у ОСОБА_8 не було, обвинувачення у справі підтримується прокурором.
Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення клопотань обвинувачених не заперечив, оскільки такі відповідають вимогам закону, є підставою для звільнення осіб від кримінальної відповідальності, просив їх задоволити.
Заслухавши учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що заявлені обвинуваченими клопотання слід задоволити з наступних підстав.
За змістом п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно з п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
За змістом п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.8 ст.284 КПК України закриття провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 даної статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються за ч.1 ст.140 КК України, заявили клопотання про закриття кримінального провадження щодо них та звільнення їх від кримінальної відповідальності, їм роз'яснено право наполягати на загальному порядку розгляду справи для доведення своєї невинуватості, проти чого вони категорично заперечили, наполягаючи на закритті кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені у п.п.1-5 ч.1 ст.49 КК України залежно від тяжкості кримінальних правопорушень.
При цьому, згідно з ч.ч.2, 3 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років; перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч.5 ст.49 КК України давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу.
Тобто матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є вчинення кримінального правопорушення, сплив визначених законом строків з часу його вчинення, врахування положень про зупинення і переривання строків давності, вчинення злочину, який не підпадає під категорії, визначені ч.5 ст.49 КК України.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Як вбачається з обвинувального акту, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відбулося у період з 01.03.2015 року до 09.03.2015 року.
Інкриміноване ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України, з урахуванням положень ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, за вчинення якого може бути максимально призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років, відповідно, до нього застосовується визначений у п.2 ч.1 ст.49 КК України трирічний строк давності, який, враховуючи, що такий злочин згідно обвинувального акту вчинено в період з 01.03.2015 року до 09.03.2015 року, сплив 09.03.2018 року. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наполягли на поданих до суду клопотаннях про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, дали згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вказуючи на розуміння наслідків такого закриття і небажання надалі продовжувати кримінальне провадження для доведення своєї невинуватості. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України, не відносяться до переліку злочинів, визначених у ч.5 ст.49 КК України, до яких давність не застосовується. Підстав для зупинення чи переривання строків давності за кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачені, немає.
Тому з урахуванням наведеного перешкоди для задоволення клопотань сторони захисту про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України відсутні.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених у ст. 49 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Також відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 19.11.2019 року в справі №345/2618/16-к зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. При цьому, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів у справі слід вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України. При цьому, суд враховує, що в даному кримінальному провадженні речовими доказами визнано медичну документацію щодо лікування пацієнта ОСОБА_8 . Підстав для знищення даної медичної документації, як на цьому наполягає сторона захисту, немає. Така документація, щодо якої її володільці не зверталися з клопотаннями про її повернення, підлягає зберіганню в матеріалах кримінального провадження.
У кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України.
З наведених міркувань та керуючись ст.ст.44, 49 КК України, ст.ст.284, 285, 286, 288, 314 КПК України, суд -
Клопотання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підтримані їхніми захисниками, про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.140 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене 15.09.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140080002638, про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності.
Речові докази у справі: оригінал медичної карти № 1008, оригінал медичної карти № 4242, оригінал медичної карти № 784, оригінал медичної карти № 641, оригінал медичної карти № 1418, оригінал медичної карти № 6316/2397, оригінал медичної карти № 266/99, оригінал медичної карти № 719, оригінал медичної карти 4345/1736, оригінал медичної карти № 505/229, копії наглядового журналу із записами відносно пацієнта ОСОБА_8 - залишити і зберігати при матеріалах кримінального провадження №12015140080002638 (в матеріалах досудового розслідування).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1