Провадження № 22-ц/803/1149/25 Справа № 209/105/24 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
21 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
Відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року, головуючий у суді першої інстанції Решетник Т.О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 04 серпня 2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №337143-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комунікацію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30000,00грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
Також, 17 жовтня 2021року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №337143-КС-002 про надання кредиту. Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 14000,00 грн.
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором №337143-КС-002 належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти. Зважаючи на це, у боржника станом на 03 січня 2024року утворилась заборгованість за Договором №337143-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 82 696,64 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37 381,44 грн; суми прострочених платежів по процентах - 45 315,20 грн; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.
Ураховуючи викладене, позивач виклав вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 337143-КС-002 про надання кредиту від 04 серпня 2021року, що становить 82 696,64 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37 381,44 грн; суми прострочених платежів по процентах - 45 315,20 грн; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.; а також судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що кредитний договір №337143-КС-002 від 04 серпня 2021року та Додаткова угода до нього від 17 жовтня 2021року підписані відповідачем відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразових ідентифікаторів.
Дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, у свою чергу, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року.
В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що розрахунок кредитної заборгованості не може підтверджувати умови кредитування та суму заборгованості за кредитом без будь-якого підтвердження бухгалтерськими та фінансовими документами.
Також заявник стверджував про те, що банком не надано доказів надсилання відповідачу досудової вимоги про виконання зобов'язання за кредитним договором, що на думку відповідача, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року.
09 грудня 2024року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
04 серпня 2021року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №337143-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.18-19).
ТОВ «Бізнес Позика» 04 серпня 2021року направлено ОСОБА_1 пропозицію укласти Договір (оферта) №337143-КС-002 про надання кредиту (а.с. 20-21). Того ж дня ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №337143-КС-002 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою (а.с.22-23).
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 04 серпня 2021року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №337143-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов пункту 1 Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.
Умовами договору передбачено, що строк кредиту складає 24 тижні; процентна ставка - фіксована - 0,86588198% в день; комісія - 4500,00 грн; термін договору - до 19 січня 2022року, орієнтована загальна вартість кредиту - 66 000,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3599,19 %.
Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Згідно даних, які містяться у Анкеті клієнта, ОСОБА_1 було зазначено номер банківської карти для перерахунку коштів: № НОМЕР_1 (а.с.36).
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн 04 серпня 2021року, шляхом перерахування двома платежами в розмірі 10 000,00 грн та 20 000,00 грн на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену ним в анкеті клієнта (а.с.37).
Також, 17 жовтня 2021року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору №337143-КС-002 від 04 серпня 2021року про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 26-31).
Відповідно до умов Додаткової угоди Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 17 жовтня 2021року сума неповернутого Позичальником кредиту (отриманого відповідно до Договору №337143-КС-002 про надання кредиту від 04 серпня 2021року, становить: 25003,78грн. Кредитодавець та Позичальник домовились, що після укладення Додаткової угоди: Кредит збільшується на 14000,00грн та Кредитодавець, на умовах викладених у Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов'язується повернути Кредит збільшений на 14 000,00грн у строки та на умовах викладених у Договорі.
Після збільшення суми Кредиту загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту та складатиме 39003,78 грн.
Пунктами 3, 4 Додаткової угоди продовжено строк кредиту на 74 днів та термін дії Договору до 03 квітня 2022року.
Після укладення Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту: загальна сума отриманого Кредиту становить - 39003,78 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2431,86 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 79 784,08 грн. Цей Кредит є споживчим кредитом. Комісія за зміну умов Договору - 2100,00грн.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Додатковою угоду до Договору кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 14000,00грн 17 жовтня 2021року, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (а.с.38).
Згідно інформації, яка надійшла до суду від АТ «Укрсиббанк», банківська картка № НОМЕР_1 була емітована та видана на ім'я клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) (а.с.141).
З наданої АТ «Укрсиббанк» виписки по рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що 04 серпня 2021року на рахунок надійшли кошти у розмірі 20 000,00 грн та 10 000,00 грн, а також 17 жовтня 2021року - у розмірі 14 000,00 грн. (а.с.141-144).
Як зазначав позивач, відповідачем частково здійснювалося погашення кредиту та відсотків за ним у загальному розмірі 41 666,00 грн, зазначене також вбачається із детального розрахунку заборгованості, однак у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка відповідно до розрахунку заборгованості, становить 82 696,64грн, та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 37 381,44грн; суми прострочених платежів по процентах - 45 315,20грн; суми прострочених платежів за комісією - 0,00грн ( а.с.10-15).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позов ТОВ «Бізнес Позика», суд першої інстанції вірно виходив із того, що кредитний договір №337143-КС-002 від 04 серпня 2021року та Додаткова угода до нього від 17 жовтня 2021року підписані відповідачем відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразових ідентифікаторів.
Дійшов правильного висновку, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, у свою чергу, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з'ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального права.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо підписання угод відповідачем відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», тим самим акцептування пропозицій позивача та укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього шляхом введення одноразових ідентифікаторів, а також належного підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, взаємний зв'язок цих доказів в їх сукупності вказують на їх достатність для вирішення питання щодо встановлення обставин, які входять до предмету доказування та заявлені позивачем вимоги підтверджують.
Позовні вимоги щодо стягнення процентів Товариство обґрунтовувало наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором, що малася у договорі №337143-КС-002 від 04 серпня 2021року та з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту, в яких умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його підпис.
За умовами договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86588198% за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 3599,19 %.
Відповідно до пункту 2 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом з урахуванням погодженого сторонами графіку обов'язкових платежів.
Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, порушуючи встановлений графік обов'язкових платежів.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору. Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до пункту 1 договору. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, що, з огляду на неналежність виконання ОСОБА_1 зобов'язань, був інакшим (більшим), ніж викладено у графіку платежів.
Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, правильним є висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування ОСОБА_1 заборгованості за відсотками.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що розрахунок кредитної заборгованості не може підтверджувати умови кредитування та суму заборгованості за кредитом без будь-якого підтвердження бухгалтерськими та фінансовими документами.
Однак такі доводи не є обґрунтованими з огляду на те, що позивачем окрім розрахунку кредитної заборгованості надано суду інші належні та допустимі докази щодо умов кредитування та суми заборгованості за кредитом, як то угоди підписані відповідачем відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», якими передбачені усі істотні умови договору, виписка з рахунку відповідача, з якої вбачається надходження коштів в обумовлених договором розмірах та власне розрахунок кредитної заборгованості, який відповідачем жодним чином не спростований.
Твердження апеляційної скарги про те, що банком не надано доказів надсилання відповідачу досудової вимоги про виконання зобов'язання за кредитним договором, що на думку відповідача, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, є підставою для відмови у задоволенні позову, є безпідставним, оскільки зазначені правові позиції Верховного Суду висловлені у справах предметом позову в яких було дострокове повернення коштів за кредитним договором, в той час як у даній справі строк кредитного договору сплив 03 квітня 2022 року, а з позовом про стягнення заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» звернулось у січні 2024року, тобто коли строк його виконання вже настав.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21 січня 2025року.
Судді: