Справа № 365/699/24
Номер провадження: 2/365/52/25
іменем України
22 січня 2025 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області, в складі головуючого судді Солдатової Т.М., розглянувши відповідно до ч. 13 ст. 7, ст. 275, 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
05 вересня 2024 року (згідно з інформацією про відправку) позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», через свого уповноваженого представника Какун А.С., звернувся до Згурівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами №37639 в розмірі 22418,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15418,00 грн - сума заборгованості за процентами, за кредитним договором №2817819034/740010 в розмірі 12000,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9000,00 грн - сума заборгованості за відсотками, за кредитним договором №2817819034/470006 в розмірі 16000,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12000,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 50418,00 грн та понесені судові витрати.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що 15 вересня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 37639 (далі - кредитний договір) в електронній формі.
29 лютого 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 29022024 (далі - Договір факторингу). Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 29.02.2024 до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22418,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 15418,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 37639 в розмірі 22418,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 15418,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Також, 10 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «КУ«ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 2817819034/740010 (далі - кредитний договір) в електронній формі.
12 серпня 2022 року між ТОВ «КУ«ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 12082022 (далі - Договір факторингу). Відповідно до Реєстру боржників від 12.08.2022 до Договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12000,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 9000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2817819034/740010 в розмірі 12000,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 9000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Також, 17 вересня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГОУФІНГОУ» (далі - первісний кредитор, ТОВ«ГОУФІНГОУ») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 2817819034/740006 (далі - кредитний договір) в електронній формі.
19 квітня 2022 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19042022-Г. Відповідно до Реєстру боржників від 19.04.2022 до Договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16000,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 12000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2817819034/740006 в розмірі 16000,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 12000,00 грн - сума заборгованості за відсотками
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 24.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач ОСОБА_1 копію позовної заяви з додатками та ухвалу суду від 24.09.2024 про відкриття провадження отримав особисто 08.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «вручено особисто». Відзив на позовну заяву у встановлений строк не подав. Заява про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від нього не надходила.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч. 8 ст. 279 ЦПК України).
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1).
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). При цьому, згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України), а також електронними доказами, якими є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (ч. 1 ст. 100 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
На підставі ч. 3 ст. 100 ЦПК України, учасники справи мають право подати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. При цьому, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 37639 позивач надав:
- копію договору № 37639 про надання споживчого кредиту від 15.09.2021, сторонами якого є ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 (далі також кредитний договір) (а.с. 8-12);
- копію додаткової угоди від 11.10.2021 до договору № 37639 про надання споживчого кредиту від 15.09.2021 (а.с. 13);
- копію Паспорта споживчого кредиту від 15.09.2021 (а.с. 14-15);
- копію витягу з договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, сторонами якого є ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) (далі - договір факторингу № 29022024) (а.с. 16-18);
- копію акту прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 29.02.2024 за договором факторингу № 29022024 від 29.02.2024 (а.с. 19);
- витяг з реєстру боржників від 29.02.2024 до договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, сформований та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 20);
- розрахунок заборгованості за кредитним договором № 37639 від 15.09.2021 за період з 29.02.2024 по 31.07.2024 здійснений та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 16);
- не засвідчену належним чином копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИ» (а.с. 22);
- не засвідчену належним чином копію статуту ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (а.с. 23-24).
Будь-яких інших доказів на підтвердження існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 37639 від 15.09.2021 позивачем не надано.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2817819034/740010 позивач надав:
- копію індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 2817819034/740010 від 10.10.2021, сторонами якого є ТОВ «КУ «ЄКГ» та ОСОБА_1 (далі також кредитний договір) (а.с. 25-26);
- копію додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 2817819034/740010 від 10.10.2021 «Графік платежів» (а.с. 27);
- копію витягу з договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022, сторонами якого є ТОВ «КУ «ЄКГ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) (далі - договір факторингу № 12082022) (а.с. 28-29);
- копію акту прийому-передачі реєстру боржників від 12.08.2022 за договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022 (а.с. 30);
- витяг з реєстру боржників від 12.08.2022 за договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022, сформований та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 31);
- розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2817819034/740010 від 10.10.2021 за період з 12.08.2022 по 31.07.2024 здійснений та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 32);
- не засвідчену належним чином копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «КУ «ЄКГ» (а.с. 33);
- не засвідчену належним чином копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «КУ «ЄКГ», ідентифікаційний код юридичної особи 40203427 (а.с. 34);
- не засвідчену належним чином копію розпорядження від 08.06.2017 № 2400 про видачу ТОВ «КУ «ЄКГ» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с. 35);
- не засвідчену належним чином копію опису документів, що подаються для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «КУ «ЄКГ» (а.с. 36).
Будь-яких інших доказів на підтвердження існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 2817819034/740010 від 10.10.2021 позивачем не надано.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2817819034/740006 позивач надав:
- копію індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 2817819034/740006 від 17.09.2021, сторонами якого є ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 (далі також кредитний договір) (а.с. 37-38);
- копію додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 2817819034/740006 від 17.09.2021 «Графік платежів» (а.с. 39);
- копію Паспорта споживчого кредиту від 17.09.2021 (а.с. 40);
- копію витягу з договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022, сторонами якого є ТОВ «ГОУФІНГОУ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) (далі - договір факторингу № 19042022-Г) (а.с. 41-42);
- копію акту прийому-передачі реєстру боржників від 19.04.2022 за договором факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 (а.с. 43);
- витяг з реєстру боржників від 19.04.2022 за договором факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022, сформований та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 44);
- розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2817819034/740006 від 17.09.2021 за період з 19.04.2022 по 31.07.2024 здійснений та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 45);
- не засвідчену належним чином копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ГОУФІНГОУ» (а.с. 46);
- не засвідчену належним чином копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ГОУФІНГОУ», ідентифікаційний код юридичної особи 42059219 (а.с. 47);
- не засвідчену належним чином копію розпорядження від 03.07.2018 № 1124 про видачу ТОВ «ГОУФІНГОУ» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с. 48).
Будь-яких інших доказів на підтвердження існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 2817819034/740006 від 17.09.2021 позивачем не надано.
Окрім зазначених вище документів до позовної заяви додано:
- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 49);
- копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ФК «ЄАПБ» з додатком (а.с. 50);
- копію розпорядження від 23.03.2017 № 691 про видачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с. 51);
- копію витягу зі статуту ТОВ «ФК «ЄАПБ» (окремі аркуші) (а.с. 52-54);
- копію протоколу № 41 Загальних зборів Засновників (Учасників) ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 26.06.2014 про призначення Ревунова Р.О. на посаду генерального директора (а.с. 55);
- копію наказу від 02.07.2014 № ФК125-к про призначення генерального директора ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 56);
- копію довіреності від 07.12.2023 на представництво інтересів ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С., строк дії до 31.12.2024 (а.с. 57).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Як зазначено у статті 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року в справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Позивачем пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами.
В той же час, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Особливістю консенсуальної природи кредитного договору є те, що законом допускається одностороння відмова від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором, що знайшло відображення, зокрема, у ст. 1056 ЦК України та ст. 10, 14, 15 Закону України «Про споживче кредитування».
В той же час, консенсуальна природа кредитного договору свідчить лише про те, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, але не свідчить про те, що у позичальника автоматично виник обов'язок повернути кредит та сплатити проценти, у розмірі та на умовах зазначених в договорі, оскільки цей обов'язок є похідним від обов'язку кредитодавця надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається і судом встановлено (за відсутності спростувань з боку відповідача) що ОСОБА_1 дійсно підписав в електронній формі:
-договір № 37639 про надання споживчого кредиту від 15.09.2021, сторонами якого є ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 та умовами якого передбачалося надання кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн строком на 26 дні, зі сплатою процентів в розрахунку 0,01% в день (знижена процентна ставка), 1,90 % в день (стандартна процентна ставка, яка застосовується у межах строку кредиту, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки). Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Згідно з п. 2.2 сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладення договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.4 договору, відлік якого починається з моменту надання коштів. Згідно з п. 2.4 кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору. Підпунктом 2 пункту 5.1 кредитного договору передбачені випадки, коли товариство має право відмовити споживачу у видачі кредиту після підписання (акцепту) ним цього договору;
-додаткову угоду від 11.10.2021 до договору № 37639 про надання споживчого кредиту від 15.09.2021, якою сторони домовились продовжити строк кредиту на 26 днів з кінцевим терміном погашення 07.11.2021 та із застосуванням стандартної процентної ставки в межах нового строку кредиту;
-індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 2817819034/740010 від 10.10.2021, сторонами якого є ТОВ «КУ «ЄКГ» та ОСОБА_1 та умовами якого передбачалося надання кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн строком на 30 дні до 08.11.2021, зі сплатою процентів в розрахунку 2,5% в добу (стандартна процентна ставка). Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Згідно з п. 1.7 кредитного договору товариство надає кредит шляхом його переказу на рахунок клієнта протягом 3-х календарних днів з дня укладення договору. Сума коштів вважається наданою в день здійснення банківського переказу товариством, від цього дня починається відлік перебігу строку оплати. Відповідно до п. 3.1.7 та 3.1.8 кредитного договору товариство має: на власний розсуд надати кредит та/або запропонувати клієнту іншу суму кредиту (яка менша від зазначеної клієнтом в заявці) на основі оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) клієнта; відмовити клієнту у наданні кредиту (не перерахувати кошти) і після укладення договору, виходячи з власної оцінки платоспроможності клієнта;
-індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 2817819034/740006 від 17.09.2021, сторонами якого є ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 та умовами якого передбачалося надання кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн строком на 30 дні до 08.11.2021, зі сплатою процентів в розрахунку 2,5% в добу (стандартна процентна ставка). Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Згідно з п. 1.7 кредитного договору товариство надає кредит шляхом його переказу на рахунок клієнта протягом 3-х календарних днів з дня укладення договору. Сума коштів вважається наданою в день здійснення банківського переказу товариством, від цього дня починається відлік перебігу строку оплати. Відповідно до п. 3.1.7 та 3.1.8 кредитного договору товариство має: на власний розсуд надати кредит та/або запропонувати клієнту іншу суму кредиту (яка менша від зазначеної клієнтом в заявці) на основі оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) клієнта; відмовити клієнту у наданні кредиту (не перерахувати кошти) і після укладення договору, виходячи з власної оцінки платоспроможності клієнта.
Висуваючи вимогу про стягнення заборгованості за договорами позики та кредитними договорами позивач (кредитор) зобов'язаний довести належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності і взаємозв'язку, достатніми доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, розмір заборгованості тощо.
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Проте, з досліджених доказів вбачається, що до позовної заяви позивачем не додано жодного доказу, який би підтверджував факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, вказаний у договорах. Так, у кредитному договорі № 37639 вказана картка позичальника № НОМЕР_1 , у кредитних договорах № 2817819034/470010 та № 2817819034/470006зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_2 хх-хххх-4982.
Тобто, позивач фактично не підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання первісними кредиторами зобов'язань щодо надання грошових коштів у розмірі визначеному відповідно у кожному з вищезазначених кредитних договорів, а, відповідно, і не підтвердив факт виникнення у відповідача ОСОБА_1 обов'язку повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі на умовах, визначених у цих договорах.
До позовної заяви додані розрахунки заборгованості за спірними договорами, здійснені представником позивача ОСОБА_2 (а.с. 21, 32, 45).
Надані позивачем розрахунки заборгованості створені самим позивачем та не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, наявність та розмір заборгованості. Зокрема, розрахунок не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості (за наявності), процентну(ні) ставку(и) за якою(ими) нараховувались проценти, період та підстави їх нарахування, наявність чи відсутність нарахувань за понадстрокове користування кредитними коштами, наявність чи відсутність нарахувань неустойки тощо.
Інформація зазначена в цих розрахунках заборгованості і самі розрахунки заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути належними та допустимими доказами наявності заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази факту існування та розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 : кредитними договорами № 37639 від 15.09.2021 з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», № 2817819034/470010 від 10.10.2021 з ТОВ «КУ «ЄКГ» та № 2817819034/470006від 17.09.2021 з ТОВ «ГОУФІНГОУ».
Позивач стверджує, що:
-на підставі договору факторингу договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 він набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 37639 від 15.09.2021 (реєстр боржників № 1 від 29.02.2024);
-на підставі договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022 він набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2817819034/470010 від 10.10.2021;
-на підставі договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 він набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2817819034/470006від 17.09.2021.
На підтвердження цих тверджень, зокрема, надає, копії витягів (як зазначає позивач у переліку додатків до позовної заяви) з договорів факторингу, які по факту є копіями окремих аркушів відповідних договорів, копії актів прийому-передачі реєстру боржників за відповідними договорами факторингу, витяги з реєстру боржників до відповідних договорів факторингу та розрахунки заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
В силу норм ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно з реєстром боржників в електронному виді за формою наведеною в додатку № 4 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 5).
Аналогічні положення містяться у п. 1.2 договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022 та в п. 1.2 договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022.
Розділ договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 «Визначення термінів, що використовуються у даному Договорі» містить термін «Документація - оригінали документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, зокрема: кредитні договори; паспорт споживчого кредиту; інформаційна довідка платіжної установи про успішне перерахування коштів боржнику; детальні розрахунки заборгованості (простроченої заборгованості та всіх інших платежів) по кредитному договору по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування за період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги.
У розділах договорів факторингу № 12082022 від 12.08.2022 та № 19.04.2022-Г від 19.04.2022 «Визначення термінів, що використовуються у даному Договорі» також міститься термін «Документація - оригінали документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, зокрема:
-кредитні договори та в електронному вигляді;
-анкети-заяви на отримання кредиту;
-заяви боржників на готівковий переказ на вказаний боржником реквізити;
-платіжне доручення або інше документальне підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний боржником (на вимогу);
-детальні розрахунки заборгованості (простроченої заборгованості та всіх інших платежів) по кредитному договору по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування за період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги (на вимогу).
Тобто, договори факторингу № 29022024 від 29.02.2024 , № 12082022 від 12.08.2022 та № 19.04.2022-Г від 19.04.2022 передбачають передання клієнтом вищезазначеної документації фактору, тим більше, що такий обов'язок випливає з норми ч. 1 ст. 517 ЦК України. А у випадку, якщо клієнт цього не зробив, фактор має право вимагали від клієнта надати відповідну документацію. Проте, до позовної заяви позивачем не додано відповідних документів на підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний боржником у кредитних договорах та детальних розрахунків заборгованості (простроченої заборгованості та всіх інших платежів) за кредитними договорами по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування за період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги. Позивачем, також, не заявлено жодних клопотань про витребування відповідних доказів.
Крім того, вивчивши копії наданих позивачем так званих витягів з договорів факторингу, суд встановив, що позивачем подано лише копії окремих аркушів відповідних договорів факторингу, що не є витягом з документа в розумінні ч. 2 ст. 95 ЦПК України, оскільки не відповідає вимогам щодо оформлення витягів з документів, встановлених чинним законодавством України. Також, належним чином засвідчені копії окремих аркушів договору факторингу не є належним чином засвідченою копією самого документа. З огляду на вищезазначене, суд не приймає надані позивачем копії окремих аркушів договору факторингу як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні ст. 77 - 79 ЦПК України.
У акті прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 29.02.2024 за договором факторингу № 29022024 від 29.02.2024 зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 1 кількістю 7781, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 19). З даного акту прийому-передачі реєстру боржників неможливо встановити, чи передавалося за даним актом право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 37639 від 15.09.2021.
Відповідно до наданого позивачем витягу з реєстру боржників № 1 від 29.02.2024 до договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 заборгованість відповідача ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , за кредитним договором № 37639 складає 22418,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15418,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 20).
У акті прийому-передачі реєстру боржників від 12.08.2022 за договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 14361, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 30). З даного акту прийому-передачі реєстру боржників неможливо встановити, чи передавалося за даним актом право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2817819034/740010 від 10.10.2021.
Відповідно до наданого позивачем витягу з реєстру боржників від 12.08.2022 до договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022 заборгованість відповідача ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , за кредитним договором № 2817819034/740010 складає 12000,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9000,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 31).
У акті прийому-передачі реєстру боржників від 19.04.2022 за договором факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 14378, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 43). З даного акту прийому-передачі реєстру боржників неможливо встановити, чи передавалося за даним актом право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2817819034/740006 від 17.09.2021.
Відповідно до наданого позивачем витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 заборгованість відповідача ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , за кредитним договором № 2817819034/740006 складає 16000,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12000,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 44).
Суд звертає у вагу на те, що надані позивачем витяги з реєстрів боржників до відповідних договорів факторингу не підписано та не засвідчено печатками другої сторони - первісними кредиторами. Фактично додані витяги є документами, що надруковані позивачем та підписані його представником ОСОБА_2 .
Такі докази не відповідають, зокрема, вимогам щодо достовірності доказу, оскільки на підставі наданого позивачем витягу суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи, а саме, чи дійсно право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за відповідними кредитними договорами передане від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно з відповідними реєстрами боржників до договорів факторингу.
З досліджених судом наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів на підставі та на умовах кредитних договорів № 37639 від 15.09.2021, № 2817819034/740010 від 10.10.2021 та № 2817819034/740006 від 17.09.2021, наявності та розміру заборгованості відповідача за цими договорами, порядку та підстав нарахування відсотків, періоду такого нарахування та процентної ставки, за якою такі нарахування здійснювалися тощо. Також, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що в позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вищевказаними договорами необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 12, 13, 76-80, 81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У позові ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», адреса місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, адреса для листування: вулиця Лісова, буд. 2 поверх 4, місто Бровари Київської області, 07400, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Головуючий суддя Т.М. Солдатова