Провадження № 22-ц/803/1115/25 Справа № 176/1958/24 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
21 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в місті Дніпро справу, що виникла з трудових правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Гусейнов К.А., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2024року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «СхідГЗК») з вимогою Ґпро стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона має стаж роботи на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК» 15 років 10 місяців, в тому числі за професіями з особливо важкими та шкідливими умовами праці по списку № 1 понад 5 років, решта за професіями з важкими та шкідливими умовами праці по списку № 2.
26 січня 2024року її було звільнено у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.
Вказувала, що в день її звільнення відповідач не здійснив виплату належних їй коштів (сум заробітної плати), що є порушенням частини першої статті 116 КЗпП України. Остаточний розрахунок з нею по виплаті належних їй сум заробітної плати проведено відповідачем 01 липня 2024року.
Враховуючи, що остаточний розрахунок відповідачем проведено 01 липня 2024року, позивачка вважала, що строки звернення до суду з даним позовом нею дотримано.
Згідно довідки Смолінської шахти ДП «СхідГЗК» від 01 липня 2024року № 18-30/937 середній місячний заробіток позивачки, обчислений за два місяці відповідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року № 100, становить 15 695,83грн, середньоденний - 765,65грн.
Тому, на думку позивачки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 січня 2024року по 30 червня 2024року (5 повних місяців + 4 робочих дні) становить 81 541,75грн з розрахунку: 15 695,83 х 5 + 765,65 х 4 роб. дні = 81 541,75грн.
Ураховуючи викладене, позивачка виклала вимогу про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 січня 2024року по 30 червня 2024року в розмірі 81 541,75грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 січня 2024року по 01 липня 2024року в розмірі 80 000,00грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ДП «СхідГЗК», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, щовизначена судом до стягнення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні значно перевищує суму заборгованості та є очевидно непропорційним наслідкам правопорушення, не відповідає вимогам справедливості та співмірності.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка заперечила проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2024року апеляційну скаргу ДП «СхідГЗК»залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «СхідГЗК»на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024року.
12 грудня 2024року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки позивачки ОСОБА_1 , вона дійсно з 17 вересня 2001року по 26 січня 2024року знаходилась у трудових відносинах з ДП «СхідГЗК» та на підставі наказу № 50 о/с від 26 січня 2024року була звільнена у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України (а.с.10-14).
З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 26 січня 2024року по 15 липня 2024року вбачається, що 01 липня 2024року позивачці було виплачено залишок заборгованості по заробітній платі в розмірі 2 465,83грн (а.с.17).
Згідно довідки ДП «СхідГЗК» № 18-30/937 від 01 липня 2024року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 765,65грн (а.с.16).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено, а відповідачем не заперечувався факт того, що мало місце порушення законодавства про працю та у позивачки виникло право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, суд не погодився з розрахунком позивачки, оскільки затримка виплати заробітної плати складає 111 робочих днів за період з наступного робочого дня після звільнення по день фактичного розрахунку, а саме з 27 січня 2024року по 01 липня 2024року. Врахувавши компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд зменшив розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Встановивши, що в порушення вимог статті 116 КЗпП відповідач не виплатив усі належні до виплати позивачу суми при звільненні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме - виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При визначенні до стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 січня 2024року (наступний день після звільнення) по 01 липня 2024року (день фактичного розрахунку при звільненні), суд першої інстанції керувався принципами розумності, справедливості та добросовісності.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд першої інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 26 червня 2019року у справі № 761/9584/15-ц, апеляційний суд не приймає до уваги як безпідставні.
Суд першої інстанції, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, враховував: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам справи, є розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні ОСОБА_1 виплат, що становить 80 000,00грн.
Доводи апеляційної скарги не містять конкретних обставин, які впливають на визначення вказаного розміру та які не враховані судом першої інстанції.
Тому, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, наведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відсутні підстави для висновку, що рішення місцевого суду суперечить законодавству, принципам пропорційності та/або добросовісності.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»- залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21 січня 2025року.
Судді: