Провадження № 22-ц/803/1733/25 Справа № 202/21717/23 Суддя у 1-й інстанції - Дребот І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
21 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 01 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В грудні 2023 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 19.08.2017 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 08.11.2023 року має заборгованість в сумі 91 748,36 грн., з яких: 54 400,39 грн. - заборгованість за кредитом; 37 347,97 грн. - заборгованість по відсотках.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19.08.2017 року у розмірі 91 748,36 грн. та судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 01 листопада 2024 року стягнуто з АТ «А-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15.10.2024 року та додаткове рішення від 01.11.2024 року, як незаконні та необґрунтовані, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача, розгляд справи здійснювати за відсутності представника банку.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої відповідачу надано кредит в обумовленому розмірі. Звертає увагу, що відповідач при підписанні Анкети-заяви погодилась з умовами кредитного договору, зокрема й процентами за користування кредитними коштами, та зобов'язувалась в подальшому самостійно ознайомлюватись зі змінами до них на сайті банку. Крім того відповідач отримала кредитну картку та користувалась кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку, тобто погодився на умови договору які діяли на момент зняття таких коштів. Також наголошує, що всі проценти за користування кредитом погоджені сторонами у Тарифах та Умовах і Правилах, а також паспорті споживчого кредиту, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З приводу витрат на оплату адвоката, позивач наголошує, що вони повинні бути співмірними та заявляє клопотання про їх зменшення.
Представником ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що матеріали справи не містять жодних доказів, що саме з доданими до позову Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту доречи який також не містить підпис відповідача та Тарифами ознайомилась відповідач та погодилась на їх умови, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг від 19 серпня 2017 року.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Тому вважав, що сторони не погодили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитом.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу додаткового рішення звертав увагу на те, що позивачем не зазначено у чому саме полягає завищеність стягнутих витрат на правову допомогу.
В судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 -адвокат Коломоєць С.В.. Інші сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку повістки до Електронного кабінету позивача та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу у вигляді повістки.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Із матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2017 року АТ «А-Банк» було укладено кредитний договір із ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви без номеру про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
При цьому в заяві вказано, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами надання послуг та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, буде їх дотримуватись та самостійно ознайомлюватись із змінами до них на офіційному сайті банку.
До позовної заяви додано копію паспорту споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 (а.с.12)
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 08.11.2023 року становить 91 748,36 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 54 400,39 грн., заборгованість за процентами у розмірі - 37 347,97 грн..
Згідно із наданими позивачем довідками ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня 2021 року, № НОМЕР_3 , строком дії до березня 2027 року, № НОМЕР_4 строком дії до липня 2027 року та встановлювались наступні ліміти 19.11.2020 року - у розмірі 30 000 грн.; 17.01.2022 року - 15 000 грн.; 12.03.2018 року - 25 000 грн., 12.03.2018 року - у розмірі 25 000 грн., 10.05.2018 року - у розмірі 49 000 грн., 10.05.2018 року - у розмірі 49 000 грн., 06.09.2019 року - у розмірі 50 000 грн., 17.01.2022 року - у розмірі 54 400 грн.(а.с. 23).
Також матеріали справи містять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається рух коштів та наявність заборгованості станом на 01.11.2023 року у розмірі 91 444,31 грн..
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що банком належними та допустимими доказами не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору та досягнення ними згоди щодо істотних умов договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі, наявності заборгованості щодо повернення кредитних коштів та її розміру .
Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 19.08.2017 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В підтвердження укладання договору позивачем надано копію Анкети-заяви від 19.08.2017 року з підписом клієнта, де зазначено його особисті дані; розрахунок заборгованості за договором від 19.08.2017 року та виписку по картковому рахунку з яких вбачається наявність заборгованості за кредитом станом на 08.11.2023 року у розмірі 91 748,36 грн. до якої входять фактично отримані боржником кредитні кошти та відсотки за користування кредитом.
Так зокрема доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Із наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та здійснювала повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалась ними з частковим поверненням. Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами апеляційний суд вважає належними та допустимими.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 54 400,39 грн., оскільки укладення кредитного договору між сторонами та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується в сукупності належними доказами.
Щодо вимог банку по процентах за користування кредитом, то слід звернути увагу на наступне.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює АТ «А-Банк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 , в якому погоджені сторонами відсотки за користування кредитними коштами, на що не звернув уваги суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника та паспорту споживчого кредиту, а встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту, в якому умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його підпис.
Із наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту вбачається, що він містить найменування та місцезнаходження кредитодавця, реквізити ліцензії; тип кредитного продукту - картка «Універсальна», картка «Універсальна ГОЛД» з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача з лімітом до 50 000 грн. (для картки «Універсальна»), до 10 000 грн. (для картки «Універсальна Gold»). Також зазначена інформація щодо процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 46,8 % для картки «Універсальна» та 44,4 % для картки «Універсальна Gold». Строк кредитування встановлено 240 місяців на споживчі потреби. Кредитні кошти надаються клієнту у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Порядок повернення кредиту здійснюється щомісячно до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості не менше 100 грн., не менше суми нарахованих процентів, але не більше залишку заборгованості.
Відповідно до розділу 7 вказаного документу, зазначена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 31.12.2017 року та підписана споживачем ОСОБА_1 19.08.2017 року.
Зміст зобов'язання в наведеному паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз анкети-заяви та наданого позивачем розрахунку, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами у паспорті споживчого кредиту.
ОСОБА_1 ознайомилась з наданою в паспорті споживчого кредиту інформацією, про що свідчить її підпис, вибрала та погодилась з конкретними умовами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та уклала кредитний договір шляхом особистого підписання анкети -заяви. Тобто таким чином відповідач висловила своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов.
Підписавши паспорт споживчого кредиту відповідач добровільно погодилася на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання, відсотків за користування кредитом.
Враховуючи наведене позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором від 19.08.2017 року станом на 08.11.2023 року у розмірі 91 748,36 грн., з яких: 54 400,39 грн. - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; 37 347,97 грн. - заборгованість за погодженими сторонами відсотками.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором від 19.08.2017 року станом на 08.11.2023 року у розмірі 91 748,36 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У ч.1,2 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких зокрема входять витрати на правову допомогу, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог банку судові витрати понесені позивачем у суді першої та апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь банку. При цьому не має підстав для стягнення з позивача витрат на правову допомогу, понесену відповідачем, а тому додаткове рішення суду першої інстанції від 01 листопада 2024 року підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 91 748,36 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382 ,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 01 листопада 2024 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.08.2017 року станом на 08.11.2023 року у загальному розмірі в сумі 91 748,36 грн. (дев'яносто одну тисячу сімсот сорок вісім гривень тридцять шість копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 6 710 грн. (шість тисяч сімсот десять гривень)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 січня 2025 року.
Судді: